§ 5. Взаємодія суспільства і природи. Мінеральні ресурси

1. Географічне середовище. Протягом усієї історії людина взаємодіє з природою. З одного боку, діяльність людей спрямована на пристосування природи для своїх потреб, на використання її багатств. З другого боку — часто шкодить природі, спричиняючи негативні наслідки. Якщо спочатку взаємодія суспільства і природи мала локальні, потім регіональні масштаби, то у XX ст. вона поширилась на всю земну кулю, що пояснюється як швидким зростанням кількості населення, так і розширенням його господарської діяльності.

У результаті тривалої еволюції географічної оболонки Землі під впливом антропогенної дії виникло географічне середовище проживання людського суспільства. Географічним середовищем називається та частина земної природи, яка безпосередньо пов'язана з життям і діяльністю людини, перетворена та окультурена нею. Географічне середовище — це територія для розміщення населення, його проживання, джерело основних ресурсів. Що різноманітніше навколишнє середовище, то, як правило, кращі умови суспільного розвитку.

У наші дні приблизно на 60% площі земної кулі людина змінила природні ландшафти, перетворивши їх в антропогенні. У тому числі 20% цієї площі вона змінила докорінно. Змінену людиною частину географічного середовища називають техносферою — областю технічної діяльності людства. Створюються техногенні ландшафти (міський, промисловий, сільськогосподарський), техногенні форми рельєфу (терикони, насипи, виїмки, кар'єри). Каналами і дамбами змінюється гідрографічна сітка. У техносфері перерозподіляються маси порід верхньої частини земної кори під час видобутку корисних копалин, створюються штучні мінеральні, хімічні елементи. Техносфера випромінює в космос короткі радіохвилі, у мільйони разів інтенсивніші, ніж їхній природний потік.

Рис. 11. Розвиток міського ландшафту Лос-Анджелеса (США) від 1922 р. (ліворуч) до 1965 р. (праворуч) (доступно тільки при скачуванні повної версії книги)

Техносфера за своїм походженням і розвитком істотно відрізняється від інших планетних оболонок. Назва «техносфера» (із грецької «технос» — мистецтво, вміння) підкреслює визначальну роль людини й техніки, вказує на штучний характер цієї сфери.

2. Природокористування. Активна роль людей щодо навколишнього середовища знаходить своє вираження у природокористуванні як особливій сфері господарської діяльності. Природокористуванням називається сукупність заходів, які здійснює суспільство з метою вивчення, охорони та освоєння й перетворення довкілля. Природокористування буває раціональним і нераціональним.

Раціональне природокористування передбачає гармонійне поєднання економічного та соціального розвитку суспільства з вивченням, охороною, освоєнням і перетворенням природних умов і ресурсів. Воно виходить з того, що суспільство може й повинно керувати своїми взаємовідносинами з природою, ліквідовувати й навіть запобігати небажаним наслідкам антропогенного впливу. Нераціональне природокористування означає одностороннє, споживацьке ставлення до природи, намагання «витиснути» з неї якомога більше природних благ, не турбуючись про її збереження і тим більше покращення.

Проблема природокористування як складова частина глобальної проблеми «людина та природне середовище» є комплексною. Це міжнародна проблема, у розв'язанні якої беруть участь різноманітні галузі науки. Саме з розв'язанням цієї проблеми значною мірою пов’язане перетворення науки у важливу продуктивну силу суспільства.

У кінці XX ст. вчені почали говорити про сталий розвиток людської цивілізації, як про єдино правильний шлях розвитку, якщо вона хоче зберегти себе, тобто про такий розвиток, який задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.