2 Право на освіту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Оптимальним засобом організації соціально-правового захисту дітей та молоді в освіті є турбота про малозахищених, тобто осмислення необхідності допомоги на рівні держави. Цим займаються заклади освіти для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: „Для дітей, які не мають необхідних умов для виховання і навчання в сім'ї, створюються загальноосвітні школи-інтернати (Стаття 37 Закону “Про освіту”). З урахуванням того, що формування позитивних чинників соціального захисту прав дітей та молоді впливає на спрямованість особистості, доцільно створити належні умови для розвитку неформальних стосунків, в яких би яскраво виявлялися особистісні симпатії та інтереси, взаємоповага та дружні зв'язки.

Діти-сироти залишаються однією з найбільш соціальне занедбаних і найменш захищених спільнот нашої країни, а сирітське середовище акумулює в собі найскладніші проблеми соціального становлення особистості чоловіка та жінки. Звуженість соціального оточення в інтернатних закладах, брак соціально-адекватних моделей статево-рольової поведінки, недостатня психолого-педагогічна підготовленість вихователів до роботи з такими дітьми створюють несприятливі умови для розвитку у них психологічної готовності до самостійного життя та створення сім'ї. Для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, створюються школи-інтернати, дитячі будинки, в тому числі сімейного типу, з повним державним утриманням. Актуальність проблеми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визнання Урядом України. Доцільності функціонування дитячих будинків сімейного типу як сімейної форми опіки, необхідність розгляду комплексного підходу до соціального виховання, організації соціально-правового захисту дітей є надзвичайно високою.

Усталена в Україні система державної опіки над дітьми-сиротами та дітьми, які залишилися без батьківського піклування, структурована таким чином, щоб дитина була доглянута державними установами від часу свого народження до набуття повноліття, завданням яких є утримання, виховання, надання професійних навичок.

Положення про навчально-виховні заклади для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків затверджене наказом Міністра освіти України від 13.05.93 N 137. Згідно цього положення створюються навчально-виховні заклади в діти вони утримуються на повному державному забезпеченні у віці від 3-х років до повноліття.

Головними завданнями закладів є:

• створення найсприятливіших умов, максимально наближених до домашніх, для організації життя і розвитку дітей, оточення кожного вихованця турботою і увагою;

• надання допомоги вихованцям для своєчасного одержання необхідної освіти, підготовки до самостійного життя, вибору професії і праці;

• розвиток особистості, індивідуальних здібностей, громадянського становлення, забезпечення соціального майбутнього;

• оздоровлення і корекція психофізичних вад розвитку дітей.

Заклад несе відповідальність перед суспільством і державою за охорону прав особистості дітей, за їхню соціальну захищеність.

Заклад, як правило, розташовується в сприятливій для здоров'я місцевості, повинен мати приміщення, яке відповідає державним будівельним нормам санітарним діючим нормативам, правилам пожежної безпеки; огороджений і озеленений майданчик, обладнаний для ігор і занять дітей на повітрі; зону відпочинку і спортивний майданчик з необхідним оснащенням.

Дошкільні відділення мають розміщуватись таким чином, щоб був окремий вихід на вулицю.

Місцеві органи державної виконавчої влади, на території яких знаходиться заклад, надають методичну допомогу в організації навчально-виховного процесу, в роботі закладу.

Психологічне забезпечення навчально-виховного процесу в закладі здійснюється практичним психологом.

Медичне обслуговування вихованців забезпечується медичним персоналом закладу, місцевими органами державної виконавчої влади і здійснюється відповідними закладами Міністерства охорони здоров'я України, відомчими медичними закладами.

Харчування вихованців організовується відповідно до встановлених норм.

Вихованці закладу забезпечуються підручниками, шкільними приладдями, іграми та іграшками; м'яким інвентарем, одягом і взуттям за встановленими нормами.

Заклад у встановленому порядку забезпечує випускників одягом, взуттям, речами й майном, грішми.

Наповнюваність виховних груп та класів закладу визначається документами про нормативи в закладах освіти.

Заклад у встановленому порядку здійснює міжнародні зв'язки.

Типи і структура закладів для дітей-сиріт

Для задоволення потреб суспільства, соціальної реабілітації дітей, корекційно-відновлювальної роботи можуть створюватися різні типи закладів.

Основними типами закладів є:

а) дитячий будинок для дітей дошкільного віку;

б) дитячий будинок для дітей шкільного віку;

в) дитячий будинок змішаного типу для дітей дошкільного та шкільного віку;

г) загальноосвітня школа-інтернат для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків (може бути з дошкільним відділенням).

Для дітей, які мають фізичні або розумові вади створюються заклади компексуючого типу: дитячі будинки (групи) для дітей з вадами слуху, мови, дефектами інтелекту, затримкою психічного розвитку; для дітей, які часто хворіють простудними захворюваннями(санаторні) та інші; загальноосвітні школи-інтернати для розумово відсталих дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків та інші.

При закладах загального типу для дітей дошкільного віку можуть створюватися групи компенсуючого типу.

За рішенням державної виконавчої влади може створюватися навчально-виховний заклад для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, в якому виховуються діти від народження до повноліття.

У заклади приймаються:

• діти-сироти;

• діти, відібрані у батьків за рішення суду;

• діти, батьки яких позбавлені батьківських прав, засуджені або перебувають під арештом у період слідства, визнані недієздатними, знаходяться на тривалому лікуванні, а також батьків, місце перебування яких невідомо.

За рішенням місцевої державної виконавчої влади до закладу для дітей дошкільного віку тимчасово приймаються діти одиноких матерів (батьків), із багатодітних і малозабезпечених сімей, а також діти, які знаходяться під опікою.

Вихованці дошкільного віку об'єднуються у вікові групи:

молодша група -від 3 до 4 років;

середня група -від 4 до 5 років;

старша група -від 5 до 6 років;

підготовча до школи група -від 6 до 7 років.

За рішенням загальних зборів або ради закладу групи можуть комплектуватися дітьми різного віку.

Допускається відвідування дошкільного виховного закладу вихованцями дошкільного віку.

Навчально-виховна робота з дітьми дошкільного віку здійснюється у відповідності з програмою навчання та виховання дітей дошкільного віку. Заклад має право вибору програми з комплексу варіантних програм, затверджених Міністерством освіти України; впроваджувати власну (авторську) програму, погоджену з відповідним органом місцевої державної виконавчої влади.

Організація життя людей дошкільного віку здійснюється відповідно до педагогічних та гігієнічних вимог. Дошкільне відділення закладу повинно мати: музичний та спортивний зали, спортивно-ігровий комплекс, плавальний басейн, їдальню, солярій, медичний блок, а кожна група -кімнату для занять, ігрову кімнату, спальню, туалетну кімнату, ванно-душове приміщення, сушилку, роздягальню, спеціально обладнаний ігровий майданчик на подвір'ї, впорядковану земельну ділянку.

Працівники закладу проводять постійну роботу щодо зміцнення родинних зв'язків між дошкільниками та їх старшими братами і сестрами через шефство старших вихованців над молодшими.

Для учнів з вадами фізичного або розумового розвитку, які виявили особливі здібності у вивченні певних предметів, а також для учнів із значними прогалинами у знаннях учителі складають індивідуальні навчальні плани.

Загальноосвітня школа-інтернат може мати у своєму складі початкову і основну школу (1 і 2 ступеня) або початкову, основну і старшу школу (1, 2, і 3 ступеня), кожна з яких може функціонувати самостійно.

У них навчаються і виховуються діти обох статей з нормальним інтелектом, фізично і психічно здорові.

У разі необхідності можуть бути відкриті класи вирівнювання та класи для дітей із затримкою психічного розвитку.

Діти з вадами фізичного або розумового розвитку також інваліди, які потребують особливих умов виховання і навчання або особливого догляду, зарахуванню в загальноосвітні школи-інтернати не підлягають. Відповідно до висновку психолого-медико-педагогічної консультації вони направляються у спеціальні заклади.

Така школа-інтернат у своєму складі має 1-10 класи:

початкові класи з тривалістю навчання 4 роки, при наявності підготовчого класу -5 років;

старші класи з тривалістю навчання 5-6 років.

Проводиться диференційоване навчання учнів за спеціальними програмами для учнів з більшими (1 відділення) і меншими (2 відділення) навчальними можливостями. У 9-10 класах здійснюється підвищена професійно-трудова підготовка. Після закінчення цих класів учні складають кваліфікаційний екзамен з набутої професії.

Для занять з професійно-трудового і виробничого навчання учні 4-10 класів діляться на дві групи. Комплектування груп за профілями здійснюється з урахуванням інтелектуальних, фізичних особливостей учнів і рекомендацій лікарів.

У випадках, коли учні мають ускладнені форми розумової відсталості і не можуть засвоїти навчальну програму -одного з предметів через стійкі прояви акалькулії, аграфії, дислекції тощо, їхнє навчання провадиться за індивідуальним планом і оцінюється відповідно до успішності останніх. Рішення про переведення учнів на навчання за індивідуальним планом приймає рада школи на основі вивченої шкільною психолого-медико-педагогічною комісією даних про причини їхньої неуспішності.

У школі-інтернаті трудове навчання з одним з розділів підготовки учнів до самостійного життя і суспільно корисної діяльності. Види трудового навчання визначає школа з урахуванням виробничого оточення школи-інтернату, потреб регіону, можливості проведення виробничої практики, а також працевлаштування випускників за місцем проживання. Програму може розробляти школа-інтернат, а затверджувати -рада школи.

Заняття з праці у 4-10 класах проводять у шкільних майстернях, які мають верстати, спеціальне обладнання та матеріали для організації трудового навчання.

У навчальних майстернях мають бути створені умови для вирішення спеціального завдання допоміжної школи –трудової підготовки і корекції вад інтелектуального розвитку розумово відсталих школярів. При обладнанні майстерень і організації практичної роботи учнів необхідно керуватися нормативними документами з цих питань.

Навчальні майстерні можуть виконувати замовлення підприємств та установ, але при обов'язковому дотриманні вимог шкільної програми, з урахуванням профілю трудового навчання учнів.

У закладах можуть створюватись різні клуби, секції, гуртки, студії, дитячі організації, інші об'єднання.

Вихованці закладу можуть відвідувати гуртки і секції в загальноосвітніх школах і позашкільних закладах, навчатися в музичних та спортивних школах, брати участь у конкурсах, олімпіадах та інших видах змагань школярів.

Вихованці закладу забезпечуються безплатними путівками до пансіонатів і профілакторіїв, будинків відпочинку, студентських спортивно-оздоровчих таборів, а при наявності медичних показань - до санаторіїв відповідного профілю.

Вихованці закладу мають право на безплатне відвідування кінотеатрів, виставок, музеїв, спортивних споруд, безплатний проїзд у громадському, міському (приміському) транспорті (крім таксі) з пред'явленням єдиного квитка.

Заклад сприяє випускникам у подальшому продовженні навчання, вживає заходів щодо їх працевлаштування і створення для них належних житлово-побутових умов.

Вихованці закладу після закінчення школи другого або третього ступеня приймаються до навчальних закладів усіх рівнів акредитації поза конкурсом. При цьому навчальний заклад забезпечує згаданих учнів гуртожитком (житлом).

Вихованці закладу з числа дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, користуються й іншими пільгами відповідно до чинного законодавства.

Для дітей, які потребують тривалого лікування, створюються дошкільні заклади освіти, загальноосвітні санаторні школи-інтернати, дитячі будинки. Навчальні заняття з такими дітьми проводяться також у лікарнях, санаторіях, вдома.

Однак немає жодного нормативного документа щодо організації процесу навчання в лікувальному закладі. Існує лише Наказ Міністерства освіти і науки України від 20 грудня 2002 р. № 732, що затверджує “Положення про індивідуальну форму навчання”. Відповідно до п. 1.7. даного Положення, право на індивідуальне навчання мають учні, які за станом здоров’я не можуть відвідувати навчальний заклад. Однак індивідуальна форма навчання не передбачає проведення навчальних занять на базі лікувального закладу: “... Індивідуальне навчання учнів, яким необхідно пройти лікування в лікувальному закладі більше одного місяця, організовується на базі найближчого за розташуванням до місця лікування навчального закладу, визначеного місцевим органом управління освітою, і починається не раніше 3-5 днів після того, як хворий поступає до лікувального закладу. При наявності в групі 5 і більше осіб навчання здійснюється за груповою формою (у міру потреби протягом навчального року) ...»