Характерні особливості світового ринку
він є категорією товарного виробництва, що вийшло в пошуках збуту своєї продукції за національні рамки;
він виявляється в міждержавному переміщенні товарів, що знаходяться під впливом не тільки внутрішнього, але і зовнішнього попиту і пропозиції;
він оптимізує використання чинників виробництва, підказуючи виробнику, у яких галузях і регіонах вони можуть бути застосовані найбільше ефективно;
він виконує сануючу роль, вибраковуючи з міжнародного обміну товари і найчастіше їхніх виробників, що не в змозі забезпечити міжнародний стандарт якості при конкурентних цінах. 2. Міжнародний рух товарів як ознака світового ринку
Головною зовнішньою ознакою існування світового ринку є пересування товарів та послуг між країнами.
Міжнародна торгівля — це сфера міжнародних товарно-грошових відносин, яка є сукупністю зовнішньої торгівлі усіх країн світу.
Стосовно однієї країни зазвичай використовується термін зовнішня торгівля держави, стосовно торгівлі двох країн — міждержавна, взаємна, двостороння торгівля, а щодо торгівлі усіх країн одна з одною — міжнародна, або світова, торгівля.
Товар, що знаходиться на світовому ринку у фазі обміну, виконує інформаційну функцію, повідомляючи усереднені країни всіх зацікавлених про параметри сукупного попиту і сукупної пропозиції, через котрі кожний з учасників може оцінити й адап-і у вати параметри свого виробництва.
Виступаючи сферою міждержавного обміну товарами, світо-ніїй ринок робить обернений вплив на виробництво, показуючи иому, що, скільки і для кого потрібно робити.
'За прийнятими у світі стандартами статистики міжнародної іоргівлі головною ознакою для визнання міжнародної торгівлі є перетин товаром митного кордону держави та фіксація цього факту у відповідній митній звітності.
Наприклад: американською компанією Соса-Соїа продано українському підрозділу, то це вважається експортом США а імпортом України, навіть незважаючи на те що власником товару шчишнлись американські компанія Соса-Соїа.
Отже світовий ринок— це сфера сталих товарно-грошових відносин т мізіс країнами, які базуються на міжнародному поділі праці та інших факторів виробництва. Світовий ринок проявляється через міжнародну торгівлю, яка є сукупністю зовнішньої торгівлі усіх країн світу та складається із двох зустрічних потоків товарів — експорту та імпорту.
3. Сучасне світове господарство і його особливості
Основні етапи розвитку світового господарства
Світове господарство склалося на початку XX ст. у результаті і рішаного історичного процесу, багатовікової еволюції продук-і інших сил, поглиблення міжнародного поділу праці, поступово-
го і неухильного включення економік у загальну систему світових господарських зв'язків, що стало наслідком розвитку суспільного виробництва.
Історично первинною формою міжнародних економічних відносин була світова торгівля. Ця форма переважала в епоху капіталізму вільної конкуренції. Процес формування світового ринку одержав новий імпульс після створення в середині XIX ст. у провідних країнах великої фабрично-заводської індустрії, яка вже не могла існувати без світового збуту. У міру розвитку масового виробництва світовий ринок став переростати у світове господарство, що означало висування на перший план, замість переважно торгових відносин, виробничих зв'язків, в основі яких лежав вивіз капіталу. Наприкінці XIX ст. в епоху формування крупних монополістичних об'єднань цей процес в основному завершився. Утворення світового ринку, а потім і світового господарства, встановлення довготривалих торгових, виробничих і фінансових зв'язків між різними країнами означали кінець національної відособленості хоча б у галузі економіки.
У XX ст. й особливо після Другої світової війни процес включення національних економік у світове господарство став розвиватися в таких, зокрема, напрямах, як повсюдне послаблення митних і адміністративних бар'єрів на шляху вільного переміщення товарів, капіталів і робочої сили; посилення тенденції до інтеграції національних господарств в окремих регіонах; розширення масштабів і видів діяльності транснаціональних корпорацій та перетворення їх у провідну ланку міжнародного обміну. Підвищення ролі міжнародних валютно-кредитних, фінансових і торгових організацій; збільшення взаємозалежності провідних промислових центрів і ресурсодобувних країн в умовах виникнення і нарощування енергетичної кризи.
Ще однією особливістю післявоєнного етапу розвитку світового господарства стало посилення ролі держави в сфері міжнародних економічних відносин. Особливого значення набув вивіз капіталу державою, в тому числі у вигляді державних кредитів, регулювання державою зовнішньої торгівлі, фінансових і кредитних операцій на міжнародному рівні. За безпосередньої участі урядових органів відбувається поглиблення інтеграційних процесів, особливо в Західній Європі. Розробляються і здійснюються на практиці різні проекти погодження політики між країнами в фінансовій, кредитній, валютній, податковій, сільськогосподарській, митній та інших галузях.
Міжнародні економічні організації— це міжнародні і регіональні валютно-кредитні і фінансові організації, створені на основі міждержавних угод з метою регулювання МЕВ, у тому числі валютно-кредитних і фінансових. До них відносяться: Міжнародний валютний фонд, Всесвітній банк, а також регіональні банки розвитку, валютно-кредитні і фінансові організації ЄС.
Типи інтеграційних об'єднань: Угоди про економічне і торговельне співробітництво, Зони вільної торгівлі, Митні союзи, Загальний ринок, Економічні союзи.
Відносини між окремими елементами світового господарства складають рівні.
Міжнародний рівень складають відносини між державами, він регулюється міжнародними правилами і нормами.
Транснаціональний рівень складають відносини потоків, що виходять за межі національних кордонів, це сфера діяльності фірм і груп з їх внутрішніми системами інформації.
Міжнародній рівень включає наступні принципи:
-принцип розвитку МЕВ;
-принцип мирного урегулювання суперечок;
-принцип мирного співіснування;
-принцип взаємоповаги;
- принцип взаємодопомоги;
-принцип недопущення дискримінацій;
-принцип невтручання у внутрішні справи держав.
Національній рівень включає принципи функціонування МЕВ конкретної держави.
До них відносяться:
- суверенітет,
- свобода,
-рівність,
-верховенство закону,
- захист інтересів,
-еквівалентність обміну.