Пит№4.2 Хронологія. Територія розселення.

Палеантроп (неандерталець). Відомі рештки майже з 300 пунктів.Європа, Передня Азія, Ірак, Туреччина, Іран, Афганістан, Кавказ, Південно-східна Азія. Штейнгейм. (Німеччина).У 1933 р. знайдено череп палеоантропа (без нижньої щелепи). Геологічна верства потужністю до 15 м складалася з різновікових алювіальних нашарувань, що включали рештки плейстоценової фауни. Верхні шарування містили лише кісткові рештки мамонта та шерстистого носорога. У нижніх нашаруваннях траплялися останки слонів, биків, коней. Череп первісної людини виявлено на межі верхньої і нижньої товщ, приблизно 230 тис. р. тому. Геологічні умови знахідки довший час вивчав відомий вчений Беркхеймер.Сванскомб. (Англія). Знахідка викопної людини трапилася на правому березі р. Темзи, між Дартфордом і Грейвсендом, в 1935, 1936 і 1955 рр. Це піщано-гравійний кар’єр, що складається з кількох товщ алювіальних відкладів потужністю 12 м. Розміщений на 30-метровій терасі Темзи, що називається Бойн-Хіл. В середній частині відкладів знайдені рештки палеоантропа, що датуються геологами міжльодовиків’ям міндель-рисс. Поряд виявлено кам’яні знаряддя середньоашельського типу. Хронологічні межі пам’ятки, враховуючи різні точки зору, можна визначити як 300-200 тис. р. тому. «Людина з Касабланки» (Сіді Абдерахман). Марокко. Палеоантрополог П. Біберсон в 1955 р. виявив рештки палеоантропа в Літориновій печері, на висоті 24 м над рівнем моря. В основі шару з тропічною фауною (слони, носороги, зебри, гіпопотами, антилопи, газелі, хижаки та ін.) знаходилися залишки викопної людини і кам’яні ашельські знаряддя праця. Антропологічно знахідка подібна до атлантропа з Терніфіна. Геологічно вона датується часом кінця міндель-риссу, приблизно 300 тис. р. тому.Неандертальська знахідка. Німеччина, недалеко від Дюссельдорфа, виявлена у 1856 р. К. Фульротом в печері, яка сьогодні не збереглася. Знайдений там скелет дорослого чоловіка одразу ж привернув загальну увагу і став предметом гострої дискусії. Наприклад, Томас Гекслі вважав, що кістяк з Неандерталя відноситься глибокої давнини і є тим перехідним типом між мавпою і людиною, який мав існувати згідно еволюційної теорії Дарвіна (1862,1863). В перших же дослідженнях виявилися і специфічні риси неандертальця – невисока черепна коробка, похилий лоб, сильно розвинутий надбрівний валик. Ця знахідка дала поштовх до повернення інтересу до черепа з Гібралтару, виявленого ще в 1848 р. Виявилося, що цей череп має багато спільних рис з неандертальською знахідкою. Враховуючи це, В.Кінг виділив окремий вид викопної людини, назвавши його Homo neanderthalensis (1861)Родезійська людина. 1921 р. Печера Брокен-Хіл в Замбії (колишня Північна Родезія) – поєднання прогресивних та примітивних рис (об’єм мозку 1350 куб. см, дуже спадистий лоб, сильно розвинутий надбрівний валик, великий потиличний гребінь, значна ширина потилиці). За своїми розмірами та масивністю не має аналогів серед інших гомінід-палеоантропів; він скоріше нагадує пітекантропів чи синантропів. Знахідка трапилася у печері, що була сильно пошкоджена роботами по видобутку каменю. Пізніше тут були знайдені й інші рештки викопної людини. Їх знайшли А. Армстронг та А. Грдлічка з 1921 по 1925 рр. Крім того, в печері трапились знаряддя праці розвинутої левалуазької культури. Виділено новий тип – Homo rhodensiensis Woodward.