
Частинні похідні і градієнт
z
z=f(x,y)
z
y
y
x
Нехай
визначена
в деякому околі точки М(х,у). Точка
належить цьому околу.
називається частковим
приростом ф-ції z
по змінній х в точці М.
Аналогічно можна знайти частковий
приріст ф-ції по змінній у: нехай
точка
належить також області визначення
функції
,
Якщо взяти точку
із
області визначення функції, то
|
називається повним приростом функції z в точці М.
Означення.
Частинною похідною
ф-ції z
в точці M(х,у)
по змінній х – наз.
границя відношення часткового приросту
ф-ції по змінні х до приросту аргументу
|
Аналогічно можна шукати
частинну похідну по змінній у. Позн.
або
:
|
Оскільки означення частинної похідної по х співпадає з означенням похідної ф-ції однієї змінної х при сталому у, то частинну похідну можна шукати за табличкою похідних і правилами диференціювання ф-ції однієї змінної, вважаючи х змінною, а у сталою.
Аналогічно шукають , але тоді у – змінна, а х – стала.
Приклад.
Домашнє завдання на I практ.заняття. Повторити табличку похідних і правила диференціювання. Написати її в зошит з прак. занять. |
Нехай треба знайти частинні похідні в точці М(3;0), то
,
тобто підставляють координати точки у
частинні похідні.
Отже, частинні похідні ф-ції двох змінних в точці це два числа.
Вектор з такими координатами
і
наз. повною похідною
або градієнтом
ф-ції z в точці М. Позн.
або
|
Пр.1.
Пр.2.
Знайти:
в точці М(0;1)
П овний приріст функції і диференціал
z(M1)
z(M)
y y+ x
M
x+
M1
належать області
визначення функції z.
п
овний приріст ф-ції в точці М(x;y).
Я
кщо
повний приріст ф-ції в точці М
можна ось так виразити через прирости
аргументів
|

при
:
,а
-
деякі числа, то функція називається
диференційованою в
точці М(х,у).
Величиною можна знехтувати.
Основна частина приросту називається диференціалом функції і позначається dz :
|
|

якщо прирости аргументів і малі.
Приклад. Знайти
приріст і диференціал функції
в т.М(1,-2).
р
р
-
нескінченно
швидше прямує до нуля ніж відстань М
М
при
Отже, dz=
.
В точці М:
Теорема.
Якщо f
диференційована в точці М(х,у), то існують
частинні похідні в т.М, які дорівнюють
числам
та
відповідно:
|
|
Перевіримо формулу на нашому прикладі
тоді
- зійшлося.
Якщо
,
то
,
і
Аналогічно
.
і формула для диференціалу набуває вигляду:
|
Ця формула диференціалу має таку властивість інваріантності: вона правильна навіть тоді, коли х та у є внутрішніми функціями від інших змінних.
Похідна складної функції
1) Якщо функція двох змінних
,
де
,
тобто аргументи u
та v є
внутрішніми функціями від змінних х та
у то її частинні похідні шукаються за
формулами:
|
|

Приклад.
,
де
,
2)Якщо ф-ція
,
де
,
тобто u та v є внутрішніми функціями від
змінної t, тоді z є складеною функцією
від одної змінної t і її похідну
шукають аналогічно за формулою.
|
Приклад.
,
де
Підставивши u
та v отримаємо
складну ф-цію
,
з якої важко взяти похідну. Треба
логарифмувати. А за нашою формулою
(можна
тепер підставити u
та v)
.
Похідна неявно заданої функції
Нехай функція однієї змінної y = y (x) задана неявно,
F (x, y) = 0
тобто рівнянням , де , де F – функція двох змінних.
Візьмемо диференціали з обох частин цього рівняння: dF = 0 і, оскільки, формула диференціалу правильна і тоді коли х чи у є внутрішніми функціями,
dF = Fx’ dx + Fу’ dy,
Fx’dx + Fу’dy = 0.
З цього рівняння знайдемо похідну:
у’x =
тобто в чисельнику береться похідна
з F по змінній, а в знаменнику
похідна з F по функції
2) Нехай функція двох змінних z(x, y) задана неявно, тобто рівнянням
F (x,
y, z)
=0
0
, де F (x, y, z) – функція трьох змінних.
Коли ми шукаємо zx’, то х – змінна, z – функція, а у – стала. Тому на
р
z’x
=
Аналогічно, коли ми шукаємо zy’ , то у – змінна, z – функція і тоді:
z’y
=
Приклад.
z’x
=
z’у
=
Похідна в напрямку
z(M1)
z(M)
O
M
M1
z
z=f(x,y)
точки М (x, y) і напрямок руху в площині
Оху
вектор
=
(
).
Позначимо вектор