39. Економіка регіонів як ланка господарського комплексу

Регіон як ланка господарства реалізуєсоц екон політику держави.Через регіони відбу управління кон укр з урахуванням місцевої специфіки.Економ відносини регіону з загальнонаціональними значною мірою регулюється через систему управління.Господарство регіону повино озвиватися на базі регіональної т моценіпальної власності , місцевих бюджетів, ефективного викор місцевих ресурсів, ув єдине екон систему.Вихідною позицію управління господарським комплексним регіону є його комплексний розвиток і задоволення на цій основі соц. Кон потреб населення.Економіка регіону – ланка єдиного господарського комплексу.Регіон необхідно розглядати як частину цілого.Він завжди є чатиною якоїсь території.З господ.погляду екон.регіону-це ланка госп комплексу країни,яка розміщ на певній частині її території.В екон.регіону враховуються роб.сила,ресур,екон зв’язки підприємств.Регіон реалізує соціа-екон політику держави.Через регіони відбувається управління економікою країни з урахуванням місцевої специфіки.Екон.взаємовідносини регіону з загальнонаціональними відбуваються через систему управління.Розвиток економіки регіону розглядається центр.органами з позиції місц.самоврядування.Комплексний розвиток регіону передбачає розвиток виробничих і соціал.комплексів,які включ.інфраструктуру:осв.,будів,житл-ком,торг,культур.Екон.кожного рег має свою внутр..структуру,мех. управління.

40терит.поділ праці-обєктивний процес розвитку прод.сил,при якому відбувається відокремлення різних видів труд.діяльн.,спеціалізація окремих виробничих одиниць,обмін між ними продуктами своєї діяльності.Ця просторова форма под..праці означає закріплення певних видів виробництва за територією(рег,країн)Процес тер.под.пр.проходить на основі розвитку спеціалізації господарських регіонів і взаємозв’язку між ними через обмін викон.різні і протил. функції.перша диференціює господ.рег.країни на виробництві певних видів продукції і перетворює їх у взаємозалежні.Друга об’єднує ці рег. Як взаємопов’язані частини цілого

41Диференціація.Для реалізації соц.-ек політики держави важливе значення має диф.рег.Вона дає змогу вирішити питання формування терит.структури виробництва згідно з наявними природ,соціал,екон можливостями території. Щоб створити умови для ефективної керованості соціально-економічним розвитком регіонів, для поетапного досягнення позитив¬них зрушень у територіальних пропорціях, необхідно здійснити комплекс заходів як на центральному, так і на регіональному та місцевому рів¬нях управління. Невідкладного вирішення потребує проблема створення фінансової автономії органів місцевого самоврядування, що є основною передумо¬вою для ефективного вирішення завдань місцевого значення. Заслуговує на увагу пропозиція про створення загальнодержавного фонду підтримки розвитку регіонів у розмірі 10 % від суми податкових надходжень у регіонах до державного бюджету. Слід налагодити тісну взаємодію регіональних та місцевих органів влади у справі виконання законодавчих актів і рішень уряду, постійно здійснювати заходи з впорядкування населених пунктів, незалежно від їх статусу і рангу, забезпечивши надійне функціонування всього інфраструктурного комплексу.

43Основні форми зовекон зв’язків: 1міжнар.торг.послугами(перевага пропозиції над попитом,висока конкурен) 2науково-техн співробітництво 3міжнар торг товарами 4надання кредитів і позик 5створення спільних підприємств 6обмін робочою силою 7спеціалізація і кооперування виробництва 8торгівля технологіями 9спільна участь у розробці природ.ресурсів 10іноземні інвестиції 11бартерний обмін товарами 12міжнар туризм 13культурні зв’язки

43-44. Основні форми економічного співробітництва країн світу, зовнішня торгівля

У сучасних умовах міжнародне співробітництво України відбувається в таких основних формах:

міжнародна торгівля послугами, науково-технічне співробітництво; взаємовигідна міжнародна торгівля товарами (зовнішня торгівля); надання кредитів і позик, у тому числі і безвідплатних; створення спільних підприємств; обмін робочою силою; спеціалізація і кооперування виробництва;

торгівля технологіями, або спеціалізація на виробництві комплектувального обладнання;

спільна участь зацікавлених країн у розробці природних ресурсів,

іноземні інвестиції як найважливіша форма стимулювання розвитку економіки країни;

бартерний обмін товарами;

міжнародний туризм;

культурні зв'язки між країнами світу.

Взаємовигідна міжнародна торгівля товарами та послугами, як і раніше, посідає провідне місце в складній системі міжнародних економічних зв'язках, оскільки вона, по суті, відтворює всі види міжнародного поділу праці і об'єднує всі країни в єдину господарську цілісність на сучасному світовому ринку товарів. Для неї властиві передусім дві найхарактерніші риси: перевага пропозиції товарів над існуючим попитом і жорстка конкурентна боротьба між його учасниками. Це є результатом значного зростання в умовах науково-технічної революції продуктивності суспільної праці в промислово розвинутих країнах і здешевлення внаслідок цього продукції при збільшенні її обсягів. Водночас широке представництво товаровиробників різних країн і регіонів на світових ринках посилює конкурентну боротьбу між ними за споживача, веде до поділу світових товарних ринків, ускладнює проблему проникнення на них нових агентів.

Отже, Україна має широкі можливості для здійснення міжнародних зв'язків у всіх їхніх виявах, і подальша інтеграція її економіки у світове господарство великою мірою залежатиме від їхнього практичного впровадження.