Індивідуальність як феномен людини
Людина багато в чому виступає як штучна істота, що спрямовує зусилля на саму себе. Французький філософ Жан-Поль Сартр стверджує, що людина сама творить себе, сама конструює свою ≪сутність≫, тобто те, чим вона є, чим повинна бути і чим стане. Оскільки людина проектує саму себе, формує саму себе, то сутністю людини постає той спосіб самоорганізації і той спосіб самопроектування, якими вона користується. Віктор Франкл вважав, що ми не винаходимо зміст свого існування, а виявляємо, розкриваємо його.
Запитання: Як Ви вважаєте: людина від природи є доброю, злою, чи ≪чистим аркушем≫, яка заповнюється під впливом життя?
Процес і результат вибору особистістю своєї позиції, цілей і способів самоздійснення в конкретних обставинах життя є її самовизначенням. Людина вільна у самовизначенні, протее не може уникнути самого вибору. Це, в першу чергу, вироблення чи прийняття переконань, спираючись на які людина укладає програму свого життя, свій життєвий проект. Іспанський філософ Хуліо Ортега-і-Гасет характеризує життя як наш діалог з обставинами. Основними елементами життя є обставини, в яких ми знаходимося, і рішення, які ми приймаємо. Обставини, в яких опиняється людина, для її життя настільки важливі, що їх можна вважати майже долею. Але доля людини є поняттям ширшим: окрім обставин долю визначають ще покликання і шанс. Покликання наперед дане нашому існуванню, але разом з тим ми самі укладаємо свою біографію. Тут ми знову підійшли до динамічного розуміння сутності людини, про яке вже говорили: сутність людини не дається їй, а задається нею самою. Російсько-грузинський філософ Мераб Мамардашвілі вказує, що ≪справжнє≫, безумовне ≪Я≫ з'являється тоді, коли ≪Я≫ стає один на один зі світом. Саме тоді формується структурний елемент особистості, тобто її самосвідомість і саморефлексія. Це найважча праця, яку за людину ніхто не зробить. Багато хто намагається уникнути такого протистояння. Але світ зміниться лише тоді, коли людина здійснюватиме справжню працю, тобто те, що здатна здійснити лише вона. Михайло Бахтін називав таку ситуацію віднаходження ≪мого алібі в бутті≫. Отже, ≪Я≫ бачить себе суверенним буттям, незалежним, відособленим від всього іншого світу. Сформована особистість – це суб'єкт вільної, самостійної й відповідальної поведінки у соціальних спільнотах. Індивідуальність – самобутня особистість, що активно й творчо проявляє себе в житті. Якщо особистість виникає при зустрічі з іншими людьми, індивідуальність – це зустріч із самим собою, це вироблення власної позиції у житті, визначеність всередині власного життя. Індивідуальність виявляється феноменом культури і характеристикою культурного буття особистості. Виростаючи на стику соціальної системи і культури, особистість з'єднує, сплавляє собою й у собі культурне і соціальне, але не зводиться ні до того, ні до іншого.
Рух до ядра особистості – це рух звільнення, відокремлення суверенного ≪Я≫ від соціального оточення, це становлення свободи, яка і є справжнім світом особистості. Тому людина як особистість – не частина суспільства, а його повноправний партнер.