2. Фактори макросередовища підприємства

Загальніше визначення зовнішнього середовища мо­жна дати, охарактеризувавши його як сукупність господарських суб'єктів, економічних, суспільних і природних умов, національ­них і міждержавних інституційних структур та інших, зовнішніх щодо підприємства умов і чинників.

Фактори зовнішнього середовища мають певний зв'язок між собою, що дає можливість визначати, якою мірою зміна одного фактора діє на інші. Для виявлення основних тенденцій, взаємо­впливу цих факторів на формування відносин із зовнішнім сере­довищем керівництво підприємства має чітко встановити, які фа­ктори підконтрольні підприємству, а які залишаються за межами його впливу.

1. Техніко-технологічні фактори

Багато науковців наполягають на тому, що саме технологічні фактори є найважливішими в діяльності підприємства і доводять це результатами емпіричних досліджень. І справді, в сучасну епоху швидкого розвитку високих технологій постійна адаптація підприємства до вирішальних змін у технологічному сегменті за­безпечує і підтримує конкурентоспроможність підприємства на адекватному рівні. Технологічний сегмент належить до рівня та напряму науково-технічного прогресу, що відбувається в суспі­льстві, в тому числі до створення, виробництва та комерціалізації нових видів продукції, процесів або матеріалів; до загальних до­сягнень інноваційної діяльності та результатів фундаментальної науки.

Однією зі складових аналізу середовища є розгляд технологіч­них тенденцій та подій, що відбуваються за межами ринку або галузі, але які здатні вплинути на бізнес-стратегії операторів ри­нку. Іноді такі події відкривають нові можливості і підприємство має бути готовим використати їх, але впровадження нових альтер­нативних технологій може мати і несподівані наслідки.

Стратегічний успіх імовірніший при створенні технологій, ніж під час їх прогнозування та наступного розроблення планів від­повідних дій. Тому важливо розрізняти підтримуючі та руйнуючі технології. Підтримуючі технології збільшують або покращують віддачу традиційного виробництва, тоді як руйнуючі передбача­ють зміни необхідних для досягнення успіху бізнес-моделей, ак­тивів і компетенцій.

Поява нової, нехай навіть ефективнішої технології зовсім не означає, що компанії, які використовують звичні методи, відра­зу втратять конкурентоспроможність.

2. Економічні фактори

Дослідження економічного компонента зовнішнього середо­вища дозволяє відслідковувати, як формуються та розподіляють­ся ресурси. Теперішній стан економіки здійснює вирішальний вплив на діяльність підприємств у майбутньому. Тому найважли­віші параметри економіки слід постійно діагностувати та прогно­зувати. Серед них виділяють такі:

• характер економіки та економічних процесів (фінансова ста­більність, інфляція або дефляція);

• система оподаткування та якість «економічного законодав­ства», в тому числі можливості вивезення прибутків;

• масштаби економічної підтримки окремих галузей;

• загальна кон'юнктура національного ринку;

• розміри та темпи загального зростання чи зменшення ринку (взагалі);

• розміри та темпи зростання окремих сегментів ринку відпо­відно до інтересів фірми;

• стан фондового ринку;

• інвестиційні процеси;

• ставка банківського процента;

• політика й переважна система ціноутворення та рівень центра­лізовано регульованих цін;

• стабільність національної валюти;

• сальдо платіжного балансу тощо.

Названі параметри здійснюють на підприємства неоднаковий вплив, наприклад, стабілізація закупівельних цін на продукцію сільського господарства для її виробників розглядається як загро­за, а для переробних підприємств — як вигода. Негативний вплив фінансової кризи на підприємства, що працюють з імпортною продукцією, відкриває нові можливості для підприємств-експортерів, продукція яких стає конкуретоспроможнішою на зовнішніх ринках.