Сучасний стан видобування, переробки та реалізації українського бурштину

За радянських часів геологічного вивчення й освоєння території України головна увага Геологічної служби була прикута до прибалтійських родовищ бурштину. Відповідно бурштиновидобувна промисловість концентрувалась виключно в Прибалтиці, де вироблялось 2/3 світових виробів з бурштину. В цей період український бурштин, за невеликим винятком, цілеспрямовано не досліджувався, а питанням геології бурштиноносних відкладів не приділялось належної уваги. Про це свідчить відсутність навіть згадки про український бурштин в звітних матеріалах Державної геологічної зйомки масштабу 1:200 000 на території з виявленою бурштиноносністю.

З розпадом СРСР ставлення України до бурштину, його пошуків, видобування та переробки суттєво змінилось. Разом з тим виникли проблеми з проведенням пошуково-розвідувальних робіт, екологічно виправданою, рентабельною розробкою родовищ бурштину, освоєнням сучасних технологій переробки бурштину-сирцю, впровадженням отриманих результатів у різні галузі народного господарства, виходом на міжнародний ринок збуту виробленої товарної продукції тощо.

Незважаючи на створення Державного підприємства по видобуванню і обробці бурштину «Укрбурштин», ринок бурштинової продукції в Україні не сформований, а державне видобування його не перевищує незаконне (тіньове). В 1994 р. «Укрбурштином» було видобуто 1141 кг бурштину, в 1995 р. – 1245 кг, в 2000 р. – всього 406,6 кг. Після поділу «Укрбурштину» на дочірні компанії «Бурштинові копальні» і «Бурштин» та передачі на баланс в «Українські поліметали» річний видобуток бурштину збільшився і становив в 2001 р. – 2,7 т, в 2002 р. – 3,5 т, в 2003 р. – 1,6 т, в 2004 р. – 2,7 т, в 2005 р. – 2,3 т. В 2006 р. дочірні компанії були знову об’єднані в єдину структуру ДП «Бурштин України» під егідою Міністерства охорони навколишнього природного середовища і до кінця року видобуток бурштину зріс до 2,9 т.

Поступово розширюється кількість та асортимент ювелірних виробів з бурштину, однак подальший ріст виробництва гальмується нестачею якісної сировини. Парадокс ситуації полягає в тому, що тільки на одній з діючих нині по видобуванню бурштину ділянок Пугач Клесівського родовища прогнозні запаси, високоякісного бурштину-сукциніту придатного для ювелірних робіт, в 5 разів перевищують кількість всього видобутого Держпідприємством бурштину з 1994 р. За неофіційними даними, тільки через кордон з Польщею в рік вивозиться до 10 т нелегально видобутого бурштину. Крім цього, на місцях бурштин високої якості скупається не тільки українськими перекупниками й майстрами.

Державний видобуток бурштину настільки малий, що навіть не виникають питання щодо необхідності впровадження бурштину і продуктів його переробки в різні галузі народного господарства, за винятком виробництва ювелірних та сувенірних виробів.

В Україні ще немає науково обґрунтованої концепції бурштиноносності, відсутній перспективний план розвитку сировинної бази та впровадження бурштину і продуктів його переробки в промислове виробництво, різні галузі сільського господарства, медицину, культуру.