6. Класифікація секреторних клітин передньої частки аденогіпофіза. Гормони.

Типи клітин: соматотроп ( гормон соматотропін – стимулює ріст кісток у довжину ), лактотроп ( гормон пролактин – стимулює секрецію молока ), гонадотроп ( гормони фолітропін ( стимулює проліферацію фолікулярних клітин і секрецію естрогенів у жінок. У чоловіків стимулює сперматогенез) та лютропін – стимулює секрецію прогестерону у жінок і секрецію тестостерону в чоловіків), тиротроп ( гормон тиротропін – стимулює синтез і секрецію гормонів щитоподібної залози ), кортикотроп ( гормон адренокортикотропін – стимулює секрецію гормонів кори надниркових залоз).

Білет 15

1. Будова та функції ворсинки та крипти тонкої кишки. Схематично

Ворсинка - це пальцеподібний виріст слизової оболонки висотою 0,5- 1,5 мм, спрямований у просвіт тонкої кишки. В основі ворсинки розташована сполучна тканина власної пластинки, в якій трапляються пооди­нокі гладком'язові клітини. Поверхня ворсинки вкрита циліндричним епітелієм, у складі якого розрізняють три різновиди епітеліальних клітин: стовпчасті епітеліоцити, келихоподібні клітини та кишкові ендокриноцити. Завдяки наяв­ності як ворсинок, так і мікроворсинок усмоктувальна поверхня слизової обо­лонки тонкої кишки збільшується у сотні разів. Крипти - трубчасті вростання епітелію у власну пластинку слизової обо­лонки кишки. Інша назва кишкових крипт - залози Ліберкюна. Вхід у крипту відкривається між основами сусідніх ворсинок. Глибина крипт - 0,3-0,5 мм, діаметр - близько 0,07 мм. У тонкій кишці налічується понад 150 мільйонів крипт, які, подібно до ворсинок, значно збільшують функціонально активну площу тонкої кишки. Серед епітеліоцитів крипт окрім клітин, раніше охарак­теризованих у складі ворсинок (стовпчастих клітин з облямівкою, келихоподіб­них клітин та ендокриноцитів), є ще стовпчасті клітини без облямівки та епіте-ліоцити з ацидофільною зернистістю (клітини Панета).

2. Різновиди кінцевих відділів слинних залоз. Намалювати і позначити.

Усі слинні залози виділяють секрет за мерокриновим типом, тобто без руй­нування секреторних клітин. За характером синтезованих речовин секреторні клітини слинних залоз поділяються на сероцити та мукоцити. За будовою усі великі слинні залози є складними альвеолярними або аль­веолярно-трубчастими залозами. Включають кінцеві секреторні відділи - ацинуси та розгалужену протокову систему - вставні, посмуговані, міжчасткові та загальні вивідні протоки.

3. Гемато – хоріальний бар’єр. Намалювати і позначити

У плаценті існує гемохоріальний (плацентарний) бар'єр, що відмежо­вує кров матері від крові плода. Гемохоріальний бар'єр включає ендотеліоци ти і базальну мембрану гемокапілярів хоріальних ворсин, збагачену макро­фагами і фібробластами сполучну тканину, що оточує мікроциркуляторне рус­ло, базальну мембрану хоріальних ворсин, шар синцитіотрофобласта, а та­кож розміщений на поверхні останнього фібриноїд Лангганса.

4. Будова внутрішнього вуха

Внутрішнє вухо розташоване у піраміді скроневої кістки. Розрізняють кістковий і, розташований у ньому, перетинчастий лабіринт. Побу­дований з фіброзної тканини, перетинчастий лабіринт в цілому повторює фор­му кісткового лабіринту і розташований в останньому так, що між двома ла­біринтами лишається просвіт, у якому міститься рідина - перилімфа. Лише у деяких місцях перетинчастий лабіринт прикріплений до окістя стінки кістко­вого лабіринту. Всередині перетинчастого лабіринту теж міститься рідина, але з дещо іншим хімічним складом. Вона має назву ендолімфи. Кістковий лабіринт складається із трьох частин: присінка, трьох півколових каналів і завитки. Перетинчастий лабіринт складається з двох перетинчастих утворів ( еліптичний мішечок і сферичний мішечок ), трьох півколових каналів та протоки завитки.