- •1. Поняття, цілі та напрямки діяльності під-ва.
- •2. Правові основи діяльності підприємств.
- •3. Класифікація і структура під-ва.
- •4. Добровільні та іституціональні об'єднання підприємств.
- •5. Ринкове середовище господарювання підприємств.
- •7. Договірні взаємовідносини і партнерські зв'язки у підприємницькій діяльності.
- •8. Міжнародна підприємницька діяльність.
- •9. Сутність і функції процесу управління.
- •10. Методи управління діяльністю підприємств.
- •11. Організаційні структури управління під-вом різних форм власності.
- •12. Вищі органи державного управління під-вами та організаціями.
- •13.Поняття, класифікація і структура персоналу під-ва.
- •14. Визначення чисельності окремих категорій працівників.
- •15. Кадрова політика й система управління персоналом.
- •16. Оцінка персоналу як важливий елемент системи управління трудовим колективом.
- •17. Зарубіжний досвід формування та ефективного використання трудового потенціалу фірми.
- •18. Загальна характеристика капіталу і виробничих фондів
- •19. Оцінка, класифікація і структура основних фондів.
- •20. Спрацювання, амортизація і відтворення основних фондів.
- •21. Ефективність відтворення і використання основних фондів.
- •22. Структура, нормування і використання оборотних фондів під-ва.
- •23. Поняття нематеріальних ресурсів.
- •24. Поняття нематеріальні активи.
- •25. Оцінка вартості та амортизація нематеріальних активів.
- •26. Загальна характеристика та нормування оборотних коштів
- •27. Ефективність використання оборотних коштів
- •28. Поняття, склад і структура інвестицій.
- •29. Визначення необхідного обсягу і джерел фінансування виробничих інвестицій.
- •30. Формування і регулювання фінансових інвестицій (цінних паперів).
- •31. Залучення іноземних інвестицій для розвитку і підвищення ефективності діяльності суб'єктів господарювання.
- •32. Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій.
- •33. Чинники підвищення ефективності використання капітальних вкладів і фінансових інвестицій.
- •34. Інвестиційні проекти підприємств та організацій.
- •35. Загальна характеристика інноваційних процесів.
- •36. Науково-технічний прогрес, його загальні і приоритетні напрямки.
- •37. Поняття, напрями та об’єкти організаційного прогресу.
- •38. Оцінка ефективності технічних та організаційних нововведень.
- •39. Характеристика техніко-технологічної бази вир-ва.
- •40. Організаційно-економічне управління технічним розвитком під-ва.
- •41. Лізинг як форма оновлення технічної бази вир-ва (діяльності).
- •42. Формування і використання виробничої потужності під-ва.
- •43. Структура і принципи організації виробничого процесу.
- •44. Організаційні типи вир-ва.
- •45. Організація виробничого процесу в часі.
- •46. Методи організації вир-ва.
- •47. Технічна підготовка вир-ва.
- •48. Суспільні форми організації вир-ва.
- •49. Поняття, види і значення інфраструктури.
- •50. Система технічного обслуговування під-ва.
- •51. Соціальна інфраструктура та соціальна діяльність під-ва.
- •52. Відтворення та розвиток інфраструктури під-ва.
- •53. Державне економічне регулювання діяльності суб”єктів господарювання.
- •54. Прогнозування розвитку підприємств.
- •55. Методологічні основи планування.
- •56. Стратегія розвитку під-ва та бізнес-планування.
- •57. Тактичне й оперативне планування.
- •58. Загальна характеристика продукції.
- •59. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції.
- •60. Матеріально-технічне забезпечення вир-ва.
- •61. Якість і конкурентоспроможність продукції.
- •62. Стандартизація і сертифікація продукції.
- •63. Державний нагляд за якістю і внутрішньовиробничий контроль.
- •64. Продуктивність праці персоналу: сутність, методи визначення та чинники зростання.
- •65. Система, моделі та методи мотивації трудової діяльності.
- •66. Сучасна політика оплати праці.
- •67. Застосовувані форми та системи оплати праці робітників.
- •68. Доплата і надбавки до заробітної плати преміювання персоналу.
- •69. Участь працівників у прибутках під-ва.
- •70. Загальна характеристика витрат на вир-во продукції.
- •72. Сукупні витрати та собівартість продукції.
- •73. Сутність і методи калькулювання окремих виробів.
- •74. Ціни на продукцію: сутнісна характеристика, види, методи встановлення і регулювання.
- •75. Зміст і форми фінансової діяльності під-ва.
- •76. Формування й використання прибутку.
- •77. Оцінка фінансово-економічного стану під-ва.
- •78. Сутнісна характеристика і вимірювання ефективності вир-ва.
- •79. Чинники зростання ефективності вир-ва.
- •80. Змістово-типологічна характеристика економічної безпеки під-ва.
- •81. Аналітична оцінка рівня економічної безпеки під-ва.
- •82. Основні напрями організації економічної безпеки за окремими функціональними складовими.
- •83. Служба безпеки під-ва.
- •84. Загальна характеристика процесу реструктуризації під-ва.
- •85. Практика здійснення та ефективність реструктуризації підприємств.
- •86. Санація (фінансове оздоровлення) суб'єктів господарювання.
- •87. Банкрутство підприємств як економічне явище.
- •88. Методичні основи визначення ймовірності банкрутства суб’єктів господарювання.
- •89. Ліквідація збанкрутілих підприємств.
45. Організація виробничого процесу в часі.
Організація виробничого процесу в часі характеризується способами поєднання операцій технологічного процесу, структурою та тривалістю виробничого циклу. Виробничий цикл — це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у вир-во предмети праці перетворюються на готову продукцію. Він обчислюється для одного виробу або для певної кількості виробів, що виготовляються одночасно. Виробничий цикл є важливим календарно-плановим нормативом організації виробничого процесу в часі. Виходячи з його тривалості, визначають термін запуску продукції у вир-во, складають календарні плани її виготовлення на всіх стадіях виробничого процесу, узгоджують роботу суміжних підрозділів (дільниць, цехів). На підставі виробничого циклу обчислюється величина незавершеного вир-ва — важливого елемента оборотних коштів під-ва. Виробничий цикл складається з власне виробничого часу і перерв. Час вир-ва особливих пояснень не потребує. Час перерв включає перерви в робочий час, тобто тоді, коли під-во працює, і неробочий час, який визначається режимом роботи (вихідні, святкові дні, перерви між робочими змінами). Перерви в робочий час поділяються на перерви партіонності та чекання. Перерви партіонності виникають тоді, коли предмети праці обробляються партіями. Партія предметів — це певна кількість однакових предметів, які обробляються на кожній операції безперервно з одноразовою витратою підготовчо-завершального часу. Предмети партії обробляються не одночасно, а по одному або кілька одразу. Кожний предмет праці чекає спочатку своєї черги на обробку, а потім — кінця обробки всієї партії. Перерви партіонності обчислюються не окремо, а разом із тривалістю технологічних операцій, утворюючи технологічний цикл. Перерви чекання виникають унаслідок несинхронності операцій виробничого процесу: предмети праці нема де обробляти, бо робочі місця зайнято іншими операціями. Перерви чекання виникають також тоді, коли деталі, що входять до одного комплекту, виготовляються в різний час. Конкретна структура виробничого циклу залежить від особливостей продукції, технологічних процесів її виготовлення, типу вир-ва та деяких інших факторів. У безперервних вир-вах (хімічному, металургійному і т. п.) найбільшу частку у виробничому циклі займає час вир-ва. У дискретних вир-вах істотну частку виробничого циклу становлять перерви. Особливо тривалими є перерви в одиничному виробництві, меншими — в серійному й мінімальними — у масовому. Виробничий цикл можна обчислювати як для окремих предметів (деталей, вузлів, виробів), так і для цілих партій. Визначення циклу здійснюється за складовими його елементами. Для виробів із тривалим циклом величина останнього обчислюється в календарних днях, у цьому разі враховуються всі перерви. Короткі цикли (до 5 днів) обчислюються в робочих днях без урахування вихідних. У багатьох випадках виконання допоміжних операцій збігається із часом перерв, особливо перерв чекання. Тоді величина циклу є меншою за суму його складових. Це треба враховувати під час обчислення загальної тривалості циклу. Основною складовою виробничого циклу є тривалість технологічних операцій, яка становить технологічний цикл. Існують три способи поєднання операцій технологічного процесу (три способи передачі предметів): послідовний, паралельний, паралельно-послідовний. Послідовне поєднання операцій полягає в тім, що наступна операція починається тільки після закінчення обробки всіх предметів партії на попередній операції. Партія предметів передається з операції на операцію повністю Послідовне поєднання операцій є досить простим за своєю організацією, полегшує оперативне планування та облік. Але воно потребує тривалого циклу, бо кожний предмет лежить, чекаючи обробки всієї партії. Послідовне поєднання операцій застосовується в одиничному та серійному вир-вах. Паралельне поєднання операцій характеризується тим, що кожний предмет праці після закінчення попередньої операції відразу передається на наступну операцію й обробляється. Відтак предмети однієї партії виготовляються паралельно на всіх операціях. Малогабаритні нетрудомісткі предмети можуть передаватися не поштучно, а транспортними (передаточними) партіями. За паралельного поєднання операцій істотно скорочується технологічний цикл проти послідовного. Проте, якщо при цьому тривалість операцій не однакова і не кратна, тобто, коли вони не синхронізовані, то на всіх операціях, крім операції з максимальною тривалістю (опер. 2, 3, 4), виникають перерви в роботі. Паралельне поєднання операцій застосовується у масовому та великосерійному вир-вах. Паралельно-послідовне поєднання операцій, яке ще називають змішаним, відрізняється тим, що обробка предметів праці на наступній операції починається до закінчення обробки всієї партії на попередній, але за умови, щоб партія оброблялась на кожній операції безперервно. Технологічний цикл за паралельно-послідовного поєднання операцій коротший за цикл послідовного поєднання на час паралельного виконання суміжних операцій. Час паралельного виконання суміжних операцій дорівнює добутку кількості деталей без однієї транспортної партії та тривалості меншої операції. За паралельно-послідовного поєднання операцій технологічний цикл триваліший від циклу за паралельного і менший ніж цикл за послідовного поєднання операцій. Застосовується цей метод, коли предмети обробляють великими партіями, що відповідає умовам великосерійного вир-ва. Виробничий цикл є важливим показником рівня організації виробничого процесу, що істотно впливає на його ефективність. Скорочення виробничого циклу зменшує незавершене вир-во і відповідно оборотні кошти під-ва. Унаслідок зменшення незавершеного вир-ва економиться площа, зайнята зберіганням предметів праці, а це забезпечує економію витрат. Крім того, скорочення виробничого циклу збільшує виробничу потужність відповідних підрозділів і під-ва взагалі. Для скорочення виробничого циклу треба зменшувати час вир-ва і перерв. Час вир-ва за конкретних умов може зменшуватися під впливом різних факторів. Передусім це механізація і автоматизація технологічних процесів, допоміжних операцій, інтенсифікація природних процесів, ретельне опрацювання технічної документації на стадії підготовки вир-ва, паралельне виконання робіт під час виготовлення складних виробів та ін. Час перерв зводиться до мінімуму застосуванням передових методів організації вир-ва та систем оперативно-календарного управління.
