Причини розвитку вторинних імунодефіцитів

1. Протозойні інвазії та гельмінтози (малярія, токсоплазмоз, лейшманіоз, трихінельоз, аскаридоз тощо).

2. Бактеріальні інфекції: стафілококова, пневмококова, менінгітококова, туберкульоз тощо.

3. Вірусні інфекції:

   1. гострі – кір, краснуха, грип, вітряна віспа, гепатити, герпес тощо;

   2. персистуючі (тривалі) – хронічний гепатит В, СНІД тощо;

   3. вроджені – цитомегалія, краснуха.

4. Порушення харчування: білково-енергентична недостатність, дефіцит мікроелементів (Zn, Cu, Fe), вітамінів (А, С, Е, РР), виснаження, кахексія, втрата білка через кишечник, нирки, вроджені порушення метаболізму, ожиріння тощо.

5. Злоякісні новоутворення, особливо лімфопроліферативні.

6. Автоімунні захворювання.

7. Стани, які призводять до втрати імунокомпетентних клітин та імуноглобулінів (кровотечі, опіки, нефрит).

8. Екзогенні та ендогенні інтоксикації (отруєння, тиреотоксикоз, некомпенсований цукровий діабет).

9. Імунодефіцит після різних впливів:

   1. фізичних (іонізуюче випромінювання тощо);

   2. хімічних (імуносупресори, хіміотерапія, кортикостероїди, наркотики, гербіциди, пестициди тощо).

10. Порушення нейрогуморальної регуляції: стресові впливи (важка травма, операції, фізичні, в тому числі спортивні, перенавантаження, психічні травми тощо).

11. «Природні» імунодефіцити – ранній дитячий вік, геронтологічний вік, вагітність.

8