Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Самост.роботи 15-17.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
08.08.2019
Размер:
168 Кб
Скачать
  1. Оподаткування неприбуткових організацій. До неприбут­кових організацій були віднесені такі:

— органи влади та бюджетні установи;

— благодійні фонди, громадські організації, політичні партії;

— пенсійні фонди;

— релігійні організації;

— інші юридичні особи, діяльність яких не передбачає одер­жання прибутку.

Доходи таких неприбуткових організацій звільняються від оподаткування, але не всі, а лише ті, що визначені законом. Для кожного виду неприбуткових організацій установлюється окре­мий перелік неоподатковуваних доходів. Як правило, не оподат­ковуються добровільні пожертвування, пасивні доходи, кошти, які надходять від проведення їхньої основної діяльності та з бю­джетів. Усі інші доходи оподатковуються в загальному порядку.

Центральний податковий орган веде реєстр всіх неприбутко­вих організацій, які звільняються від оподаткування. Такі юридич­ні особи зобов'язані подавати податкову звітність про викорис­тання своїх коштів. У разі ліквідації неприбуткової організації її активи повинні бути передані іншій неприбутковій організації відповідного виду або зараховані до доходу бюджету;

  1. Оподаткування доходів від грального бізнесу. Платник податку, який здійснює виплату виграшів у лотерею або інші види ігор, зобов'язаний утримувати та вносити до бюджету 30 % суми таких виграшів.

Крім того, будь-яка особа, котра здійснює виплату фізичній особі у зв'язку з виграшем у казино, інших іграх, має утримувати та вносити до бюджету 30 % суми прибутку такої фізичної особи, що визначається як різниця між її доходами, отриманими у ви­гляді виграшів за відповідний робочий день, та витратами, пов'я­заними з таким виграшем.

Не підлягають оподаткуванню виграші в державні грошові ло­тереї. Під останніми слід розуміти лотереї, які передбачають наяв­ність призового фонду в розмірах не менш як 50 % суми отрима­них доходів, а також відрахувань до Державного бюджету Украї­ни в розмірі не менше 30 % доходів, що залишаються в розпорядженні після відрахувань до призового фонду. Податок на прибу­ток не справляється із суми перевищення доходів над витратами, пов'язаними з випуском та проведенням державних лотерей.

  1. оподаткування нерезидентів. Суми прибутків нерезиден­тів, які провадять свою діяльність на території України через по­стійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. У разі, якщо нерезидент здійснює свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами, і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, котра проводиться ним через постійне представ­ництво в Україні, сума прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, визначається на підставі складення нерезидентом відо­кремленого балансу фінансово-господарської діяльності, пого­дженого з податковим органом за місцезнаходженням постійного представництва.

Якщо ж нерезидент не реєструє постійного представництва на території України, обов'язки з нарахування і перерахування по­датку на прибуток з доходів, які отримує нерезидент на території України, покладаються на українські підприємства, що перерахо­вують такі кошти нерезиденту, у такому порядку:

  • сума доходів нерезидентів, яка виплачується резидентами як оплата вартості фрахту, оподатковується за ставкою 6 % у дже­рела виплати таких доходів за їхній рахунок;

  • страховики, котрі здійснюють виплати в межах договорів страхування або перестрахування ризиків на користь нерезиден­тів, зобов'язані оподатковувати суми такого страхування чи пе­рестрахування за ставкою 15 % за власний рахунок, якщо рей­тинг фінансової надійності (стійкості) таких нерезидентів не відповідає вимогам, установленим Кабінетом Міністрів України;

  • резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам від нада­них рекламних послуг на території України, сплачують податок за ставкою 20 % від суми таких виплат за власний рахунок.

Усі інші доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх похо­дження з України (а саме: проценти, дисконтні доходи, дивіден­ди, роялті, доходи від послуг типу «інжиніринг», лізингова плата, комісійна винагорода тощо), оподатковуються за ставкою в роз­мірі 15 % від їхньої суми, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності;

  1. тимчасово до 1 січня 2008 р. для підприємств із виробницт­ва автомобілів, автобусів і комплектуючих виробів до них, уста­новлюються такі особливості оподаткування їхнього прибутку:

  • податковим періодом для них уважається звітний податко­вий рік;

  • валові доходи і валові витрати підприємства, отримані (спла­чені) протягом звітного податкового року, підлягають індексу­ванню, виходячи з офіційного індексу інфляції;

  • об'єкт оподаткування зменшується на суму коштів, які направляються на погашення кредитів, отриманих для реаліза­ції інвестиційної програми та реінвестується підприємством у розвиток власного виробництва, а також на суму нарахованих і сплачених засновникам дивідендів, що реінвестуються ними на ці самі цілі.

2. Єдиний податок

Справляння єдиного податку здійснюється в Україні на основі Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 р. № 727 в редакції від 26 червня 1999 р. № 746/99.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з чинною системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

Суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів);

- податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 %;

- податку на прибуток підприємств;

- податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва);

- плати (податку) за землю;

- збору на спеціальне використання природних ресурсів;

- збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

- збору до Державного інноваційного фонду;

- збору на обов'язкове соціальне страхування;

- відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

- комунального податку;

- податку на промисел;

- збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

- внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

- внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;

- плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Платниками єдиного податку можуть бути:

- фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.;

- юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. грн.

Не мають права переходити на спрощену систему оподаткування:

- суб'єкти підприємницької діяльності, на яких поширюється дія Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" в частині придбання спеціального патенту;

- довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

- суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 %;

- фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами;

- особи, що здійснюють спільну діяльність без створення юридичної особи, оподаткування якої регулюється Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Об'єктом оподаткування є виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), під якою розуміється сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або/та в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Ставку єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва фізичних осіб встановлюють місцеві ради за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності, і вона не може становити менше 20 грн. та більше 200 грн. за місяць. При здійсненні кількох видів діяльності придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу.

Юридична особа самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку:

- 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору - у разі сплати податку на додану вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";

- 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору, - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Чинним законодавством також затверджений Порядок ведення Книги обліку доходів і видатків суб'єкта малого підприємництва- юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Форма та порядок видачі свідоцтва про право сплати єдиного податку встановлюються Державною податковою адміністрацією України і є єдиними на всій території України. Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

При цьому підприємство зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності може бути прийняте не більше одного разу за календарний рік. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 % - розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів. Суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи - платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольно-касові апарати для проведення розрахунків зі споживачами.