
- •Кримінальне право україни (особлива частина)
- •Поняття і система Особливої частини кримінального права.
- •Наукові основи кваліфікації злочинів.
- •Ст.111“Державна зрада”
- •Ст.114“Шпигунство”:
- •Правове регулювання та критерії визначення характеру і ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
- •Ст.135“Залишення в небезпеці”:
- •Ст.136 “Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані”:
- •Ст.146 “Незаконне позбавлення волі або викрадення людини”:
- •2. З об’єктивної сторони злочин може бути вчинений у двох формах: 1) незаконне позбавлення волі людини; 2) викрадення людини.
- •Ст.152 “Зґвалтування”:
- •Стаття 155. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості
- •Стаття 172. Грубе порушення законодавства про працю
- •Стаття 173. Грубе порушення угоди про працю
- •Стаття 189. Вимагання
- •Стаття 190. Шахрайство
- •3. Об'єктивна сторонацього злочину полягає у знищенні або пошкодженні чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах.
- •Стаття 202. Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю
- •Стаття 203. Зайняття забороненими видами господарської діяльності
- •1. Основним безпосереднім об'єктомцього злочину є суспільні відносини у сфері податкового регулювання в частині формування доходних статей бюджетів різних рівнів і державних цільових фондів.
- •Стаття 249. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом
- •4. Об'єктивна стороназлочину полягає в незаконному зайнятті рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду.
- •Стаття 294. Масові заворушення
- •3. Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 310 кк, полягає в двох альтернативних діях, а саме: в незаконних 1) посіві або 2) вирощуванні снотворного маку чи конопель.
- •Стаття 361. Незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку
- •Стаття 362. Викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем
- •Стаття 363. Порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем
- •Стаття 390. Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі
- •Стаття 408. Дезертирство
- •Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних дій
- •Поняття і система Особливої частини кримінального права.
Стаття 408. Дезертирство
1. Дезертирство, тобто самовільне залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, а також нез'явлення з тією самою метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.
2. Дезертирство із зброєю або за попередньою змовою групою осіб — карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
3. Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, — карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
1. Дезертирство одне з найбільш небезпечних військових злочинів. Об'єктом цього злочину є встановлений у Збройних Силах України порядок проходження військової служби, відповідно до якого кожний військовослужбовець зобов'язаний нести військову службу упродовж встановленого законом терміну, завжди бути готовим до захисту держави і виконувати свій військовий обов'язок (статті 298, 312, 340 «Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 р.; статті 49, 54, 60 «Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України» від 24 березня 1999 р.)
2. З об'єктивної сторони злочин полягає у самовільному Залишенні військової частини або місця служби з метою повністю ухилитися від проходження військової служби або у нез'явленні з тією ж метою на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу. Військовослужбовець, який скоює дезертирство, протизаконне припиняє виконувати свій конституційний обов'язок (статті 17, 65 Конституції України) щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.
Дезертирство є тривалим злочином і починається з моменту самовільного залишення військової частини або місця служби, а також нез'явлення на службу у разі призначення, переведення, з відрядження, відпустки або з лікувального закладу.
Для закінченого складу цього злочину тривалість ухилення військовослужбовця від військової служби значення не має. Повернення дезертира до місця служби або його прибуття до органів влади є явкою з повинною, на кваліфікацію злочину не впливає. Фактична тривалість ухилення від військової служби може мати значення лише при визначенні ступеня суспільної небезпечності цього діяння та призначенні покарання. Готування та спроба дезертирства можливі лише до моменту самовільного залишення частини або до моменту закінчення строку явки на службу. Готування може виявлятися в підшукуванні засобів для безперешкодного залишення частини або для приховування майбутнього незаконного перебування поза межами частини або місця служби, або іншому умисному створенні умов для вчинення дезертирства (наприклад, придбання підроблених документів, квитків та ін.).
Спроба дезертирства можлива у вигляді умисних дій, безпосередньо спрямованих на залишення території частини або місця служби (наприклад, спроба втечі).
Добровільна відмова від дезертирства можлива лише до моменту залишення частини або місця служби чи до моменту закінчення строку явки до частини. Якщо військовослужбовець залишив частину з метою ухилення від проходження військової служби, але потім через деякий проміжок часу, незалежно від його тривалості, повернувся до частини чи з'явився до органів влади, в діях винного буде закінчений склад дезертирства, а його явку до частини чи органів влади слід розглядати як з'явлення із зізнанням.
3. Суб'єктивна сторона злочину характеризується тільки прямим умислом і спеціально зазначеною у диспозиції статті метою ухилитися від військової служби. Мета може з'явитися у військовослужбовця перед залишенням частини або в процесі самовільного залишення частини, при поверненні до частини з відрядження тощо. Наявність цієї мети відрізняє дезертирство від самовільного залишення частини або місця служби, оскільки при самовільному залишенні військової частини злочинець має намір через певний час повернутися до виконання обов'язків з військової служби, а кваліфікація діяння здійснюється залежно від терміну його ухилення від військової служби. Тому тривалість ухилення військовослужбовця від військової служби під час дезертирства на кваліфікацію не впливає. Об'єктивними даними, що підтверджують справжні наміри військовослужбовця, який вчинив дезертирство, можуть бути: придбання військовослужбовцем для себе фіктивних документів, проживання під чужим іменем і приховування своєї належності до військових формувань, проживання на нелегальному становищі тощо.
Мотиви дезертирства можуть бути різноманітними: небажання виконувати обов'язки з військової служби, причини сімейного та побутового характеру, намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, боягузтво, легкодухість тощо. Мотиви дезертирства не впливають на кваліфікацію діяння, проте враховуються при визначенні ступеня суспільної небезпечності цього злочину та призначенні покарання.
Мародерство та насильство над населенням у районі воєнних дій (ст.ст. 432,433 КК).
Стаття 432. Мародерство
Викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених (мародерство), — карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
1. Об'єктом злочину є порушення порядку несення військової служби під час ведення бойових дій.
2. Для об'єктивної сторони мародерства характерні дії, пов'язані з викраденням речей у вбитих і поранених. Викрадення може бути таємним або відкритим, із застосуванням насилля чи без такого.
Під речами розуміються предмети обмундирування і особисті речі убитого чи пораненого (годинник, гроші та ін.). До них не відносяться озброєння і боєприпаси, документи, які мають військове значення, технічні засоби ведення війни та інші предмети, які збираються з метою подальшого бойового застосування.
Викрадення повинне скоюватись на полі бою, тобто на ділянці, де ведуться або велись бойові дії. Полем бою є також ділянка тилу, яка піддається обстрілу противником.
Викрадення речей поза межами поля бою (наприклад, в санітарному потязі) створює склад загальнокримінального злочину — крадіжки, грабежа та ін.
Не є мародерством: заволодіння речами здорових військовослужбовців. Ці дії можуть кваліфікуватись як злочини проти власності.
Для складу злочину — мародерства не має значення, до якої армії відносяться вбиті і поранені, речі яких розкрадались на полі бою.
Мародерство передбачає наміри винного привласнити вилучену річ. З цього ж моменту, тобто коли винний отримав можливість розпорядитись вилученою річчю за своїм розсудом, мародерство вважається закінченим злочином.
3. З суб'єктивної сторони мародерство передбачає прямий умисел на заволодіння речами вбитих і поранених та корисливі мотиви.
4. Суб'єктом злочину є лише військовослужбовець.