Мона Ліза

«Мо́на Лі́за» — портрет молодої жінки, написаний італійським художником Леонардо да Вінчі близько 1503 року. Картина є одним з найвідоміших творів живопису в світі. Відноситься до епохи Відродження. Виставлена в Луврі (Париж, Франція).

В жодній іншій картині Леонардо глибина та імла атмосфери («сфумато») не передані з такою досконалістю, як у «Мона Лізі». Це повітряна перспектива, ймовірно, краща за виконанням. «Мона Ліза» отримала всесвітню славу не тільки завдяки якості роботи Леонардо, яка вражає і художніх шанувальників, і професіоналів. Картина вивчалася істориками і копіювалась живописцями, але вона б не довго залишалася відомою лише для знавців мистецтва, якби не її виняткова історія. В 1911 році «Мона Ліза» була викрадена і лише три роки опісля, завдяки випадковим обставинам, повернена музею. Протягом цього часу «Мона Ліза» не сходила з обкладинок газет і журналів всього світу. Тому не дивно, що «Мону Лізу» копіювали частіше за всі інші картини. Картина стала об'єктом поклоніння як шедевр світової класики.

Особистість, що зображена на портреті, складно ідентифікувати. До сьогоднішнього дня з цього приводу було висловлено багато спірних і, часом, абсурдних думок:

Дружина флорентійського торговця дель Джокондо

Катерина Сфорца

Ізабелла д'Есте

Просто ідеальна жінка

Молодий юнак у жіночому одязі

Автопортрет Леонардо

Загадка, по сьогоднішній день навколо незнайомки, притягує до Лувру щорічно мільйони відвідувачів.

Пані з горностаем

Чечилією Галлерані, фавориткою Лодовіко Моро, з якої він написав свою знамениту картину «Пані з горностаєм» (1488, Музей у Кракові), в якій вигини ліній повторюються у фігурі жінки і тварини, що надає картині витонченої грації.

Покоління волхвів

Леонардо да Вінчі розвиває традиції кватроченто, підкреслюючи плавну об’ємність форми м’якою світлотінню, іноді оживлюючи обличчя мало помітною посмішкою; у композиції “Поклоніння волхвів” (1181-82, не закінчена, підмальовка — в Уффіці) він, перетворює релігійний сюжет у дзеркало різноманітних людських емоцій, розробляючи новаторські методи малюнку.

Мадонна Літта

«Мадонна Літта» (1490—1491) — картина італійського художника Леонардо да Вінчі.

Приваблива молода жінка тримає в руках немовля, якого годує груддю. Тлом для образу стала стіна з двома напівциркульними вікнами. Світло розсіяне і не дає різких чорних тіней. Це і є уславлене леонардовське сфумато. Гірський краевид у блакитних тонах теж характерна ознака робіт майстра Високого Відродження. Гори присутні і в інших роботах Леонардо — «Мадонна з веретеном», на фресці «Тайна вечеря», в уславленій «Джоконді». Жінка дивиться на дитину ніжно і задумливо. Ледь помітна усмішка додає Мадонні ще більшої привабливості й краси. Якщо придивитися, то помітно, що маленький Христос притримує лівою рукою щиглика.

Робота була написана для правителів Мілана, потім перейшла до сім'ї Літта, і кілька століть перебувала в їхній приватній колекції. Початкова назва картини — «Мадонна з немовлям». Сучасна назва картини походить від імені її власника графа Літта, якому також належала фамільна картинна галерея в Мілані. У 1864 р. він звернувся в Ермітаж з пропозицією купити «Мадонну з немовлям» і кілька інших картин. У 1865 р. Ермітаж продав графові чотири картини, серед яких була «Мадонна з немовлям», за 100 тис. франк