3. Проблема класифікації функцій держави.
Спірний характер має проблема співвідношення функцій і завдань держави. Вивчення взаємодії цих категорій дозволяє визначити природу та сутність основних функцій держави. Спільними ознаками, які характеризують ці категорії є те, що вони розкривають соціальну роль та призначення держави; певним чином закріплюються; здійснюються в певних формах; залежать від рівня розвитку суспільства та держави; змінюються залежно від характеру дії політичних, економічних, науково-технічних та інтелектуальних факторів; відображають процес формування та еволюції державності.
Разом з тим, вони мають і певні відмінності, зокрема:
Завдання |
Функції |
визначають зміст діяльності держави |
є засобом реалізації завдань |
стосуються найважливіших сфер суспільного розвитку |
стосуються всіх сфер життєдіяльності суспільства |
закріплюються конституційно |
сонкретизуються нормативними актами |
форми та методи здійснення не конкретизовані |
мають конкретні форми та методи здійснення |
можуть лише проголошуватися |
повинні реалізуватися |
реалізуються в чітко визначених сферах |
мають змішаний зміст і стосуються різних сфер життєдіяльності суспільства |
Спірний характер має і проблема основних та неосновних функцій держави. Деякі вчені вважають функції держави основними напрямами діяльності держави, інші – головними напрямами, треті – провідними напрямами.
Неточність цих визначень зумовлює проблему неосновних, другорядних та додаткових функцій. Проблему можна вирішити, якщо мати на увазі, що є функції першого порядку, що здійснюються державою в цілому, та функції другого порядку, що здійснюються різними державними органами. Ці групи функцій співвідносяться між собою як «загальне» і спеціальне», а не як «основне» і «другорядне».
Якщо визначення основних функцій держави є більш-менш єдиним у літературі, то питання неосновних функцій є досить дискусійним. Одні автор вважають, що неосновні функції притаманні державі, а інші обґрунтовують неможливість поділу функцій на основні та неосновні [7].
Термін «неосновні» є умовним, і його вживання є правомірним лиш тоді, коли допомагає виділити з множини державних функцій більш широкі за змістом і обсягом основні функції держави. Однак поділ функцій на основні та неосновні не є обґрунтованим через відсутність об’єктивного критерію їх розмежування.
Що стосується таких ознак, як «безпосереднє» або «опосередковане» вираження сутності держави, то вони допускають великий суб’єктивізм при оцінці діяльності держави. Це ставить під сумнів доцільність виділення поняття неосновної функції. Можливо, щоб надати поняттям основних та неосновних функцій визначеності, було б доцільніше мати на увазі у першому випадку суто загальносоціальні функції держави, а в другому – групові (класові) , оскільки хоч вони й важливі, але мають підпорядкований характер порівняно із загальносоціальними функціями.
Усе це свідчить про те, що неможливо знайти об’єктивний критерій для розмежування понять основних і неосновних функцій держави, такий критерій, який би при застосуванні давав однозначний результат класифікації.
Важливе значення для дослідження функцій держави має питання про їх склад, об’єктивний критерій розмежування та найбільш доцільну класифікацію.
На думку переважної більшості вчених, функції держави поділяються на зовнішні та внутрішні. Така класифікація у правовій науці тривалий час існувала як єдина.
Внутрішні функції визначаються метою та внутрішнім завданням держави. Деякі автори поділяють внутрішні функції держави на дві групи: охоронні та регулятивні [8]. Однак найпоширенішою в літературі є класифікація внутрішніх функцій на
політичну, що забезпечує процесс здійснення народовладдя;
економічну, змістом якої є створення умов для розвитку виробництва;
податкову, що визначає порядок збору податків та їх витрат;
соціальну, яка забезпечує соціальну безпеку громадян;
екологічну, що створює умови для охорони та раціонального використання природних ресурсів;
культурну, що сприяє забезпеченню консолідації нації;
інформаційну, що регламентує порядок організації, забезпечення, використання, поширення та збереження інформації.
Зовнішні функції держави реалізуються у політичній, економічній, екологічній формах,; охороні держави; підтримки світового правопорядку. Найбільше значення серед них мають саме економічна та політична, або дипломатична функції.
Поряд із класифікацією функцій держави за об’єктами(сферами діяльності) існує класифікація за формами державної діяльності . За цим критерієм розрізняють такі функції як законодавча (правотворча), функція управління (виконавчо-розпорядча) та правоохоронна функція. Іноді до них відносять ще й судову та інформаційну функції держави. Окрім того, за часом дії виділяють постійні та тимчасові функції.
Кожна з наведених класифікацій має теоретичну та практичну цінність. З одного боку, вони сприяють приведенню функцій в певну систему , з іншого – визначення ролі та місця кожної функції в цій системі.
Важливого значення набуває екологічна функція. Це пов’язано з тим, що діяльність людини набула глобальних масштабів, а її негативні результати – забруднення атмосфери, води, землі та ін. – загрожують існуванню всього земного, у тому числі самої людини.
Незалежно від типу та форми держави у функціях найбільш чітко виявляється сутність та соціальне призначення держави; функції реалізуються всіма органами, що складають комплексний механізм держави; вони мають комплексний характер; вони є предметними, адже їх об’єктом є широке коло самостійних суспільних відносин; практично всі функції закріплюються нормативно.