49. Поняття, види і значення інфраструктури.

Результативність господарської діяльності під-ва визначається рівнем організації не тільки основних виробничих процесів. За умов постійного вдосконалення технічної бази вир-ва все більшого значення набувають проблеми раціональної організації допоміжних та обслуговуючих процесів, тобто розвитку інфраструктури під-ва. Інфраструктура— це сукупність складових частин будь-якого об'єкта, що мають підпорядкований (допоміжний) характер і забезпечують умови для нормальної роботи об'єкта в цілому. Інфраструктура під-ва --це комплекс цехів, господарств і служб під-ва, які забезпечують необхідні умови для функціонування під-ва в цілому. Інфраструктура — це своєрідний «тил вир-ва», без якого неможлива його нормальна робота. Розрізняють виробничу та соціальну інфраструктури. До виробничої інфраструктури під-ва належать підрозділи, які не беруть безпосередньої участі у створенні профільної продукції, але своєю діяльністю створюють умови, необхідні для роботи основних виробничих цехів. Соціальна інфраструктура забезпечує задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників під-ва. Виробнича інфраструктура суттєво впливає на економіку під-ва. За сучасних умов господарювання у сфері технічного обслуговування вир-ва на різногалузевих під-вах працює 45—50% загальної кількості персоналу. Це зумовлено не тільки великими обсягами робіт із обслуговування основного вир-ва: багато допоміжних та обслуговуючих операцій мають такий характер, що їх дуже складно механізувати. Зростання ролі та значення виробничої інфраструктури пояснюється тим, що: підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів збільшує обсяги і складність робіт із ремонту й налагоджування устаткування, потребує розширення номенклатури інструменту, оснастки та пристосувань; перехід до нових технологій та інтенсифікація технологічних режимів роботи устаткування підвищують вимоги до якості та збільшують потребу в різних видах енергії; ускладнення виробничих процесів і поглиблення внутрішньовиробничих зв'язків між підрозділами збільшують обсяги робіт із транспортування вантажів; навантаження на комунікаційні мережі та природоохоронні споруди постійно зростають. Для досягнення високих виробничо-господарських результатів важливо створити комфортне соціальне середовище, сприятливий психологічний клімат у трудовому колективі й соціальну мотивацію праці, тобто сформувати активно функціонуючу соціальну інфраструктуру. Усе це безпосередньо впливає на рівень продуктивності праці та кінцеві результати діяльності під-ва. У цілому успішне господарювання в ринкових умовах неможливе без збалансованого розвитку як основного вир-ва, так і виробничої та соціальної інфраструктур під-ва.

50. Система технічного обслуговування під-ва.

Необхідними умовами нормального перебігу виробничих процесів на підприємстві є: постійне підтримування в робочому стані машин та устаткування, інших засобів праці; своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментом, енергією; виконання транспортних операцій та інших зв'язаних з ними робіт. Усе це має здійснювати ефективно діюча система технічного обслуговування вир-ва. У межах системи технічного обслуговування вир-ва виконуються такі функції: ремонт технологічного, енергетичного, транспортного та іншого устаткування, догляд за ним і налагоджування; забезпечення робочих місць інструментом і пристосуваннями як власного вир-ва, так і придбаними (купленими) у спеціалізованих виробників; переміщення вантажів, виконання вантажно-розвантажувальних робіт; забезпечення підрозділів під-ва електричною й тепловою енергією, паром, газом, стиснутим повітрям тощо; своєчасне забезпечення виробничих цехів (дільниць, окремих виробництв) сировиною, основними та допоміжними матеріалами, паливом; • складування та зберігання завезених (придбаних) матеріальних ресурсів, а також напівфабрикатів, окремих складальних одиниць, готових виробів. До системи технічного обслуговування вир-ва входять відповідні структурні підрозділи під-ва, що здійснюють перелічені функції. Ремонтне господарство: Машини та устаткування складаються з багатьох конструктивних елементів, які в процесі експлуатації зазнають різних навантажень і тому зношуються нерівномірно. Виникає необхідність відновлення та заміни зношених частин устаткування, яке ще придатне для дальшого використання. Ремонт — це процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яку було втрачено в результаті виробничого використання. Підрозділи, що входять до складу ремонтного господарства, здійснюють технічне обслуговування та ремонт засобів праці, монтаж і введення в дію нового устаткування, виготовлення запасних частин і нестандартного обладнання, модернізацію діючих машин та устаткування. На практиці застосовують три форми організації ремонтно-профілактичних робіт залежно від масштабів вир-ва. За централізованої форми весь ремонтний персонал під-ва підпорядковано головному механіку. Децентралізована форма, навпаки, передбачає, що всі види ремонтних робіт виконуються персоналом цехових ремонтних баз, що їх підпорядковано начальникам цехів. Змішана форма організації ремонту поєднує в собі централізацію і децентралізацію: технічне обслуговування та поточний ремонт здійснює ремонтний персонал виробничих цехів, а капітальний ремонт, модернізацію, виготовлення запасних частин і нестандартного устаткування — персонал ремонтно-механічного цеху. Залежно від того, як визначаються потреби в ремонтних роботах, розрізняють систему планово-запобіжного ремонту (систему ПЗР) і систему ремонту за результатами технічної діагностики. Інструментальне господарство: Інструментальне господарство — це сукупність внутрішньовиробничих підрозділів під-ва, що зайняті придбанням, проектуванням, виготовленням, відновленням і ремонтом технологічної оснастки, її обліком, зберіганням і видачею на робочі місця. Поняття технологічної оснастки (інструменту) поширюється на всі види різального, вимірювального та складального інструменту, а також на штампи, пресформи та інші пристрої. Підрозділи, які входять до складу інструментального господарства під-ва, виконують відповідні конкретні функції. Інструментальний відділ займається постачанням інструментів і пристроїв, що виготовляються на спеціалізованих інструментальних заводах, а також проектуванням технологічної оснастки для власних потреб. Інструментальний цех здійснює виготовлення, ремонт і відновлення спеціальної оснастки (інструменту) загального користування. Увесь придбаний, виготовлений і відремонтований (відновлений) інструмент надходить до центрального інструментального складу. Тут здійснюється його приймання, облік, зберігання та видача цехам (дільницям, вир-вам)-споживачам. Безпосереднє обслуговування робочих місць технологічною оснасткою забезпечують цехові інструментально-роздавальні комори. Вони одержують від центрального інструментального складу технологічну оснастку, зберігають ЇЇ оборотний фонд, збирають і передають до центрального складу зношений інструмент. Транспортне господарство: Комплекс підрозділів, що займається вантажно-розвантажувальними роботами та переміщенням вантажів, утворює транспортне господарство. Його склад залежить від характеру продукції, типу та обсягів вир-ва. На під-вах з великими обсягами перевезень вантажів організовуються спеціалізовані цехи залізничного, автомобільного та інших видів транспорту. На середніх і невеликих під-вах створюється єдиний транспортний цех. У будь-якому разі транспортне господарство під-ва очолює начальник транспортно-технологічного відділу, до складу відділу здебільшого входять технічне бюро, бюро організації перевезень, диспетчерська служба, бюро тари. Уся сукупність транспортних операцій на підприємстві здійснюється за допомогою трьох взаємозв'язаних видів транспорту. Зовнішній транспорт забезпечує зв'язок під-ва з приймальними пунктами транспорту загального користування (залізничними станціями, водними та аеропортами), а також зі складами місцевих контрагентів. Міжцеховий транспорт використовується для перевезень вантажів на території під-ва (між цехами, службами, складами). Енергетичне господарство: Частка витрат на енергію в структурі собівартості продукції має тенденцію до зростання. Оскільки енергія (електроенергія насамперед) не може накопичуватися, тобто процес її вир-ва збігається з процесом споживання, будь-які порушення енергопостачання завдають підприємству значних збитків. Усе це підвищує значення безперешкодного функціонування енергетичного господарства під-ва. До складу енергетичного господарства зазвичай входять такі окремі його види: електросилове — знижувальні підстанції, генераторні та трансформаторні установки, електричні мережі, акумуляторне господарство; теплосилове — котельні, компресори, теплосилові мережі, водопостачання, каналізація; • газове — газогенераторні станції, газові мережі, холодильні та вентиляційні установки; пічне — нагрівальні й термічні печі; слабкострумове — власна телефонна станція, різні види зв'язку (у тім числі диспетчерського та селекторного); енергоремонтне — технічне обслуговування, ремонт і модернізація різноманітного енергообладнання. Складське господарство: Умовою безперервного перебігу виробничих процесів на під-вах є створення певних запасів сировини, матеріалів, палива, комплектувальних виробів, а також міжцехових і внутрішньоцехових запасів напівфабрикатів власного виготовлення. Усі ці запаси зберігаються на різних складах під-ва, сукупність яких утворює його складське господарство. Структура складського господарства під-ва формується під впливом низки чинників, головними з яких є: номенклатура матеріалів, що споживаються; тип, рівень спеціалізації та обсяги вир-ва. Досвід господарювання підтверджує доцільність створення трьох видів складів на під-вах: матеріальних (підпорядкованих відділу матеріально-технічного постачання) — для зберігання запасів сировини, матеріалів, палива, комплектувальних виробів та інших матеріальних цінностей, що надходять на під-во ззовні; виробничих — для зберігання напівфабрикатів власного виготовлення; до них включають також центральний інструментальний склад, цехові інструментально-роздавальні комори, склади запасних частин та устаткування; збутових — для зберігання готової продукції та відходів вир-ва, що підлягають реалізації; їх підпорядковано відділу збуту під-ва. Організація складського господарства передбачає приймання, розміщення, зберігання, підготовку до виробничого використання, видачу та облік руху матеріальних ресурсів.