6.Світова та національна культура.Її сутність,х-ні риси,та ознаки.

Співвідношення світової та національних культур — одна з найскладніших проблем сучасної культурології, розв'язання передбачає з'ясування самого факту існування світової культури як певної цілісності. Серед прихильників існування світової або загальнолюдської культури є імена таких відомих мислителів, як П.Тейяр де Шарден, В.Вернадський, Швейцер, Р.-Дж.Коллінгвуд. Вони вважали, що світова культура — це система духовних цінностей, що виробляються в надрах національних культур, але набувають загальнолюдського значення.

Протилежний табір представлений не менш відомими мислителями,зокрема О.Шпенглером , АТойнбї. Вони визнавали лише множинність культур, заперечуючи єдність цієї множинності, "їхню історичну спадкоємність, загальнолюдський зміст. Визнання феномена світової культури притаманне насамперед тим філософам, які сприймають людину і людство не як випадкове, а як закономірне і необхідне явище в еволюції Землі та Всесвіту, визнають існування найвищої мети і сенсу в історії людства, що розглядають як фактор космічної ваги. Мабуть, позитивна відповідь на питання про існування світової культури, а отже, і людства як єдиного цілого, сприяє виробленню оптимістичного погляду на наше майбуття. Мудрість нашого часу полягає у визнанні за кожною національною культурою права на самостійне існування та розвиток.

Зауважуючи світоглядне значення поняття національної культури, зупинимось на ньому докладніше. Передусім зазначимо, що в сучасній культурології розрізняються поняття "етнічна" та "національна культура". Перша є предметом вивчення етнографії (або етнології) — однієї з культурологічних дисциплін.

9.Проаналізуйте міграц. І автохт. Теорію походження укр. Народу.

Тривалий час в історичній науці спостерігалося протиборство двох протилежних теорій походження українського народу - міграційної та автохтонної. Вони мали як своїх прихильників, так і опонентів.

Перша з них ґрунтується на визнанні руху як керівної засади етногенетичного процесу. Згідно з цією теорією, слов'янство виникло в Прибалтиці, яка мала би бути 1-ю батьківщиною слов'ян. Потім вони вирушили на Пд.,у віслянський басейн, а пізніше - на схід у басейн сер. Дніпра. Внаслідок слов'яни поділ на зх. і пд-сх.

Друга теорія — автохтонна, або аборигенна, стверджує, що слов'яни були незмінними жителями тієї самої території з часів неоліту. По історичній вертикалі зміцнювались к-ри, але етнос залишався той самий. Численні дослідження О.Шахматова, В.Хвойки, В.Грекова, П.Третьякова, Б.Рибакова, дають підстави вважати автохтонну теорію максимально наближеною до істини.

Те, що народ на цій території жив і займався матер. виробництвом, засвідчують численні писемні, лінгвістичні, археологічні, культурні пам'ятки, а також прямо й опосередковано історичні хроніки стародавніх авторів — Йордана, Прокопія Ке-сарійського,та інших.

Отже, слов'яни — це автохтони, а їх прабатьківщиною було межиріччя Одри і Вісли, або середнє Наддніпров'я. Зазначимо, що "Повість временних літ" виводить праукраїнські слов'янські племена з-над Дунаю.

Отже, на підставі аналізу пам'яток, джерел, історичних хронік і наукових розвідок можна визначити спільні ознаки на користь автохтонного походження українців. Головні з них такі: спільний фізично-етнічний тип; мовний фактор; археологічні пам'ятки,

12.

Зарубинецька та Черняхівська к-ра дохристиянської Русі

На Сх. від пшеворського ареалу в районах Полісся і Середнього Подніпров’я розповсюджені старожитності зарубинецької к-ри(2ст.до н.е.-2ст.н.е).Вони стали відомими і після відкриття і розкопок В.Хвойкою біля с.Зарубинці на Київщині 1899р. ґрунтованого могильника з трупоспаленнями.Нині відомо бл.500поселень і 1тис. поховань цієї к-ри.Виділяють 5 її варіантів: середньодніпровський, поліський,верхньодніпровський,південнобузький і деснянський.У походжені населення зар..культури засвідчують дослідження брало участь місцеве населення Сер.Подніпровя і Полісся,деякі середньоєвропейські племена.Певна роль належала й кельтським впливам.Зар.к-ра-нове історико-культурне явище,етнічна інтерпретація якого пов’язана з певними труднощами:у писемних джерелах ці племена не описані,тому важко визначити,чи належала ця к-ра відомому племені й чи далеко простягалась на Сх.словянська територія.Існує спроба визначити її як культуру словян-венедів,хоча деякі дослідники вбачають у ній германців,інші-балтів.Основним аргументом на колисть того,що зар.к-ра має безпосереднє відношення до етногенезу середньо придніпровських словян,може слугувати її зв'язок з пізнішою київською к-рою.Зар.поселення розташовані по краях берегових терас,групувалися в к-ті 10-15.Розміри поселень не великі(до 2 га).В Подніпровї населення мали оборонні споруди-земляні вали.Житла трохи заглиблені,квадратної форми з каркасно-глинобитними стінами,вогнищем у центр.частині.У Верхньому Подніпровї будували наземні житла зі стовбовою конструкцією.На Припяті відомі напівземлянки з деревяною обшивкою стін.Біля жител споруджувались і ями-погреби.Житла належали невеликій родині із самостійним господарством.Поширеним був обряд трупоспалення(ямні й урнові).Поховальний інвентар не багатий і одноманітний(кераміка,предмети особистого вжитку,прикраси).

В 3ст.н.е. на Нижньому і Середньому Дніпрі,Пд.Бузі,Дністрі поширювалась нова к-ра-черняхівська.Перші її пам’ятки виявлені та досліджені1900-1901рр. у Сер.Подніпровї(с.Черняхів на Київщині)В.Хвойкою,а в Подністровї-Г.Гадачеком.Нині відомо понад 5тис.черняхівських памяток,розкопки проведено на 150-200 поселеннх і могильниках.В етнічній інтерпретації черняхівської к-риіснують кардинальні розбіжності між прихильниками антської та готської концепцій.Однак найвпливовіша є концепція поліетнічого характеру згаданої к-ри стосовно її походження та скл.носіїв.Ця к-ра-це своєрідний місцевий варіант провінційно-римської к-ри,субстратом якої були пізньоскіфська к-ра Нижнього Подніпровя,пізньозарубинецька,пшеворська,гето-дакійська к-ри.Черняхівські поселення відрізняються від поселень попередньої доби топографією і розмірами,характером планування.З-поміж них трапляються достатньо великі поселення,довжиною 15,5-2км. Зазвичай, вони розташовувалися в далині від берегових трас,у глибині плато,на схилах ярів,поблизу чорноземів і луків.На поселеннях відкривають рештки різнотипних жител наземних,одно- і двокамерних,з глинобитними стінами;заглиблених.Поблизу розміщувалися господарські споруди(повітки,ями,погреби),виробничі комплекси(гончарні горни,залізноплавильні плечі ,різноманітні майстерні)Черняхівські поселення не мали жодних укріплень.Безперечно,це завсідчувало відсутність безпосередньої небезпеки з боку найближчих сусідів.Могильники були зазвичай великі,біритуальні-з обрядамисінгумаціїта кремації.Характерною ознакою перших є поховання з пн.. і зх. орієнтацією.Других-ямні і урнові трупоспалення.Структура черніхівських могильників характерна наявністю декількох груп поховань.З черняхівською к-рою відбулися значні зміни у виробництві та економіці.Більшість знахідок цієї к-ри-вироби ремісників.Провідною галузю було залізоробне ремесло.Окремі речі виготовлялись за допомогою термічної обробки.Багато виробів виготовлена із сталі,кольорових металів,бронзи.Велика к-ти керамічних виробів засвідчує про високий рівень гончарства.Ознакою столової кераміки є сірий колір і лискована поверхня.Появилась нова галузь-виготовлення ротаційних жоренГоловною галузю економіки було с/г.Знахідки кісток домашніх тварин підкреслюют