Пит№8.3.Розпад родової громади і формування патріархальних родин

Іншим важливим соціальним наслідком неолітичної революції став перехід від родової громади до сусідської (селянської).Ведення скотарства і землеробства стало можливим уже не всім Пит№8.3.Розпад родової громади і формування патріархальних родин

Іншим важливим соціальним наслідком неолітичної революції став перехід від родової громади до сусідської (селянської).Ведення скотарства і землеробства стало можливим уже не всім родом, а окремими родинами. Родина (у більшості народів - це "велика родина", що складається з двох-трьох поколінь) цілком могла сама себе прокормити. Суспільна власність материнського роду поступово переходить у приватну власність окремих родин, що стали самостійними.Природна еволюція, що перетворила чоловіка-мисливця в пастуха, а потім завдяки появі упряжки, у першу особу орного землеробства, приводить, зрештою, до ліквідації матріархальних відносин як пануючих. На зміну їм приходить патріархат, при якому чоловік стає главою родини і власником основних засобів і продуктів виробництва (насамперед худоби). У великій сім'ї-громаді панування в будинку, аж до повної влади над жінкою і дітьми, переходить до старшого в родині чоловіка. При цьому і майно, і влада передаються в родині по чоловічій лінії, від батька - до старшого сина. Тим самим, міцно закріплювалися приватна власність патріархальної сімї-громади і нерівність її членів. Це підірвало родовий лад. На зміну родовій громаді прийшла сусідська (селянська, сільська). За нею зберігалася функція організації загальних справ (зрошення, вирубка лісу), але вже не громада, а окремі родини виступали власниками знарядь і продуктів праці.

Патриархальна сімя.Батьківська сім'я, сімейна громада — родинний колектив нащадків одного батька, що грунтується на спільному виробництві та споживанні. Була типовою формою сім'ї за патріархату,тут з'явилися зародки приватної власності. На зміну їй заступила індивідуальна, або мала, сім'я. Вона відома відома в класовому суспільстві

Пит№8.4.Ранні форми експлуатації. Патріархальне рабство і його еволюція

З'являються ранні форми експлуатації і у відповідності з цим зароджується приватна власність.

Патріархальне рабство існувало в період IV—III ст. до н. е., коли експлуатація раба ще не досягла крайніх меж. Інститут рабства зафіксований "Законами XII таблиць". У документах IV ст. до н. е. раби згадуються частіше. Судячи з того, що в 357 р. до н. е. запроваджено податок на відпущення рабів на волю, чисельність їх була значною. Проте різкої межі між вільним і рабом не було. Рабство виникло на пізньому рівні розвитку докласового суспільства, коли майнова нерівність і приватновласницькі стосунки стали найбільш дієвою стимул-реакцією классообразованія. «До того часу не знали, що робити з військовополоненими, і тому їх просто вбивали, а ще раніше з'їдали. Але на досягнутому тепер рівні “господарського положення” військовополонені набували відомої вартості; їх почали тому залишати в живих і стали користуватися їх працею... Рабство було відкрите. Воно незабаром зробилося пануючою формою виробництва у всіх народів, які в своєму розвитку пішли далі за древню общину. На рубежі III—II ст. до н. е. патріархальне рабство розвинулось у класичне.