Мозок новонародженого

На момент народження мозок немовляти має фактично всі необхідні нейрони. Але мозок продовжує активний ріст і за наступних два роки досягає 80% розміру мозку дорослої людини. Що відбувається протягом цих двох-трьох років?

Основний приріст ваги мозку відбувається за рахунок гліальних клітин, яких в 50 разів більше ніж нейронів. Гліальні клітини не передають нервові імпульси, як це роблять нейрони, вони забезпечують життєдіяльність нейронів: одні з них постачають поживні речовини, інші - переварюють і знищують відмерлі нейрони або фізично тримають нейрони в певному положенні, будують мієлинову оболонку.

З моменту народження в мозок маляти поступає сила силенна сигналів з усіх органів чуттів. Мозок немовляти більш відкритий до моделюючої руки досвіду більше, ніж в будь-який інший проміжок життя людини. У відповідь на вимоги оточення мозок є скульптором самого себе.

Новонароджена дитина бачить у 40 разів менш роздільно, ніж доросла людина. Спостерігаючи мозок вчиться аналізувати зображення і вже за два місяці дитина здатна розрізняти основні кольори, а зображення стає чіткіше. У три місяці відбуваються якіснізміни, у мозку формується візуальний кортекс, зображення стає близьким до того, як у подальшому бачитиме доросла людина. Через півроку дитина вже здатна розрізняти окремі деталі і бачить лише у 9 разів гірше, ніж дорослий. Повністю візуальний кортекс формується до 4-го року життя.

Перші три роки

Цілком логічно припустити, що подібний критичний період стосується не тільки розвитку візуального кортексу. Вже ні в кого не викликає заперечень той очевидний факт, що в перші три роки життя відбуваються найважливіші етапи у формуванні мозку. Серйозним підвердженням може служити явище госпіталізму, яке в 1945 описав Шпітц. Мова про симптоми, які розвиваються у дітей на першому році життя, що виховуються в медичних закладах, ідеальних з точки зору медичного і гігієнічного догляду, але за відсутності батьків. Починаючи вже з третього місяця життя спостерігалось погіршення їхнього фізичного і психічного стану. Діти страждали від депресій, були пасивні, загальмовані у рухах, з бідною мімікою і поганою зоровою координацією, навіть загалом не фатальні хвороби часто мали летальні наслідки. Починаючи з другого року життя виявлялись ознаки фізичної і психічної відсталості: діти не могли сидіти, ходити, говорити. Наслідки тривалого госпіталізму тривалі і часто незворотні. Сьогодні описують також явище сімейного госпіталізму, яке розвивається у дітей на фоні емоційної холодності матері. Втім, що конкретно відбувається в цей час в мозку дитини достеменно невідомо.

Той факт, що ці перші три роки життя є бузсумнівно критичними для розвитку мозку дитини, спонукало вчених до наступних досліджень, а педагогів і політиків до бурхливої кампанії в підтримку стимуляції мозку дитини перших трьох років життя. Почалось все з твердження, що, очевидно, мозок формується від нуля до трьох років, після цього вже пізно щось робити. В Америці за державної фінансової підтримки стартувала кампанії «I Am Your Child» та «Better Brains for Babies». Як результат – гора книжок, навчальних програм для батьків і статей в пресі. Головний месидж цих програм можна сформулювати так: оскільки ми вже знаєм з робот нейрофізіологів, що нейрональні зв’язки формуються під дією зовнішніх стимулів і повністю за перші три роки, то це середовище треба якомога активніше посилити, відповідно активізувати ментальну стимуляцію мозку новонародженого. Такий підхід отримав назву science-based еnriched environments. Батьки кинулись купувати немовлятам диски з Моцартом для бебі, флеш-карти з яскравими зображеннями та інші іграшки, що мають розвивати.

Але виявилося, що педагоги дещо випередили науковців. У розпал кампанії один журналіст зателефонував нейрофізіологу Джону Бруеру, автора книжки «The Myth of the First Three Years: A NewUnderstanding of Early Brain Development and Lifelong Learning» і спитав: «Базуючись на нейрофізіології, що б ви могли порадити батькам щодо вибору садочка для їх дітей?». Бруер відповів: «Базуючись на нейрофізіології – нічого».

Правда полягає в тому, що наука не знає, як має насправді виглядати еnriched environments для оптимального розвитку дитячого мозку протягом перших трьох років. Джон Бруер не втомлюється повторювати: досі не існує надійних досліджень, які б чітко вказували, якої сили, інтенсивності і якості мають бути подразники, нема відповідних досліджень, які б підтвердили тривалий ефект таких подразників у часі.

Явище еnriched environment досліджували на щурах. Щурів ділили на дві групи, одну просто саджали у клітку, а в другу до щурів помішали сородичів й іграшки. В збагаченому середовищі у щурів дійсно формувалось в мозку набагато більше синапсів. Але, як логічно зауважує дослідник Dr. William Greenough, те, що для щурів є збагаченим середовищем в лабораторних умовах, для дитини може бути просто нормальним середовищем. Немовлята не залишають наодинці і мають змогу багато досліджувати прямо вдома – просто повзаючи кругом по квартирі, досліджуючи книжки, витягнуті з книжкової полиці, або перевернуті корзини з одягом. Втім, експеримент зі щурами вже знайшов свій особливий шлях в пресі і не на жарт стурбував батьків, які переймаються розвитком своїх немовлят.

Для батьків, які стурбовані тим, що не встигли вчасно розвинути дитину за перші три роки, у науковців є ще один важливий заспокійливий арумент: розвиток мозку продовжується і після трьох років. В мозку формуються нейронні зв’язки протягом усього життя. Хоч цей процес і не зовсім лінійний, втім він генетично запрограмований, і так само залежить від набутого досвіду і оточення. В різні періоди життя він інтенсивніший, ніж в інші, і наступний період великої перебудови мозку – підлітковий вік.