14.Запров. Християнства,та його вплив на дух. К-ру Київської Русі.

Запровадження християнства на Русі сприяло зміцненню державності, поширенню писемності, створенню визначних пам'яток літератури. Під його впливом розвивалися живопис, кам'яна архітектура, музичне мистецтво, розширювалися і зміцнювалися культурні зв'язки Русі з Візантією, Болгарією, країнами Західної Європи. У процесі поширення й утвердження християнство на Русі поступово втрачало візантійську форму, вбираючи в себе елементи місцевих слов'янських звичаїв, ритуалів, естетичних запитів східних слов'ян. Візантійські церковні канони поступово пристосувалися до особливостей давньоруського етносу. Християнство, справило великий вплив на розвиток духовної культури Київської Русі. З його запровадженням літературною мовою на Русі стала церковнослов'янська мова, створена приблизно за 100 років до прийняття християнства болгарськими просвітителям Кирилом і Мефодієм. З нею поширювалась освіта також на Балканах і в Моравії. Коли християнство стало державною релігією Київської Русі, виникла потреба ознайомити віруючих з Біблією, житіями святих, проповідями, а також з історією християнства та його світоглядом. Першим кроком на шляху створення давньоруської літератури було перенесення з Візантії та Болгарії культової літератури. Найдавнішою пам'яткою писемності Київської Русі вважається "Ізборник Святослава"( 1073 та 1076 pp.). У Київ. Русі достатньо швидко виник свій жанр л-ри - літописання .

Справжнім шедевром, своєрідною перлиною давньоруської літератури є "Слово о полку Ігоревім", створене невідомим автором близько 1187 р. За художнім рівнем цей твір не має аналогів у візантійській та європейській літературах

16.Проаналізуйте визначні пам’ятки архітектури Київської Русі.

Запровадження християнства на Русі мало великий вплив на розвиток кам'яної архітектури. Першою кам'яною церквою на Русі вважається Десятинна(989 - 996 pp.) Це був хрестовокупольний храм з 3 нефами, оточений галереями, прикрашений мозаїкою, фресками, коштовними чашами, іконами. З-поміж світських кам'яних будівель Києва найзнаменитішою пам'яткою є збудовані Ярославом Мудрим - Золоті ворота. В Київській Русі сформувалася власна культура будівництва, що відрізнялася від іноземних технологій.Почали використовувати глибокі і широкі фундаменти, що викладалися з грубого каміння, залитого цементом -«рустика». Стіни мурувалися з тонких смуг цегли, які чергувалися із товстими шарами цементу особливого складу, де основним компонентом слугувало вапно. Ззовні церкви майже не прикрашалися. Красу храму створювала гармонія його форми загалом. Риси самобутнього давньоруського мистецтва яскраво виявилися у Софійському соборі в Києві — найвизначнішій архітектурній споруді Київської Русі, що збереглася до нашого часу. Софійському собору впродовж віків судилося залишатися і неперевершеним архітектурним шедевром, і, водночас, відповідно до задуму князя Ярослава Мудрого, втіленням ідеї духовної й політичної самостійності, а також соборності давньоруських земель. У різні часи споруда храму зазнавала часткової руйнації, а тому перебудовувалась і оздоблювалась. Востаннє «Софію» архітектурно модернізовано за гетьмана Івана Мазепи. Найпоширенішим видом церков за часів Київ. Русі продовж. бути 3-5-купольна храмова будівля. Це Спасо-Преображенський і Борисоглібовський собори у Чернігові, Успенська (1078 р.) церква Києво-Печерської лаври та багато ін.

17. вплив християнства на монументальний живопис та іконопис київської русі

Процес поширення християнства на Русі супроводжувався формуванням нових традицій в образотворчому мистецтві.В ході самостійного розвитку давньоруського іконопису традиції візантійської іконографії послаблювалися,створювалися яскраві,самобутні шедеври церковного живопису.Першими живописцями були ченці Києво-Печерського монастиря Аліпій і Григорій,які навчалися іконописного мистецтво у візантійських майстрів.Роботи Аліпія,за свідченням Печерського Патерика.З його іменем дослідники повязують ікони”Печерської Богородиці”

Серед видів образотворчого мистецтва Київської Русі перше місце належитьмонументальному живопису, що створився також на основі візантійськихтрадицій. Константинопольські митці, оздоблюючи давньоруські собори,використовували два вида техніки монументального живопису: мозаїку і фреску. Потім прийоми й технологію візантійських художників перейняли тавдосконалили давньоруські митці.

Давньоруський мозаїчний живопис X— Xіі ст. може бути поділений на двавиди: високохудожні мозаїки підлоги, що фрагментарно збереглися донашого часу в деяких храмах епохи Київської Русі, і мозаїчний настінний живопис, яким оздоблювали найважливішу в символічному сенсі й найбільш

освітлену частину давньоруських храмів — центральний купол, під купольний простір і вівтар.Становлення давньоруського іконопису відбулося у другій половині Xі — напочатку Xіі ст. До цього ікони були, переважно, візантійські та грецькі.Разом із поширенням будівництва храмів виникла давньоруська школа іконопису. Її засновником вважають митрополита іларіона. У Києво-Печерському Патерику розповідається про перших відомих іконописцівКиївської Русі — Алімпія та Григорія. Про останнього розповідали, щойому допомагають янголи: він міг за кілька годин написати й позолотитиобраз (зазвичай на це витрачали кілька тижнів).

Іконописні зображення створювались за певними суворими правилами.Умовність письма мала чітко розмежовувати божественний («горній») світвід земного («дольного») і підкреслювати в лиці Христа, Богоматері тасвятих їх неземну сутність. Для цього фігури зображались пласкими йнерухомими, застосовувалась оборотна перспектива, виключалися будь-якічасові прояви (пора року чи доби). Умовний золотий фон ікон символізувавбожественне світло, фігури не мали тіней, адже «в Царстві Божому» їхнемає.

Щоб чітко слідувати канону, давньоруські майстри користувались у якостізразків візантійськими іконами або словесним описом кожного іконописногосюжету.Ікони Xі—Xіі ст., виконані київськими майстрами майже не збереглися, алелітописи неодноразово свідчать, що ці творіння вивозили в різні містаКиївської Русі, де вони слугували канонічним зразком для іншихли канонічним зразком для іншихіконописців.