Правові вимоги екологічної безпеки при поводженні з небезпечними хімічними речовинами.

У цей час у нашій країні існує велика кількість правових актів у сфері регулювання обігу з хімічними речовинами, Зазначений масив нормативних актів можна підрозділити на законодавство: регулюючі загальні вимоги по обігу з хімічними речовинами; регулюючий обіг з хімічними речовинами, які можуть використовуватися для виробництва хімічної зброї; що забезпечує захист прав споживачів по постачанню їх продукцією належної якості; регламентуючі особливі вимоги по перевезенню небезпечних хімічних вантажів. Певною мірою до цього законодавства можна віднести й правові вимоги по обігу з хімічними відходами, що утворяться в промисловому виробництві й комунально-побутовій сфері й регульованими в цей час відносно обособленно.

Регулювання загальних вимог по обігу з хімічними речовинами складається у встановленні загальних основ класифікації хімічних речовин і правового регулювання їхнього використання. Згідно ст. 52 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи й громадяни зобов'язані дотримувати правил транспортування, зберігання й застосування токсичних хімічних речовин і інших препаратів для того, щоб не допустити забруднення ними навколишнього середовища й продуктів харчування. При створенні нових хімічних препаратів і інших речовин, а також потенційно небезпечних субстанцій, повинні розроблятися й затверджуватися у встановленому законодавством порядку припустимі рівні утримання цих речовин у навколишнім середовищі й продуктах харчування, методи визначення їхньої залишкової кількості й утилізації після використання.

Хімічні речовини являють собою індивідуальні технічні з'єднання й технічні продукти, препарати й матеріали, що провадяться відповідно до нормативно-технічної документації й стандартами. Як джерело екологічної небезпеки хімічні речовини - це ті речовини, які в чинність хімічних характеристик впливають на живі організми.

У відповідності зі ст. 9 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» виробництво особливо небезпечних хімічних речовин підлягає ліцензуванню. Перелік особливо небезпечних хімічних речовин, виготовлення й реалізація яких підлягає ліцензуванню, установлений постановою Кабінету Міністрів України.

Регулювання обігу з хімічними речовинами, які можуть використовуватися для виробництва хімічної зброї, здійснюється на виконання міжнародної Конвенції про заборону розробки, виробництва, нагромадження й застосування хімічної зброї й про його знищення. На підставі положень Конвенції розроблена Програма виконання її вимог на 1999-2008.

Забезпечення захисту прав споживачів по постачанню їхньою продукцією належної якості здійснюється на підставі Закону «Про захист прав споживачів».

Правове забезпечення екологічної безпеки від радіоактивного забруднення середовища перебування.

Правове забезпечення екологічної безпеки від радіоактивного забруднення середовища перебування розвивається по двох напрямках. До них відносяться визначення правових мір захисту населення від шкідливого впливу джерел іонізуючих випромінювань шляхом установлення нормативів безпеки й правове регулювання здійснення операцій із джерелами радіаційної небезпеки шляхом установлення вимог до радіаційно-небезпечних об'єктів.

Відносно першого напрямку показовим є Закон України «Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань» від 14 січня 1998 року. Закон проголошує право кожного на захист від іонізуючих випромінювань і визначає дозові межі опромінення населення. Згідно ст. 5 Закону дозовою межа індивідуального опромінення населення не повинен перевищувати 1 мзв у рік. У ст. 6 Закону встановлюється дозовою межа опромінення персоналу радіаційно-небезпечних об'єктів на рівні 20 мзв у рік. У випадку виникнення небезпеки опромінення населення на рівні понад 5 мзв протягом 10 днів, застосовуються заходи для його вкриття. Якщо протягом тижня рівень опромінення може досягти по підрахунках фахівців 50 мзв, застосовується тимчасова евакуація. У випадку опромінення щитовидної залози на рівні понад 50 мгр, застосовується йодовая профілактика. Закон установлює правила радіаційної стандартизації й нормування, обов'язку юридичних і фізичних осіб у сфері забезпечення радіаційної безпеки, порядок забезпечення безпеки населення від радіонуклідів, що втримуються в будівельних матеріалах і продуктах харчування, а також у медичних заходах.

Другий напрямок забезпечення ядерної й радіаційної безпеки передбачено в численних нормативних актах національного законодавства. Загальні положення ядерної й радіаційної безпеки закріплені в Законі «Про використання ядерної енергії й радіаційної безпеки» від 8 лютого 1995 року. Серед вимог по забезпеченню радіаційної безпеки Закон виділяє нормування, ліцензування, фізичний захист ядерних установок, радіоекологічну експертизу й інші вимоги.

Закон «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії» від 11 січня 2000 року встановлює систему ядерного ліцензування й сертифікації. Закон передбачає державну реєстрацію джерел іонізуючого випромінювання. На виконання Закону Кабінет Міністрів затвердив перелік видів діяльності, пов'язаних із забезпеченням захисту ядерних установок і ядерних матеріалів, що підлягають обов'язковому ліцензуванню, Порядок державної реєстрації джерел іонізуючого випромінювання й Перелік джерел іонізуючого випромінювання, діяльність по використанню яких звільняється від ліцензування¹.

Особливе місце в системі дозвільної діяльності в сфері ядерної енергетики займає ліцензування персоналу АЕС. Кабінетом Міністрів затверджений Перелік посад і спеціальностей персоналу для експлуатації ядерних установок, підготовка якого підлягає ліцензуванню, і Перелік посад персоналу, що безпосередньо здійснює керування реакторною установкою атомної електростанції. Ліцензування здійснюється відповідно до Положення про порядок ліцензування персоналу АЕС України.

Законодавство передбачає регулювання процедури перевезення радіоактивних матеріалів. У цій сфері діє Положення про основні принципи організації перевезення радіоактивних матеріалів по території України, Порядок видачі дозволів на перевезення радіоактивних матеріалів, затверджені постановою Кабінету Міністрів, і Інструкція про порядок видачі дозволів на перевезення радіоактивних матеріалів, затверджена наказом Мінекоресурсів. Вимоги забезпечення радіаційної безпеки утримуються також у законодавстві про видобуток і переробку уранових руд. Закон «Про видобуток і переробку уранових руд» від 19 листопада 1997 року встановлює вимоги до дозвільної системи в сфері операцій з урановими рудами, підготовці персоналу, транспортуванню уранових руд, порядку закриття уранових об'єктів, контролю за забезпеченням радіаційної безпеки й т.д.

Нарешті, невід'ємної складової законодавства про радіаційну безпеку є нормативно-технічні й санітарно-гігієнічні документи. Особливе значення тут займають введені в дію з 1 січня 1998 року норми радіаційної безпеки,² регулююче широке коло питань забезпечення безпеки як населення, так і персоналу АЕС. А с 1 липня 2000 року введені в дію Загальні положення забезпечення безпеки атомних станцій. До будівельних норм у сфері забезпечення радіаційної безпеки відносяться державні будівельні норми.