90. Заробітна плата – це ціна, що виплачується за використання праці. Важливо розрізняти грошову (номінальну) заробітну плату та реальну
Номінальна заробітна плата – сума грошей, яку одержує працівник за свою працю. Одиницею виміру тут є погодинна ставка заробітної плати, яка визначається коливанням попиту і пропозиції на ринку праці. Номінальна заробітна плата, тобто кількість грошей, одержаних працівником на руки, не дає повного уявлення про доход на фактор найманої праці, тому що в різний час за одну і ту ж кількість грошей можна купити різну кількість життєвих благ. Реальна заробітна плата маса товарів і послуг, які можна придбати за номінальну заробітну плату за існуючого рівня цін після відрахування податків та інших платежів. рівень реальної заробітної плати визначається сумою номінальної оплати праці, рівнем податків і цін на життєві блага.
91. Позичковий відсоток — це ціна, що сплачується за використання грошей. Найчастіше він розглядається не в абсолютному значенні (як кількість грошей), а у відносному — як відсоток від суми позичених грошей. Для зручності ставку позичкового відсотка, як правило, дають у перерахуванні на річну. Джерелом сплати позичкового процента є прибуток, що його одержує підприємець у процесі продуктивного використання позичкового капіталу. Прибуток розподіляється між суб’єктами кредитних відносин:кредитор отримує прибуток у вигляді процента за кредит;-позичальник отримує підприємницький доход у вигляді прибутку на позичковий капітал, який використовується в підприємницькій діяльності.Величина позичкового процента характеризується його нормою у вигляді процентної ставки. Норма процента визначається як відношення річного доходу, одержаного на позичковий капітал, до суми наданого кредиту, помножене на сто.
Норма процента знаходиться у певній залежності від норми прибутку. Вважається, що норма процента може коливатись від нуля (мінімальна межа) до середньої норми прибутку (максимальна межа). Мінімальну межу норми процента точно визначити не можливо, але вона не повинна дорівнювати нулю бо інакше надання кредиту втрачає всякий сенс для кредитора.
92. випуск - сумарна вар-ть усіх товарів і послуг, вироблена ек-ою за певний проміж часу.Проміжне споживання – товари, які кілька разів перероблюються і продаються, перш ніж додійдуть до кінцевого споживача, тобто служать сировиною при вир-ві інших товарів. Кінцевий продукт – різниця між валовим випуском і проміжним споживанням.ВНП - вартість усіх товарів і послуг (кінцевих),вироблених нац-ними факторами вир-ва,середині даної країни так і за її межами. ВВП – вар-ть усіх кінцевих товарів і послуг, вироблених на тер. даної країни за певний період часу, як нац-ми так і іноземними ресурсами.
Методи для ВНП і ВВП: 1) виробничий – сумування доданих вартостей; 2) метод за витратами – сумування всіх витрат: ВНП=С(споживчі)+У(інвестиційні)+G(державні витрати)+NE(різниця між експортом і імпортом). 3) за доходом – ВНП= W(ЗП)+i(ставка %)+p(прибуток)+A+R(рента)+T(непрямі податки на бізнес). НомінальнийВВП – розраховується в цінах поточного року.
Реальний ВВП – обчислений у цінах базового року.
Чистий нац-ий продукт – ВНП-А.
Нац. доход - ЧНП-Т=w+i+p+R
93. Економічне зростання – це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим. Економічне зростання являє собою зростаючу здатність економіки до реалізації своїх виробничих можливостей. Сутність економічного зростання полягає у розширеному відтворенні тих самих товарів і послуг з використанням незмінної технології.Кінцева мета економічного зростання – збільшення споживання.
За темпами розрізняють високі і низькі. Світовий досвід свідчить, що нормальними темпами економічного зростання є річні темпи на рівні 3-5%.
Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу.Фактори пропозиції включають:кількість і якість природних ресурсів;
кількість і якість трудових ресурсів;обсяг основного капіталу (основні фонди);нові технології – НТП;
Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробництва потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту. Фактори розподілу: здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції.
94.Типи ек зростання
Естенсивне-збільшення залучених у ви-во факторів ви-ва на попередній технічній основі, відсутність зростання ефективності виробн. Ресерсів, зростання к-ті робітників, збільшення капіталовкладень,зростання обсягу споживчої сировини, незмінна структура продукції, нерац природокористування, неминучість криз в ек-ці
Інтенсивний- якісне удосконалення факторів ви-ва, зростання ефективності використ виробн. Факторів, режим економії, науково-технічний прогрес, підвищення якості продукції, постійний розвиток
95. Грошовий обіг — це рух грошей у готівк і безготівк формах, який обслуговує реаліз товарів і нетоварні платежі в госп. Наявн грош обігу передбач існув в країні певної грошової системи.
Закон грошового обігу -протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грош маса. Згідно з класич підходом к-сть грошей, необх для обігу, може бути визначена за такою формулою: КГ =(СЦ-К + П-ВП)/О , де КГ —кількість грошей, необх для обігу; СЦ — сума цін товарів, реаліз протягом року; К—сума цін товарів, проданих у кредит; П—платежі за кредити мин року; ВП — платежі, які взаємно погашаються; О—шв обороту однієї грош од за рік. Більш сучасних зх економістів для визначення к-сті грошей, необхідної для обігу, базуються на неокласич теорії збалансов грош і товарної мас, запропонов америк економістом І. Фішером: M*V=P*Q де М— маса грошей в обігу;V - сер шв обігу грошей; Р—сер рівень цін на товари та послуги; Q—к-сть товарів та послуг, представл на ринку Однак у сучасних умовах потреба в грошах не обмежується лише товарними угодами. Вона доповн попитом на гроші, зумовл заощадж готівкових грошей населенням, придбанням комерційних та державних цінних паперів тощо. Якщо познач цей попит на гроші показником L(r), то формула кількості грошей набуде такого вигляду: M=PQ/R+L(r)
96.Інфляція-знецінення грошей, спричинене диспропорціями в сусп ви-ві й порушенням законів гр. обігу.Причини- * імпортована інфляція (внаслідок інфляції в країні-експортері, зростання цін імпортних сировинних товарів); * інфляція очікування (очікування інфляції стимулює ажіотажний попит, що веде до підвищення цін.); * дефіцит державного бюджету (зростання внутрішнього боргу здійснює певний інф тиск на курс грошової одиниці).. види темпів інфляції:* повзуча інфляція - середньорічне зростання цін вимірюється однією цифрою (тобто від 1% до 9%).; * галопуюча інфляція - набирає розміру двозначного числа протягом року (від 10% до 99%). характерзується стрімким зростанням цін, охоплює всі сфери госп життя і супроводжується негативними соц- ек наслідками; * надвисока, гіперінфляція (1-2% в день), руйнівне підвищення цін, що веде до повного безладдя ек життя, руйнування гос зв'язків та процесу виробництва, бартеризації обміну тощо.
На макрорівні рівень інфляції можна визначати на основі рівняння Фішера: MV = PQ, де М - кількість грошей в обігу, V - швидкість їх обігу, Р - ціна, Q - обсяг продажів товарів і послуг.уйнуються ринкові зв’язки між госп суб’єктами, посилюються диспропорції в ек-ці, значна частина капіталу переливається в сферу обігу, загострюється «товарний голод»,,гроші втрачають свої функції, зникають стимули до нагромадження, відбувається відплив грошей за кордон.
97. Кредит-надання грошей, товарів чи послуг у борг з наступним поверн позички та сплатою певного відсотка за користув нею.
За рівнем кредитних відносин вирішується низка економічних і соціальних проблем.
Позичковий капітал — це грош капітал, який надається його власниками або розпорядниками як позика з метою отрим доходу в формі позичк відсотка. Кредит-це с-ма відносин з приводу акумуляції, та викор тимчасово вільних грош засобів на осн поверн та платності у формі позичк відсотка.
Джерелом - грош капітал, що вивільняється в процесі кругообор промисл та торговел капіталу. рух бюджетних засобів, цільових фондів та резервів.
грош доходи і заощадж приватних осіб. Для того щоб тимчас вільні грошові засоби не перестав викон функцію капіталу, вони повинні рухатись, бо тільки рух забезпечує їхнє зростання.
98. Кредит-наданн грошей,тов чи послуг у борг з наступ поверн позички та сплат певного % за корист нею.Існув кредиту пов'яз з позичк капіталом. Комерц кредит—надається одним підприємцем інш у вигляді продажу товарів із відстроч платежуБанків кредит—Кредитором є банк, а позичал— домогосп, підприємн і держ сектор.Мета банк кредиту— отрим прибутку з позик. Споживч кредит — надаєт для придб предм особ спожив довгострок корист Іпотеч кредит—довгост позика під заст нерух майна.Лізинг кредит—віднос між юрид особ, що виник з приводу оренди майна і супроводж укладанням лізинг угоди, в якій лізинг компанією є банк, що на замовл орендаря купує обладн і надає його в оренду. Ломбард кредит—короткостр кредит під заст рухом майна, яке можна швидко реаліз. Держ кредит—с-ма ек відносин між держ в особі її органів влади чи управління, з одного боку, та фіз і юрид особами — з іншого, за яких держ виступ як позичальник, кредитор чи гарант. Товарна і грошова форми прояви єдиної форми кредиту—вартісної. позички, надані в товарній формі, можуть погаш в грош, і навпаки. Кредитна система — це система кредитних відносин, принципів і форм кредитування та сукупність кредитно-фінансових установ, які створюють, акумулюють і надають грошові засоби на засадах кредитування Структура:-центр банк;- комерц банки; -спеціаліз банківські установи ,небанківські фін-кредит установи
99. Ба́нківська систе́ма — сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють в рамках загального грошово-кредитного механізму. Включає Центральний банк, мережу комерційних банків і інших кредитно-розрахункових центрів. Центральний банк проводить державну емісійну і валютну політику, і є ядром резервної системи. Комерційні банки здійснюють усі види банківських операцій. Банківська система в Україні має дворівневу побудову: на першому рівні — Національний банк України, на другому — комерційні банки.