VII ст. До н. Е., був тиск на них інших степових середньоазійських племен, викликаний

посухою в степах і переходом до кочових форм скотарства, що вимагало нових великих

територій.

У кочівників степових територій виразним було розшарування суспільства. Про це

красномовно свідчать численні кургани скіфських володарів, розташовані в районі

нижньої течії Дніпра. Найбагатшими і найвідомішими з них є Чортомлик і Солоха біля

Нікополя Дніпропетровської області, Гайманова Могила і Товста Могила в Запорізькій

області, Куль-Оба недалеко від Керчі в Криму.

Скіфське царство УІ-ПІ ст. до н. е. - протодержавне утворення, створене іраномовними

племенами скіфів. Про його географію, населення й історію ми дізнаємося від Геродота,

який у V ст. до н. е. відвідав Ольвію і присвятив опису Скіфії значну частину тому свого

славнозвісного твору "Історія". До складу Скіфії, крім іраномовних племен, входили різні

за походженням народи. Геродот називає такі народи і племена Скіфії, як елліно-скіфи,

алазони, скіфи-орачі, скіфи-кочівники, царські скіфи, скіфи-землероби та ін.

Серед згадуваних Геродотом Скіфії нашу увагу привертають землероби. На думку

більшості істориків, це було праслов'янське населення, а зачислені вони були до скіфів

тому, що перебували в скіфській державі і платили їй данину. За характером

господарювання вони відрізнялися від скіфів-скотарів: вони вели осілий спосіб життя й

займалися переважно землеробством.

Щоб захиститися від скіфів, їх сусіди - праслов'яни зводили укріплення. У

багатолюдному Лісостепу було чимало великих городищ - Трахтемирівське (площею

понад 500 га), Мотронинське (понад 200 га), Ходосівське (понад 2000 га), Більське (понад

4000 Га), Каратульське (більше 6000 га) та ін. Вражають не тільки розміри цих укріплених

поселень, а й самі могутні укріплення: висота земляних валів на Більському і

Немирівському городищах і нині сягає 8 м при ширині понад 30 м.

Скіфам належить чималий внесок у формування передслов'янської культури. Для

прикладу, скіфське походження мали слов'янські божества Хоре (бог сонця), Сімаргл (бог

землі й підземного царства), за скіфських часів було започатковано поклоніння річкам,

вшанування берегинь і русалок, задобрювання упирів. Від скіфів запозичений культ бога

війни Перуна. Скіфським впливом пояснюють переорієнтацію орнаменту в

наддніпрянських регіонах України з геометричних зображень на рослинні, а також появу в

його композиціях півнів, павичів, фантастичних птахів і звірів. Мова праслов'ян

Подніпров'я, насамперед її фонетична основа, також зазнала помітного впливу з боку

іраномовних кочівників.

У IV ст, до н.е. утворилася ранньокласова держава, яка об'єднала всі скіфські

племена, - царство Атея з центром у Кам'янському городищі (на Дніпрі навпроти

Нікополя). У III ст. до н. е. почався занепад могутньої держави скіфів. Зазнавши поразки

від сарматів, "царські" скіфи і скіфи-кочівники відступили, осівши в Нижньому

Подніпров'ї та Степовому Криму, де утворили нову державу - Малу Скіфію. Її столицею

став Неаполь, залишки якого й досі зберігаються в передмісті Сімферополя. Скіфи

поступово переходили до осілого способу життя, займаючись землеробством,

садівництвом і торгівлею. Пожвавилися їх відносини з античними містами-державами. В