89. Ліквідація збанкрутілих підприємств.

Причини ліквідації (припинення діяльності) підприємств та організацій: 1) вартість майна боржника продовжує знецінюватися, і бракує будь-якої можливості її відновлення; 2) жодна юридична чи фізична особа не звернулася до відповідного органу із заявою про проведення реструктуризації або санації боржника; 3) жодний з поданих реструктуризаційних чи санаційних планів не було схвалено кредиторами; 4) запропонований план виходу під-ва (організації) з кризового стану з тих чи тих причин неможливо реалізувати. Рішення про ліквідацію боржника може ухвалити суд з власної ініціативи чи на клопотання розпорядника майна, кредитора, зборів чи комітету кредиторів. Відтак Арбітражний суд приймає відповідну постанову про визнання боржника банкрутом, яка надсилається всім учасникам, причетним до цього процесу. Цією постановою призначаються також ліквідатори з представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також з Фонду державного майна, якщо банкрутом визнано державне під-во або організацію. Призначені арбітражним судом ліквідатори утворюють ліквідаційну комісію, якій надаються широкі повноваження. Ліквідаційна комісія: управляє майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна; визначає ліквідаційну масу і розпоряджається нею; вживає заходів для стягнення дебіторської заборгованості; реалізує майно збанкрутілого під-ва (організації) і здійснює інші заходи, спрямовані на задоволення вимог кредиторів. Ліквідаційною масою є майнові активи банкрута, на які, з метою погашення боргу, може бути звернене стягнення на вимогу кредиторів. Якщо суб'єкт банкрутства є засновником або учасником господарського товариства та відповідно власником частки в статутному фонді товариства, зазначена частка підлягає викупу або вилученню зі статутного фонду способом його зменшення; одержані кошти включаються до складу ліквідаційної маси. Орендоване майно виключається з ліквідаційної маси. За упорядкованої ліквідації продаж активів здійснюється протягом визначеного (розумного) строку з тим, щоб одержати за них найвищу можливу ціну. Для найбільш неліквідних активів цей період може становити до двох років. Вимушена ліквідація передбачає негайний розпродаж активів, як правило, усіх одночасно (на одному аукціоні). Спеціалісти розрізняють також ліквідаційну вартість припинення функціонування активів під-ва. У цьому разі активи списуються. Для визначення ліквідаційної вартості активів використовуються дані балансу під-ва, розраховується ринкова вартість земельних ділянок, вартість інших активів за різними методами оцінки (акумуляції активів, порівняльним або ринковим, дохідним). Визначення ліквідаційної маси здійснюється з метою реалізації активів банкрута і за необхідності майна інших осіб, які відповідають за його зобов'язаннями, для розподілу виручених коштів між кредиторами. Визнання в установленому порядку боржника банкрутом має певні юридичні наслідки: • по-перше, припиняється підприємницька діяльність такого боржника (під-ва, організації); • по-друге, до ліквідаційної комісії переходить право розпоряджання майном банкрута і всі його майнові права та обов'язки; • по-третє, вважаються такими, що минули, строки всіх боргових зобов'язань банкрута; • по-четверте, припиняється нарахування пені й відсотків на всі види заборгованості підпркємства-банкрута (організації). Рішення про продаж майна банкрута за погодженням зі зборами (комітетом) кредиторів приймає ліквідаційна комісія, яка визначає порядок продажу названого майна (склад, умови і строки придбання майна). Реалізація майнових активів банкрута провадиться через викуп у разі надходження лише однієї пропозиції; якщо пропозицій надходить дві або більше, то призначається проведення конкурсу чи аукціону. У разі, коли суб'єктом банкрутства є унітарне державне під-во або господарське товариство, у статутному фонді якого переважна частка майна належить державі, проведення аукціону (конкурсу) здійснюється органом приватизації. У разі, коли суб'єктом банкрутства є юридична особа, заснована на недержавній формі власності, ліквідаційна комісія може або безпосередньо проводити аукціон, або доручити його проведення спеціалізованому ліцензованому підприємству (установі). Усі форми продажу майна банкрута (через викуп, на аукціоні, за конкурсом) оформляються договорами купівлі-продажу, який укладається між ліквідаційною комісією від імені під-ва-банкрута та покупцем. Ліквідаційна комісія за погодженням зі зборами (комітетом) кредиторів визначає послідовність реалізації об'єктів ліквідаційної маси та критерії їхнього відбору для продажу, оскільки допускається продаж як цілісних майнових комплексів, так і окремого індивідуально визначеного майна, об'єктів незавершеного будівництва або законсервованих об'єктів.

Екзаменаційні питання: економіка підприємств

1. Поняття, цілі й напрямки діяльності під-ва.

2. Правові основи функціонування під-ва.

3. Класифікація та структура підприємств.

4. Добровільна та інституціональні об’єднання підприємств.

5. Ринкове середовище господарювання підприємств.

6. Підприємництво як сучасна форма господарювання.

7. Договірні взаємовідносини та партнерські зв’язки у підприємницькій діяльності.

8. Міжнародна підприємницька діяльність.

9. Сутність і функції процесу управління.

10. Методи управління діяльністю підприємств.

11. Організаційні структури управління під-вом.

12. Вищі органи державного управління під-вами.

13. Поняття, класифікація та структура персоналу.

14. Визначення чисельності окремих категорій працівників.

15. Кадрова політика й система управління персоналом.

16. Оцінка персоналу як важливий елемент системи управління трудовим колективом.

17. Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу фірми.

18. Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів.

19. Оцінка, класифікація та структура основних фондів.

20. Спрацювання, амортизація та відтворення основних фондів.

21. Ефективність відтворення та використання основних фондів.

22. Структура, нормування та використання оборотних фондів під-ва.

23. Поняття нематеріальних ресурсів.

24. Поняття нематеріальних активів.

25. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.

26. Загальна характеристика та нормування оборотних коштів.

27. Ефективність використання оборотних коштів.

28. Поняття, склад і структура інвестицій.

29. Визначення необхідного обсягу джерел фінансування виробничих інвестицій.

30. Формування і регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів).

31. Залучення іноземних інвестицій для розвитку та посилення ефективності діяльності суб’єктів господарювання.

32. Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій.

33. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладень і фінансових інвестицій.

34. Інвестиційні проекти підприємств.

35. Загальна характеристика інноваційних процесів.

36. Науково-технічний прогрес, його загальні та пріоритетні напрями.

37. Поняття, напрями та об’єкти організаційного прогресу.

38. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень.

39. Характеристика техніко-технологічної бази вир-ва.

40. Організаційно-економічне управління технічним розвитком під-ва.

41. Лізинг як форма оновлення технічної бази вир-ва.

42. Формування та використання виробничої потужності під-ва.

43. Структура та принципи організації виробничого процесу.

44. Організаційні типи вир-ва.

45. Організація виробничого процесу в часі.

46. Методи організації вир-ва.

47. Технічна підготовка вир-ва.

48. Суспільні форми організації вир-ва.

49. Поняття, види та значення інфраструктури.

50. Система технічного обслуговування під-ва.

51. Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність під-ва.

52. Відтворення та розвиток інфраструктури під-ва.

53. Державне економічне регулювання діяльності суб”єктів господарювання.

54. Прогнозування розвитку підприємств.

55. Методологічні основи планування.

56. Стратегія розвитку під-ва та бізнес-планування.

57. Тактичне й оперативне планування під-ва.

58. Загальна характеристика продукції.

59. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції.

60. Матеріально-технічне забезпечення вир-ва.

61. Якість і конкурентоспроможність продукції.

62. Стандартизація та сертифікація продукції.

63. Державний нагляд за якістю та внутрішньовиробничий контроль.

64. Продуктивність праці персоналу: сутність, методи визначення та чинники зростання.

65. Система, моделі та методи мотивації трудової діяльності.

66. Сучасна політика оплати праці.

67. Застосовувані форми та системи оплати праці.

68. Доплати й надбавки до заробітної плати та організація преміювання персоналу.

69. Участь працівників у прибутках під-ва.

70. Загальна характеристика витрат на вир-во продукції.

71. Управління витратами на підприємстві.

72. Сукупні витрати та собівартість продукції.

73. Сутність і методи калькулювання окремих виробів.

74. Ціни на продукцію: сутнісна характеристика, види, методи встановлення та регулювання.

75. Зміст і форми фінансової діяльності під-ва.

76. Формування ф використання прибутку.

77. Оцінка фінансово-економічного стану під-ва.

78. Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності вир-ва.

79. Чинники зростання ефективності вир-ва.

80. Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки під-ва.

81. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки під-ва.

82. Основні напрями організації економічної безпеки за окремими функціональними складовими.

83. Служба безпеки під-ва.

84. Загальна характеристика процесу реструктуризації під-ва.

85. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств.

86. Санація (фінансове оздоровлення) суб’єктів господарювання.

87. Банкрутство підприємств як економічне явище.

88. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання.

89. Ліквідація збанкрутілих підприємств.