83. Служба безпеки під-ва.

На всіх великих і середніх під-вах звичайно створюються автономні служби безпеки, а безпека функціонування невеликих фірм може забезпечуватися територіальними службами, що в них фірма наймає одного чи кількох охоронців. Такі служби охорони, як правило, створюються при місцевих органах внутрішніх справ або при державній службі безпеки. Пріоритетним принципом організації та функціонування системи безпеки фірми треба вважати її комплектність, яку можна зобразити у вигляді тривимірної моделі. Служба безпеки будь-якої фірми постійно виконує певний комплекс завдань. Головними з них для будь-якої фірми е такі: 1) охорона виробничо-господарської діяльності та захист відомостей, що вважаються комерційною таємницею даної фірми (під-ва, організації); 2) організація роботи з правового та інженерно-технічного захисту комерційних таємниць фірми; 3) запобігання необґрунтованому допуску й доступу до відомостей та робіт, які становлять комерційну таємницю; 4) організація спеціального діловодства, яке унеможливлює не санкціоноване одержання відомостей, віднесених до комерційної таємниці відповідної фірми; 5) виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіденційної інформації в процесі звичайної діяльності та за експериментальних ситуацій; 6) організація режиму безпеки за здійснення всіх видів діяльності, включаючи зустріч, переговори й наради в рамках ділового співробітництва фірми іншими партнерами; 7) забезпечення охорони приміщень , устаткування офісів, продукції та технічних засобів необхідних для виробничої або іншої діяльності; 8) організація особистої безпеки керівництва та провідних менеджерів і спеціалістів фірми; 9) оцінка маркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів і зловмисників. Сукупність окремих завдань, що стоять перед службою безпеки фірми, зумовлює певний набір виконуваних нею функцій. У нормативних документах, які визначають організацію діяльності служб безпеки фірм, виокремлюються конкретні об’єкти, що підлягають захисту від потенційних загроз і протиправних посягань. Беручи загалом, до них належать: персонал; матеріальні засоби праці та фінансові кошти; інформаційні ресурси з обмеженим доступом; засоби та системи комп’ютеризації діяльності фірми; технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів. Служба безпеки фірми завжди має бути готовою до подолання критичної ситуації, що може настати через зіткнення інтересів бізнесу та злочинного світу. Для управління безпекою багато які фірми створюють так звані кризові групи, до складу яких входять керівник фірми, юрист, фінансист і керівник служби безпеки. Головна мета діяльності кризової групи – протидія зовнішнім загрозам для безпеки фірми.

84. Загальна характеристика процесу реструктуризації під-ва.

Стабілізація вітчизняної економіки та поступове нарощування економічного потенціалу країни безпосередньо пов'язані з реалізацією активної структурної політики, яка вважається ключовим елементом загальної стратегії розвитку первинних ланок (підприємств, організацій) і в цілому суспільного вир-ва. Сучасний стан економіки на макро- і мікрорівні характеризується деформованою структурою вир-ва. Тому одним із стратегічних завдань більш ефективного розвитку виробничого потенціалу є його структурна перебудова. Останню можна здійснювати, з одного боку, за допомогою проведення ефективної політики реструктуризації та санації потенційно конкурентоспроможних підприємств, а з іншого — через ліквідацію (повне перепрофілювання) збиткових і збанкрутілих підприємств. Процес реструктуризації можна розглядати як спосіб зняття суперечності між вимогами ринку й застарілою логікою дій під-ва. По суті, реструктуризація під-ва трактується як здійснення організаційно-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури під-ва, управління ним, форм власності, організаційно-правових форм, як здатність привести під-во до фінансового оздоровлення, збільшити обсяг випуску конкурентоспроможної продукції, підвищити ефективність вир-ва. Реструктуризація під-ва спрямовується на розв'язання двох основних завдань: по-перше, якнайскоріше забезпечити виживання під-ва; по-друге, відновити конкурентоспроможність під-ва на ринку. Відповідно до цих завдань і розглядають взаємозв'язані форми і види реструктуризації підприємств та організацій. За оперативної реструктуризації під-ва розв'язуються дві основні проблеми: забезпечення ліквідності та суттєве поліпшення результатів його діяльності. Оперативні зміни на підприємстві потребують проведення комплексу заходів, що з них, як правило, спеціально виділяють такі: • зміна окремих складових організаційної структури під-ва; • створення й виокремлювання нових структурних підрозділів; • оперативне зниження дебіторської заборгованості; • зменшення величини оборотних фондів через виявлення та реалізацію (ліквідацію) зайвих запасів (у тім числі запасів допоміжних матеріалів); • відмова (продаж паю) від пайової участі в інших під-вах та організаціях, якщо попередній аналіз підтвердив недостатню економічну ефективність останніх; • скорочення обсягів основних фондів через реалізацію (ліквідацію) зайвого обладнання, транспортних засобів тощо; • аналітична оцінка та припинення вкладання неефективних інвестицій, крім життєво необхідних для під-ва й обґрунтованих з позицій розвитку ринку. Стратегічна реструктуризація під-ва (організації) забезпечує довготермінову його (її) конкурентоспроможність. Для досягнення такої конкурентоспроможності необхідне визначення стратегічної мети під-ва, розробка стратегічної концепції розвитку, а також напрямів та інструментів реалізації цієї мети. Отже, реструктуризації під-ва передує оцінка його стану. Організаційно-правовий вид реструктуризації характеризується процесами комерціалізації, корпоратизації, зміни організаційної структури та власника державних підприємств. Технічну реструктуризацію пов'язано із забезпеченням такого стану під-ва, за якого воно досягає відповідного рівня виробничого потенціалу, технології, «ноу-хау», управлінських навичок, кваліфікації персоналу, ефективних систем постачання й логістики, тобто всього того, що дає підприємству змогу виходити на ринок з ефективною та конкурентоспроможною продукцією. Економічна життєздатність досягається, коли продукція під-ва, його капітальні та поточні витрати, рівень продажу й цінова політика забезпечують такий рівень економічної рентабельності під-ва, що відповідає сучасним умовам господарювання. Після досягнення фінансової життсздатності суб'єкт господарювання матиме таку структуру балансу під-ва, за якої показники ліквідності і платоспроможності задовольняють вимоги ринку, а також позбудеться проблем із виплатою кредитів, відсотків за них чи з погашенням інших боргових зобов'язань тощо. Управлінську реструктуризацію зв'язано з підготовкою та перепідготовкою персоналу з орієнтацією на конкурентоспроможне функціонування під-ва, зміну його організаційної структури, менеджменту, технологічної, інноваційної та маркетингової політики. Природа й міра необхідної реструктуризації залежать від характеру проблем під-ва. Іноді під-во потребує лише часткової або так званої обмеженої реструктуризації для відновлення економічної та технічної життєздатності. При цьому під-во встановлює для себе певні стандарти (орієнтири), які є кінцевою метою реалізації відповідного типу реформування. Такими орієнтирами можуть бути рівень фінансового лівериджу (співвідношення позикових і власних коштів), розмір робочого капіталу під-ва, а також коефіцієнт покриття боргів. Для досягнення встановлених значень можуть використовуватися такі заходи: реструктуризація (переоформлення) боргів, додаткова емісія цінних паперів, переоцінка активів, зниження дебіторської заборгованості тощо. Коли проблеми під-ва є більш суттєвими, тоді під-во потребує «усебічної» реструктуризації. Очевидно, що цей тип реформування включає й фінансову реструктуризацію. «Усебічна» реструктуризація охоплює розробку нової організаційної структури, відповідної продуктової, трудової, технічної та технологічної політики, зміни в менеджменті, організації тощо. Реструктурування під-ва в такий спосіб триває здебільшого до трьох років.