3. Мінімальна невід'ємна свобода (особиста свобода)

Закони та інші загальнообов'язкові владні акти, які встановлюють заборони та владні повноваження, одночасно звужують сферу свободи підвладних суб'єктів. Чим більше закон містить заборон, адресованих приватним особам і дозволів - для владних структур та посадових осіб, тим більше він обмежує свободу. Як свідчить практика, закони можуть бути формою неправового регулювання, встановлюючи свавільні заборони й дозволи. Закони, які, наприклад, забороняють приватну власність і дозволяють владне свавілля, можуть звузити межі свободи до нульової позначки. Тому право як нормативне вираження свободи не можна беззастережно змішувати й ототожнювати із законами та іншими владними актами. Закони можуть бути як правовими, так і неправовими (і антиправовими).

Таким чином, слід розрізняти формулювання "заборонено (дозволено) законом" і "заборонено (дозволено) правом'". Якщо законодавець визначає свободу членів суспільства в основному заборонами, то це ще не означає, що будь-який забороняючий закон є правовим законом, містить правову заборону. 1 якщо здійснення влади загалом і цілком підпорядковане вимозі "недозволене заборонено" ("дозволене лише передбачене законом "), то це не означає автоматично, що будь-який законний акт чи рішення влади (адресований їй дозвіл) є правовими. Щоб кваліфікувати конкретний закон як правовий чи правопорушуючий, необхідно визначити, що саме забороняє закон, для кого він надає владні повноваження і що згідно принципів права не може бути дозволено чи заборонено.

Правові закони встановлюють заборони, виходячи із принципу формальної рівності: відповідно де права суспільно шкідливою є така соціальна діяльність, яка порушує свободу інших, шкодить чи загрожує особистій безпеці і власності інших членів суспільства. Так само правові закони надають владні повноваження для захисту свободи, особистої безпеки і власності підвладних і взагалі для управління суспільством із метою рівного забезпечення свободи, безпеки і власності всіх його членів.

Реальні правові закони можуть бути більш чи менш ліберальними, обмежувати свободу в більшій чи меншій мірі. Однак законні обмеження свободи не суперечитимуть праву лише в тому випадку, якщс вони не відніматимуть мінімально необхідну свободу суб'єктів права, не порушуватимуть мінімальну невід'ємну (особисту) свободу. Відповідно праву, по-перше, максимальна міра свободи, встановленя заборонами, не може бути меншою за мінімальну невід'ємну свободу (природних невідчужуваних праї людини). По-друге, закони не повинні дозволяти владі втручатися у сферу мінімальної невід'ємно: свободи. Особиста свобода утворює той мінімальний обсяг автономії індивіда, який він зберігає зг собою, навіть погоджуючись підкорятися закону⁷⁴. Ісая Берлін зазначає: "Обмежити мінімальну невід'ємну свободу індивіда - значить поставити його в ситуацію, у якій стане неможливою реалізації його природних здібностей. Отже, слід провести межу між простором приватного життя та простором, нг який поширюється державна влада"⁷⁵.

В індустріальному суспільстві, коли право стає всезагальною й рівною для всіх мірою свободи, мінімальну невід 'ємну свободу утворює сукупність природних і невідчужуваних прав та свобод людини і громадянина. Це безумовні потреби індивіда у вільній самореалізації в суспільстві га державі, зміст і обсяг яких розширюється у процесі суспільного розвитку.

Якщо окремі закони в умовах переважно правового регулювання суспільних відносин порушують права людини, то вони є правопорушуючими, протиправними.

В історично нерозвинених правових культурах частина членів суспільства вилучається з державно-правового спілкування, так що тут права людини ще не існують (їх підмінює система привілеїв, яка відповідає соціальній структурі суспільства) і таке законодавство не може оцінюватися з позиції сучасних стандартів мінімальної невід'ємної свободи як правове.

У суспільстві системоцентричного типу, особливо в умовах деспотії, у підвладних не має будь-якої невід'ємної свободи стосовно влади, і таке законодавче регулювання є переважно неправовим, а не правопорушуючим. _т **