44. Дворянський період національно-культурного відродження

та його особливості.

В цей час в середовищі освіченого українського дворянства пробуджується інтерес до історичного минулого свого народу, його побуту, звичаїв і обрядів, мистецьких здобутків. На Лівобережжі з ініціативи старшини виникає широкий рух за вивчення історії козацької України. Розпочинається збирання історичних матеріалів - літописів, хронік, грамот та інших державних документів. На основі опрацьованих матеріалів та документів з’явилися загальні праці з історії України, зокрема «Істрія Малої України» Д.Бантиша-Каменського.

На думку визначного історика України Івана Крип’якевича українська національна ідея в останні десятиліття 18ст.починає своє життя з історичних розвідок історії народу,історії козацтва. Про це свідчать праці О.Рігельмана «Літописне провістування про Малу Росію, її народ і козаків взагалі.»

«Історія Русів» -найвизначніший твір українсько-національної політичної думки кін.18 поч.20ст. Він відіграв важливу роль у формуванні національної свідомості українців. Багато уваги приділено Козаччині,Хмельниччині, Гетьманщині. По суті, це перша політична історія України.

До цього періоду відноситься поява «Граматики новоруского наречея» О. Павловсського, яка започаткувала дослідження в галузі українського мовознавства і є першою друкованою граматикою української мови..

Важливим чинником національно-культурного відродження була поява видань, а також публікація праць, вийшло 210 книжкових видань. Перший в Україні науковий і літературно-художнйі журнал «Украинский Вестник». В Харкові з’явилися видання у формі альманахів і збірників:» Украинский Альманах»(1831),”Утренняя Звезда”(1838), “Запорожская Старина”(1833-1838), “Украинский Сборник”(1838-1841)

Світський театр.Перехід від духовного до світського театру відчутний у трагікомедія Ф.Прокоповича та Ю. Щербицького.Популярним на той час були трупи акторів-кріпаків поміщика Гавриленка.В 1808р поновилась робота харківського театру,директором і актором якого став ГКвітка-Основ*яненко.На чолі Полтавського театру стояв І.П Котляревський.

Архітектура.Переважавв класичний стиль,але на поч..19.ст його замінив новий стильовий напрям-ампір.Архітектор А.І Меленський(впродовж 30 р. був головним архітектором Києва).У 20-30х р.19 ст. у Львові була побудована Львівська ратуша,Нородний дім,в стилі ампір бібліотека Оссолінських

Важливий внесок у розвиток укр.образотв. ми-ва зробили Т.Г Шевченко,Л.Жемчужников,К.Трутовський.ТГ Шевченко –галузь станового живопису,графіки,монументально-декоративного розпису та скульптури.У 1844р. вийшов перший випуск серії офортів “Живописна Україна”

Пер.половина 19 ст.зародження укр.. національної музики.”Українські мелодії”(1834)М.Маркевича, “Пісні польські й руські галицького народу”(1833) В.Зеленського, “Голос українських пісень”, М.Максимович(1834)

45. Зародження національної ідеї у дворянський період національно-культурного відродження. Аналіз праці «Історія Русів»

Зародки національно-культурного відродження простежуються в останній чверті XVIII ст. у середовищі українського дворянства, яке сформувалося з колишньої козацької старшини і поступово русифікувалося.

В цей період у середовищі освіченого українського дворянства пробудився інтерес до історичного минулого народу, його побуту, звичаїв і обрядів, мистецьких здобутків. На Лівобережжі з ініціативи старшини виник широкий рух за вивчення історії козацької України. Розпочалося збирання історичних матеріалів — літописів, хронік, грамот, інших державних документів, їх осмислення через призму національних почуттів. Поступово формувалася українська національна ідея. З-поміж ентузіастів збирання історичної спадщини вирізнялися О.Безбородько, В.Рубан, М.Туманський, О.Мартос та ін. На основі опрацьованих матеріалів і документів з'явилися загальні праці з історії України, зокрема "Історія Малої Росії" (ч. 1, 1822 р.) Д.Бантиша-Каменського. Ф.Ту-манський зібрав та опублікував деякі документи до історії козаччини і видав "Літопис" Г.Граб'янки. Йому приписується авторство праці "Землеописание о Малыя России", де вперше давався короткий опис географії гетьманської України.

В першій чверті XIX ст., коли серед української інтелігенції посилювалася ідея національного пробудження, вийшов друком відомий історичний анонімний твір "Історія Русі" (1846 p.). Видавець цього твору Й.Бодянський приписав його білоруському архієпископові Г.Кониському.

"Історія Русів" — найвизначніший твір української національно-політичної думки кінця XVIII —початку XX ст. Він виконав важливу роль у формуванні національної свідомості українців. Яскраво, інколи у художній формі, "Історія Русів" подає картину історичного розвою України від найдавніших часів до другої половини XVIII ст. Багато уваги приділено Коззачині, Хмельниччині, Гетьманщині. Історична концепція твору продовжила традиції козацьких літописів. По суті, це перша політична історія країни, її пронизує ідея автономізму, республіканізму, протесту проти національного поневолення. Обґрунтовуючи право народу України на свободу і державність, автори невідступно йдуть за теорією природного права народів. Вони висловлюють думку: народ України відстоює право на життя і свободу, на свою державність, бо всі народи завжди захищали і вічно захищатимуть своє життя, вольність і власність.