- •1. Поняття, цілі та напрямки діяльності під-ва.
- •2. Правові основи діяльності підприємств.
- •3. Класифікація і структура під-ва.
- •4. Добровільні та іституціональні об'єднання підприємств.
- •5. Ринкове середовище господарювання підприємств.
- •7. Договірні взаємовідносини і партнерські зв'язки у підприємницькій діяльності.
- •8. Міжнародна підприємницька діяльність.
- •9. Сутність і функції процесу управління.
- •10. Методи управління діяльністю підприємств.
- •11. Організаційні структури управління під-вом різних форм власності.
- •12. Вищі органи державного управління під-вами та організаціями.
- •13.Поняття, класифікація і структура персоналу під-ва.
- •14. Визначення чисельності окремих категорій працівників.
- •15. Кадрова політика й система управління персоналом.
- •16. Оцінка персоналу як важливий елемент системи управління трудовим колективом.
- •17. Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу фірми.
- •18. Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів
- •19. Оцінка, класифікація і структура основних фондів.
- •20. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів.
- •21. Ефективність відтворення і використання основних фондів.
- •22. Структура, нормування і використання оборотних фондів під-ва.
- •23. Поняття нематеріальних ресурсів.
- •24. Поняття нематеріальні активи.
- •25. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.
- •26. Загальна характеристика та нормування оборотних коштів
- •27. Ефективність використання оборотних коштів
- •28. Поняття, склад і структура інвестицій.
- •29. Визначення необхідного обсягу і джерел фінансування виробничих інвестицій.
- •30. Формування і регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів).
- •31. Залучення іноземних інвестицій для розвитку і підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання.
- •32. Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій.
- •33. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладів і фінансових інвестицій.
- •34. Інвестиційні проекти підприємств та організацій.
- •35. Загальна характеристика інноваційних процесів.
- •36. Науково-технічний прогрес, його загальні і приоритетні напрямки.
- •37. Поняття, напрями та об’єкти організаційного прогресу.
- •38. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень.
- •39. Характеристика техніко-технологічної бази вир-ва.
- •40. Організаційно-економічне управління технічним розвитком під-ва.
- •41. Лізинг як форма оновлення технічної бази вир-ва (діяльності).
- •42. Формування і використання виробничої потужності під-ва.
- •43. Структура і принципи організації виробничого процесу.
- •44. Організаційні типи вир-ва.
- •45. Організація виробничого процесу в часі.
- •46. Методи організації вир-ва.
- •47. Технічна підготовка вир-ва.
- •48. Суспільні форми організації вир-ва.
- •49. Поняття, види і значення інфраструктури.
- •50. Система технічного обслуговування під-ва.
- •51. Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність під-ва.
- •52. Відтворення та розвиток інфраструктури під-ва.
- •53. Державне економічне регулювання діяльності суб”єктів господарювання.
- •54. Прогнозування розвитку підприємств.
- •55. Методологічні основи планування.
- •56. Стратегія розвитку під-ва та бізнес-планування.
- •57. Тактичне й оперативне планування.
- •58. Загальна характеристика продукції.
- •59. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції.
- •60. Матеріально-технічне забезпечення вир-ва.
- •61. Якість і конкурентоспроможність продукції.
- •62. Стандартизація і сертифікація продукції.
- •63. Державний нагляд за якістю і внутрішньовиробничий контроль.
- •64. Продуктивність праці персоналу: сутність, методи визначення та чинники зростання.
- •65. Система, моделі та методи мотивації трудової діяльності.
- •66. Сучасна політика оплати праці.
- •67. Застосовувані форми та системи оплати праці робітників.
- •68. Доплата і надбавки до заробітної плати преміювання персоналу.
- •69. Участь працівників у прибутках під-ва.
- •70. Загальна характеристика витрат на вир-во продукції.
- •72. Сукупні витрати та собівартість продукції.
- •73. Сутність і методи калькулювання окремих виробів.
- •74. Ціни на продукцію: сутнісна характеристика, види, методи встановлення і регулювання.
- •75. Зміст і форми фінансової діяльності під-ва.
- •76. Формування й використання прибутку.
- •77. Оцінка фінансово-економічного стану під-ва.
- •78. Сутнісна характеристика і вимірювання ефективності вир-ва.
- •79. Чинники зростання ефективності вир-ва.
- •80. Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки під-ва.
- •81. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки під-ва.
- •82. Основні напрями організації економічної безпеки за окремими функціональними складовими.
- •83. Служба безпеки під-ва.
- •84. Загальна характеристика процесу реструктуризації під-ва.
- •85. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств.
- •86. Санація (фінансове оздоровлення) суб'єктів господарювання.
- •87. Банкрутство підприємств як економічне явище.
- •88. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання.
- •89. Ліквідація збанкрутілих підприємств.
88. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання.
Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінити ймовірність банкрутства суб’єктів підприємницької та іншої діяльності. В Україні де, протягом багатьох десятиріч панувала поза ринкова система господарювання, що виключала офіційне визнання банкрутства як економічного явища, нема загальновизнаної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання. У зв’язку з цим доводиться користуватися зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрутства підприємств та організацій. Найпростішою є двофакторна модель оцінки ймовірності банкрутства під-ва. Вона передбачає обчислення спеціального коефіцієнта Z і має такий формалізований вигляд: Z= - 0,3877 – 1,07736kЗЛ + 0,579qПК, де kЗЛ – коефіцієнт загальної ліквідності; qПК – частка позичкових коштів у загальній величині пасиву балансу. За двофакторної моделі ймовірність банкрутства будь-якого суб’єкта господарювання є дуже малою за будь якого від’ємного значення коефіцієнта Z і великою – за Z>1. Більш обґрунтованою та більш поширеною є п’ятифакторна модель Альтмана. Свою модель Е.Альтман побудував на підставі дослідження фінансового стану та результатів господарської діяльності 66 компаній, розрахувавши 22 фінансові коефіцієнти і скориставшись для своєї моделі лише п’ятьма найбільш вагомими. Це коефіцієнти характеризують з різних сторін (усебічно) прибутковість капіталу та його структуру. Індекс Альтмана “Z” розраховується за формулою: Z= 3,3K1 + 0,99K2 + 0,6K3 + 1,4K4 + 1,2K5, де 3,3; 0,99; 0,6; 1,4 і 1,2 - коефіцієнти регресії, що характеризують міру впливу на індекс “Z”; К1 – характеризує прибутковість основного та оборотного капіталу; визначається діленням суми балансового прибутку на загальну вартість активів; с певною часткою умовності його можна назвати показником рентабельності вир-ва; К2 – відображає дохідність суб’єкта господарювання і розраховується як співвідношення чистої виручки від реалізації продукції і загальної вартості активів під-ва; К3 – визначає структуру капіталу фірми; обчислюється як відношення власного капіталу (за ринковою вартістю) до позикового капіталу (суми коротко- і довгострокових пасивів); К4 - відображає рівень чистої прибутковості вир-ва (діяльності); розраховується діленням обсягу реінвестованого прибутку (сума резерву, фондів соціального призначення та цільового фінансування, нерозподіленого прибутку) на загальну вартість активів фірми; К5 – характеризує структуру капіталу та визначається як відношення власного оборотного капіталу до загальної вартості активів суб’єкта господарювання. Для визначення ймовірності банкрутства того чи того суб’єкта господарювання розрахунковий індекс “Z” необхідно порівняти з критичним його значенням. У вітчизняній практиці господарювання застосування моделі Е.Альтмана зв’язане з певними труднощами. По-перше, коефіцієнт регресії К1 - К5 розраховувалися автором за результатами діяльності компаній, що функціонували у зовсім іншому конкурентному ринковому середовищі. По-друге у шкалі Альтмана не враховано галузевих особливостей господарювання. По-третє вітчизняним спеціалістам бракує інформації для розрахунку коефіцієнту К3 через недорозвинутість ринку цінних паперів. Тому запропоновані Е.Альтманом методичні принципи визначення ймовірності банкрутства можна використовувати у вітчизняній практиці господарювання за умови: коефіцієнти регресії та критичні значення індексу “Z” треба обов’язково розраховувати для конкретних галузей з використанням оптимальних критеріїв, які відображали б специфічні умови господарювання вітчизняних підприємств.
