Психолого-педагогічна характеристика дітей з порушенням зору

Діагностика і дослідження дітей з порушеннями зору передбачає комплексне їх вивчення різними спеціалістами: офтальмологами, психологами, педагогами.

Вплив глибоких порушень зору на процес розвитку пов'язаний з появою відхилень у всіх видах пізнавальної діяльності й позначається на формуванні особистісної та емоційно-вольової сфер дитини. Найбільш різко порушення зору проявляється у зниженні загальної кількості одержуваної ззовні інформації, у зміні її якості.

Значне скорочення або повна відсутність зорових відчуттів, сприйнять, уявлень в області чуттєвого пізнання обмежує можливості формування образів уяви, пам'яті, а також психологічних систем, їх структур, зв'язків, функцій і відносин усередині цих систем. Відбуваються якісні зміни системи взаємовідносин аналізаторів, виникають специфічні особливості у формуванні образів, понять, мови, у співвідношенні образного і понятійного в розумовій діяльності, в орієнтації і мобільності у просторі і т.д. Значні зміни відбуваються у фізичному розвитку - порушується точність рухів, їх інтенсивність, стає специфічною хода та інші рухові акти.

Отже, у дитини формується своя, дуже своєрідна психологічна система, якісно і структурно не схожа ні з однією системою дитини, що нормально розвивається, тому що вона включає в себе процеси, що знаходяться на різних рівнях розвитку через вплив на них первинного дефекту, а також і його корекції на основі створення нових компенсаторних шляхів розвитку. Це показує, що і міжфункціональні зв'язки в дітей з порушенням зору здійснюються теж інакше, своєрідно.

Тому формування та розвиток психологічної системи дітей, що мають порушення зору, безпосередньо пов'язане з корекційною роботою, що проводиться з ними, і з формуванням у них компенсаторних процесів, починаючи з раннього дитинства.

Компенсація зорової недостатності за своєю суттю не є простим заміщенням одних функцій іншими, а являє собою створення на кожному етапі розвитку дитини нових складних систем зв'язків та взаємовідносин сенсорних, моторних, логічних структур, які дозволяють сприймати і досліджувати інформацію від зовнішнього світу для адекватного його відображення та поведінки відповідно до умов життя і діяльності, соціальними і моральними вимогами.

Пізнавальна діяльність

При відсутності зору виникають значні особливості розвитку, хоча загальні закономірності розвитку, характерні для нормальних дітей, зберігаються. Так у розвитку сліпого дошкільника можна відзначити три характерні особливості.

Перша полягає в деякому загальному відставанні розвитку сліпого дитини в порівнянні з розвитком зрячого, що зумовлено меншою активністю при пізнанні навколишнього світу. Це проявляється як у галузі фізичного, так і в області розумового розвитку.

Друга особливість розвитку сліпого дитини полягає в тому, що періоди розвитку сліпих дітей не збігаються з періодами розвитку зрячих. До того часу, поки сліпа дитина не виробить способів компенсації сліпоти, подання, одержувані ним із зовнішнього світу, будуть неповні, уривчасті і дитина буде розвиватися повільніше.

Третьою особливістю розвитку сліпого дитини є диспропорційність. Вона проявляється в тому, що функції і сторони особистості, які менш страждають від відсутності зору (мова, мислення і т. д.), розвиваються швидше, хоч і своєрідно, інші більш повільно (руху, оволодіння простором). Слід зазначити, що нерівномірність розвитку сліпого дитини проявляється більш різко в дошкільному віці, ніж у шкільному.

При аналізі історії розвитку дитини слід звернути особливу увагу на його соціальну зрілість, що має величезне значення процесу абілітації. Соціальна зрілість такої дитини у ранній період розвитку тісно пов'язана з його біологічним дозріванням, особливо з руховим розвитком і мануальної діяльністю рук. Тому при обстеженні дітей раннього віку слід звертати особливу увагу на рівень їх рухового розвитку та рівень сформованості комунікації.

Сліпота втрачає свої позиції перед широким фронтом атакуючих знань, умінь і навичок. Спостереження за пізнавальною діяльністю інвалідів по зору та матеріали спеціальних досліджень показують, що основні ознаки предметів і явищ доступні пізнавальним можливостям сліпих. Наприклад, незрячий, взявши в руки предмет (портфель), миттєво скаже, що це таке. Без праці він визначить основні ознаки предмета: форму, розміри, вага, матеріал, характер поверхні. За полем сприйняття виявиться колір портфеля, однак цей пробіл не має істотного значення.

Торкаючись до предметів, незрячий сприймає їх різноманітні ознаки і властивості: величину, пружність, щільність, температуру, відстань і швидкість, вагу, форму і т. д.

У розвитку дітей з порушеннями зору комунікація, спілкування і мова відіграють особливу роль. Ступінь сформованості цих сторін психічної діяльності дитини свідчить про рівень його соціального розвитку.

Важливе значення, в процесі дослідження також займає вивчення мови: оцінка її виразності, емоційності, а також оцінка міміки, жесту, пози в момент спілкування.

Проблема соціалізації в дошкільному і молодшому шкільному віці у дітей з вадами зору є визначальною в їх абілітації. Саме відсутність таких якостей, як самостійність у пересуванні та самообслуговуванні, несформованість навичок спілкування з дітьми та дорослими, як знайомими, так і незнайомими, невміння користуватися сучасною побутовою технікою, призводить до дезадаптації дітей з порушеннями зору, виявляє їх непристосованість до самостійного життя в суспільстві, ускладнює інтеграцію в масові навчальні заклади.

В останні роки в дошкільних закладах для дітей з порушеннями зору найбільше уваги було приділено розвитку пізнавальних процесів, що призвело до значних успіхів інтелектуального розвитку дітей, але послабило їх соціальну адаптацію. Залежність від дорослих і товаришів, боязнь нових умов і змін, відсторонення від суспільства - ось те, що формується за відсутності належної уваги до соціалізації дітей з порушеннями зору з раннього віку