Пит№6.3 «Мобільні» твори мистецтва. Основні пам’ятки Європи.

Першими знахідками палеолітичної творчості були зразки так званих творів мобільного мистецтва-малих форм,виготовлених переважно на бивнях мамонта чи інших кістках,рогах викопних тварин. Їх датування полегшувалося датуванням усього палеолітичного шару,в якому траплялися такі знахідки. Крім того,самі кістки мамонта,на яких були вигравірувані різні орнаменти та зображення,свідчили про пізньопалеолітичний час виробів,оскільки мамонти останній раз проживали у Європі лише в палеоліті,більше 10 тим. Р. тому. Але все таки перша знахідка з вигравіруваними постатями двох людей з печери Шаффо у Франції в 1843 р. була датована кельською добою. І тільки пізніше знахідки подібних гравюр на кістках зібрані дослідником Едуардом Ларте в печері Ля Мадлен були переконливо датовані пізнім палеолітом.

Скульптура широко представлена жіночими статуетками невеликого розміру. Вони виконані завжди за одним загальним принципом:кінцівки ледве намічені,риси обличчя не позначені,але зате підкреслені ознаки жінки-матері. Такі статуетки образно називають «палеолітичними Венерами». Очевидно,що основна ідея таких зображень-ідея плодючості,продовження роду. Вчені зв’язують їх з культом жінки-прародительками в материнській родовій общині.

Пит№6.4 Раціональні знання,поява рахунку та знаково-символічних уявлень

Первісне мислення ще не було здатним до широких узагальнень,не було систематичним і не виробило ще понять високого абстрактного рівня. Мова була націлена на конкретні визначення,конкретні предметом і явища. Досить рідко застосовувались класифікаційні процедури,узагальнення.

В процесі мислення та домашньої господарської діяльності накопичувались корисні знання,найперше знання про навколишню природі. В умовах,коли збиральництво відігравало важливу роль у виживанні роду чи сімї,людям необхідні були знання про властивості тих чи інших рослин,грибів,кущі та дерев. Спостереження над природними явищами,практичний досвід у полюванні і рибальстві накопичували знання у різних галузях природничих наук-фізичної географії,астрономії,зоології,ботаніці тощо. Щоб організовувати успішне полювання,людям були потрібні знання топографічно промислових угідь,шляхи пересування та повадки тварин,види деревини,орієнтування на місцевості,читати сліди тварин та інше.

Отримали розвиток такі напрями знань як медицина.Людина уже навчилась лікувати простудні хвороби,заліковувати рани,переломи,виривати хворі зуби. Вміли користуватися шилами при переламі кісток,зупинити кровотечу.

Час вимірювався великими відрізками,пов’язаними з положеннями небесних тіл-сонця,міяця(ніч,день,місяць,рік)

Пит№7.2 Матеріальна культура і локальні групи

Первісна доба була найтривалішою в історії людства. Людство пройшло шлях від зародження людини як біологічного виду до сучасного фізичного типу.Матеріальна культура первісного суспільства поділяється на кам'яний (палеоліт, мезоліт, неоліт), бронзовий ранн й залізний віки. Найважливішими рисами первісної доби були перехід від привласнюючого до відтворюючого господарства, існування роду як господарської одиниц і, який поділявся на великосімейн виробничі колективи, громади спільно власності на землю. Палеоліт, або давній кам'яний вік, був найважчим найдовшим періодом, який збігся з льодовиковим періодом в сторії Землі. Протягом цього періоду знаряддя праці еволюц онували від палки-копалки примітивних кам'яних знарядь до мікролітів, складних знарядь з вкладками, списометалки. Поширилось використання кістки рогу. Кількість тип в знарядь досягла 100. Головними заняттями населення були збиральництво, загінне полювання, рибальство. Людина навчилася видобувати та підтримувати вогонь, що було найвизначнішим технічним досягненням. З'явилися постійні житла. Знайдено залишки господарсько-побутових комплексів, що складалися з жител, якінагадують курені, накриті шкурами звірів, ділянок, де обробляли кремінь, кістку, ріг, вогнищ ям-сховищ. Тогочасна людина полювала на мамонтів, носорогів, коней, зубрів, биків, лосів, оленів, птахів. У мезоліт (середньому кам'яному віці ) утвердилися сучасні післяльодовикові природно-кліматичні умови. Велик зв р вимерли. Люди були змушені харчуватися дрібними тваринами, птахами. Поряд зізбиральництвом полюванням одним з головних занять було рибальство вудкою. Тоді ж були винайдені гарпуни, лук, стріли, рибальські голки, плетені сітки, тенета. Великого значення набуло річкове збиральництво .Виник найдавніший транспорт водний (колоди, плоти з них, човни, видовбані з стовбур в дерев). З'явилися макроліти кам'ян знаряддя для обробки дерева, зокрема сокири. Переі дною епохою від мезоліту до неоліту був протонеоліт. Щодо умов ведення господарства цей період характеризувався виснаженням мисливських ресурсів, кризою привласнюючого зародженням відтворюючого господарства, яке розпочалося з тваринництва. Першими прирученими тваринами були собака, бик свиня. В цей час зародилося землеробство виникли перш постійні поселення. Неоліту (новому кам'яному віку) притаманне утвердження різних галузей відтворюючого господарства. Цей процес д став назву "неол тична революц я". Складовою частиною ц епохи був мідний вік, або енеоліт, коли відтворююче господарство стало домінуючим. Ріллю обробляли дерев'яною мотикою з кам'яним чи кістяним наконечником, пізніше ралом. Зерно на борошно мололи кам'яними зернотерками. Збіжжя жали кістяними або крем'яними серпами. Розводили велику дрібну рогату худобу, коней, свиней. Розвивалося общинне ремесло. Використовувався перший штучний матеріал кераміка. У неоліт остаточно завершилося формування техніки обробки каменю, вдосконалилися лук стріли, з'явилися кам'яні сокири. Виник наземний транспорт лижі, віз, сани, волокуша. Наслідком неолітичної революції стала досить розвинена система обміну. За мідним віком настав бронзовий. Визначальними рисами цього періоду були існування відтворюючого господарства, швидкий розвиток тваринництва орного землеробства, виділення скотарських племен. Високим був рівень громадського ремесла, насамперед гончарного та бронзо-ливарного. Виникли місцев центри металургії та обробки бронзи. Обмін набув постійного та регіонального характеру. Обмінювалися мідь, бронза, золото, бурштин, фаянс, сіль. Отже, на ранній стадії господарства первісно доби переважало полювання, рибальство, збирання плодів. Згодом у зв'язку з удосконаленням знарядь праці  почалась обробка шкур, глиняного посуду, виникло образотворче мистецтво, будівництво наземних споруд. Протягом бронзового та залізного віків відбулись великі зрушення в розвитку продуктивних сил. Появився ткацький верстат, розвинулося скотарство, а особливо землеробство. Між ними виник перший поділ праці, налагодився економічний обмін між окремими родами, общинами, племенами.

Пит№7.3 Соціальні відносини часів розвинутої родової громади: шлюб і родина,материнська і батьківська сімейна община,владні інститути,форми власності. Соціальних зв'язок за період неоліту, особливо серед землеробського населення ускладнювало нейтралізацію демографічних та господарських криз, що передбачало необхідність удосконалення соціальної організацї . Нова соціально-економічна ситуація відобразилася, ймовірно, у паралельному існуванні двох діалектично взаємопов'язаних структур: родової та громадської , характерні риси котрих в дтворено переважно за матеріалами етнології . Родова організація базувалася на соціальній родинності . Саме вона визначала права, обов'язки та відповідні моделі поведінки людей. При цьому визначені відносини між окремими індивідумами автоматично зумовлювала не стільки формальна родинність, скільки прийняті ними на себе обов'язки та права давали можливість включати людей у коло тих або інших родичів. Тому найважливішою соціальною одиницею являвся рід, що об' днував людей, як походили від одного того самого предка або ж вважали символом своєдност одну й ту саму тотемну тварину. Рід мав єдину назву , звичайно, являв собою екзогамну групу. Шлюб у так й ситуації зумовлював виникнення особливих відносин не тільки усередин шлюбної пари, а й між родичами подружжя. Основною функцію роду було регулювання шлюбних та міжродових відносин.Декілька роді в могли утворювати більш значну, здебільшого теж екзогамну єдність, котру етнологи називають фратрією. Остання, як єдине ціле, виступала доволі рідко.Роди або фратрії , між якими діяли усталені шлюбні зв'язки, об' єднувалися в племена, універсальною рисою котрих була тенденція до ендогамії . Остання зумовила й інші тенденції,в силу яких плем'я можна вважати культурно-мовною, а отже, й етнічною єдністю. Від племен попередньої мезолітичної доби неолітичні племена відрізнялися більшою стійкістю та стабільним складом.Окрім роду, у добу неоліту важливою ланкою соціальної організації життя була община. Вона являла собою виробничий та соціально-побутовий колектив, з самоуправлінням, поєднаний сумісним мешканням, який складався з представників різних родів. Община виступала безпосереднім виробником матеріальних благ, а складовими частинами являлися окремі сім'я . Судячи з розмірів знайдених поселень та враховуючи етнографічн дані , можна припустити, що у більшості частини неол тичного населення України община формувалася на основі одного роду або ж його підрозділу, члени якого складали ядро общини. Склад общин міг бути нестабільним, але стабільною залишалася їхня територія, що мала визначені кордони або центр,як символічний,так реальний,- який-небудь елемент ландшафту. Земля розподілялася так, аби створювати для групи сусідів общин найсприятливіші умови природокористування в усяку пору року..Вищим органом влади у громаді, за даними етнологічних спостережень, було зібрання член в общини. Для ухвалення рішення потрібна була підтримка більшості , незгодні могли залишити громаду. Однак загальної думки та норм колективної моралі часто було недостатньо для управління суспільством. Потрібні були люди, що підтримували б ці норми своїм авторитетом. У невеликих однородових громадах, де займалися привласнюючим господарством, лідером ставала людина з досвідом та знаннями, головним чином у господарському житті : мисливець або рибалка, якому найбільше щастило, а враховуючи, що досвід накопичувався з роками, - один з найстаріших чоловіків. Великого значення надавали й магічним знанням, коли лідер міг бути одночасно шаманом. Однак так лідери ще не мали економічних привілеїв, що підтверджується однаковим статусом поховань усіх член в общини. Влада не підлягала успадкуванню.З розвитком права власності та принципи в наслідування функц влади ускладнювалися. Лідери насамперед повинні були володіти спеціальними знаннями та досвідом, передача яких допомагала наступникам затвердити своє керівництво. Важливу роль відігравало успадкування матеріальних ці нностей. Все це зміцнювало роль лідера у забезпеченні наступництва. Він міг вибирати собі заміну серед близьких родичів, однак його наступника повинні були визнати всі общинники. Мабуть, подібні л дери були поховані з знаками влади - булавами у Маріупольському могильнику. Цікаво, що вони належали до різних родів.На основі природного розподілу праці склалася статевовікова організація суспільства, тобто розподіл його член в за принципом статі і віку. Суспільство складалося з індивідів, котрі засвоїли соціальні форми та навички поведінки, характерні для даної людської групи,та знайшли своє місце в системах соціальних зв'язків. Процес соціалізації , особливо у чоловіків, міг тривати багато років: дитинство (від 0 до 3-4 та від 3-4 до 8-10 років), отроцтво (від 8-10 до 13-15 років), юність (від 13-15 до 17-25 років). Дорослими, звичайно, вважалися чоловіки від 17-25 років, жінки мали переходити у цю категорію рані ше, вступаючи у перший шлюб. Статевовікові групи, як правило, характеризувалися різницею у нормах поведінки, престижу, привілеях. Підводячи підсумки всьому вищерозглянутому, можна ві дзначити, що кардинальні зміни, котрі відбулися в економічній базі з переходом до землеробства й скотарства які викликали настільки ж разючі зміни у всій культурі в цілому, слід розглядати як корінний переворот у розвитку всього людства. Наслідки цього були такими, що дозволяють вже говорити про початок історії. Це  в багато раз в прискорило  розвиток суспільств

Пит№7.4 Духовна культура пізньоервісного населення. На рубежі середнього  пізнього палеоліту людина починає виражати свої духовні потреби у художній й творчості . З того часу мистецтво, будучи одною з форм суспільної свідомост , розвивалось й допомагало первісній людин закріпити нагромаджений досвід, зберегти пам'ять про минуле, зафіксувати емоційну оцінку оточуючого світу. Мистецтво також служило для вираження ранніх релігійних уявлень людського суспільства. Мистецтво пізнього палеоліту поділяється на два періоди: оріньяк-солютрейський мадленський.Перш рисунки тварин були недосконалими: неясно зазначена голова,ноги, пропорції не дотримані зовсім, лінія несмілива, невпевнена. У кінц періоду рисунок значно покращується: можна розрізнити морду тварини, роги, копита. У цей же період створюються пам'ятки круглої скульптури з м'яких порід каменю й кістки, завжди невеликих розмірів - 5-10 см. Крім тварин, у пластиці того часу зустрічаються зображення жінок, відтворених майже завжди за одним тим самим принципом. З часом поглиблюється образне пізнання довколишнього світу, особливо уявлення про тваринний світ. Фігура тварини тепер передається більш впевненою лінією, контур стає чіткішим, пропорції більш правильними. З'являється штрихування .Згідно сучасних наукових даних, релігія виникла у період пізнього палеоліту, на відносно високому ступені розвитку первісного суспільства. Виникнення релігій пов'язане з таким рівнем розвитку людського інтелекту, коли з'являються початки теоретичного мислення можливість відриву думки від дійсності : загальне поняття відокремлюється від означуваного ним предмета, перетворюється в особливу "істоту". Ці можливості реалізовуються лише у зв'язку з сукупністю практично діяльност людини, суспільних стосунків. На початкових стадіях людської історії релігї як продуктом обмеженості практичного й духовного оволодіння світом. Ранні вірування у фантастичні  форм відобразили усвідомлення людиною своі залежності від природних сил..Дуже рано у первісному суспільств виник фетишизм - релігійне поклоніння матеріальним предметам-фетишам, яким приписуються надприродні властивості . Фетишами могли бути будь-як предмети: шкаралупа,горіха, хвіст тварини, зуби й кістки, а також певне знаряддя праці , дерево, камінь або спеціально виготовлений культовий предмет. Іншою формою первісних вірувань анімізм - віра в снування надприродних істот, що містяться в яких-небудь тілах (душ ) або діють самостійно (духи). В основ анімізму усвідомлення людиною специфіки свого внутрішнього духовного світу, який дістав назву "душа", "дух".Тотемізм одна з первісних форм вірувань, для якої характерна віра у спільне походження кровну спорідненість між даною групою людей (родом, кланом) певним видом тварин, рослин, рідше тим чи іншим предметом або явищем природи. Тотемами називали тварин, рослин, предмети, що їх люди вважали своїми родичами в яких вбачали покровителів роду племені , захисників й заступників, помічників у розв'язанні всіх конфліктів.