47. Посилення ролі держави у розвитку і розміщенні продуктивних сил

Розміщення продуктивних сил та визначення напрямів регіонального розвитку має стратегічно важливе значення для будь-якої держави, оскільки впливає на рівень її економічної та соціальної безпеки. Тому держава, керуючись національними інтересами, забезпечує планомірний і цілеспрямований розвиток власних продуктивних сил..Необхідно подолати депресивність окремих територій, підтримати трудову мобільність населення, створити умови для функціонування нових суб'єктів господарювання.

Державні органи управління повинні забезпечити прискорений розвиток регіонів на основі ефективного використання їх природного, трудового, виробничого потенціалу; стимулювати комплексний соціально-економічний розвиток територій; зміцнювати позиції України в міжнародному економічному співробітництві; попереджати загострення багатьох економічних, соціальних та екологічних проблем.

Вирішення всіх цих завдань здійснюється на основі розроблення і реалізації ефективної державної регіональної економічної політики. За умов ринкового господарювання держава виконує такі основні економічні завдання у сфері регіонального розвитку: створює необхідні умови для ефективного функціонування регіональної господарської системи; здійснює захист вільної конкуренції; забезпечує перерозподіл доходів громадян та суб'єктів господарювання, здійснює трансфертні платежі; налагоджує виробництво суспільних товарів і послуг; стимулює економічне зростання, здійснює контроль за рівнем зайнятості та інфляцією.

Держава визначає пріоритети соціально-економічного розвитку країни і відповідно до цього здійснює ргіональну економічну політику. спектр функцій: формування обсягів і напрямів розподілу та використання інвестицій; визначення доходів та окремих суб'єктів. Держава вирішує лише завдання, які мають стратегічно важливе значення для країни.

48. Форми стимулювання розвитку регіональної економікиСучасні форми стимулювання розвитку регіональної економіки спрямовані на формування конкурентного середовища, розвиток підприємництва, звуження сфери тіньової економіки. Сприяння розвитку конкуренції охоплює такі напрями діяльності, як регулювання процедури входження на ринок, реєстрації та ліцензування, забезпечення безпеки продукції. У цілому розвиток конкуренції на регіональних товарних ринках, враховуючи реальну ситуацію, передбачає удосконалення державного регулювання та контроль у сфері діяльності суб'єктів природних монополій, контроль за дотриманням антимонопольного законодавства керівниками державних органів і органів місцевого самоврядування, обмеження можливостей поєднання функцій органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з господарськими функціями. У найближчій перспективі необхідно створити сприятливі умови для збільшення обсягів виробництва на тих підприємствах, які спроможні конкурувати на внутрішніх і зовнішніх ринках, де переважає продукція іноземного виробництва; запровадити обмеження на ввезення в Україну іноземних товарів у випадках, коли це загрожує конкурентоспроможності вітчизняних товаровиробників. Особлива увага повинна приділятися, і це закріплено у програмних документах, створенню конкурентного середовища в електроенергетиці, нафтовій і вугільній галузях, будівництві, дорожньо-будівельному господарстві, агропромисловому комплексі.Одним із засобів стимулювання регіональної економіки повинна стати фінансово-промислова інтеграція, що здійснюється шляхом утворення промислово-фінансових груп і транснаціональних корпорацій, здатних мобілізувати внутрішні ресурси для економічного розвитку. Підтримка промислово-фінансових груп здійснюється в першу чергу у сферах, які визначають економічну безпеку держави.

49. Схеми-прогнози та державні програми розвитку і розміщення продуктивних сил економічних районів на тривалу перспективу

Важливе місце в державній регіональній економічній політиці займає розроблення прогнозів і програм економічного і соціального розвитку країни та її регіонів. Законом України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», прийнятим у 2000 p., закріплено вихідні засади формування і реалізації прогнозних і програмних документів стосовно соціально-економічного розвитку окремих галузей та територій країни.

На макроекономічному рівні ведеться розроблення планів і прогнозів соціально-економічного розвитку регіонів, генеральних чи регіональних схем розвитку і розміщення продуктивних сил та їх окремих елементів.

Вони містять конкретні цілі, завдання, пріоритети за такими напрямами і сферами: національні інтереси України в контексті розвитку світової цивілізації; національна ідея соціального прогресу; демократичні перетворення та формування відкритого суспільства; стратегія економічного зростання; пріоритети науково-технічного та інноваційного розвитку; індустріальний та агропромисловий розвиток; інституціональні та організаційні механізми економічного зростання; розвиток зовнішньоекономічної діяльності в системі міжнародної торгівлі. В основу цих документів покладено ідею пріоритету прав і безпечної життєдіяльності людини. Її положення є підґрунтям для визначення напрямів і шляхів здійснення економічних і соціальних перетворень у країні.