Джерела права у широкому значенні формалізовані у законі ст.4 цку.

У ст. 4 ЦК України застосовується термін "акти цивільного законодавства" як узагальнююча категорія позитивного (писаного) права в цивільно-правовій сфері, під якою розуміються нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, видані компетентним органом публічної влади.

Основу цивільного законодавства становить Конституція України (ч. 1 ст. 4 ЦК). В її нормах закладені цивільно-правові засади регулювання відносин власності, особистих немайнових прав, відносин інтелектуальної власності, підприємницької діяльності, тощо. Вона наділена вищою юридичною силою і може бути застосована безпосередньо до врегулювання цивільно-правових відносин, оскільки є нормативно-правовим актом прямої дії.

Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК). ЦК України було прийнято 16 січня 2003 року і він вступив у силу з 1 січня 2004 року. За структурою ЦК України містить 1308 статей в 90 главах, зібраних у 6 книг.

Акти цивільного законодавства охоплюють собою закони, законодавчі та підзаконні акти. Під законодавчими актами слід розуміти закони, інші акти Верховної Ради, що мають силу законів (кодекси, основи законодавства, постанови Верховної Ради, що прийняті до введення в дію Конституції України 1996 р.). Під актами цивільного законодавства розуміються нормативно-правові акти відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, що формулюють норми цивільного права.

Цив.відносини- можуть регулюв.актами ПУ,постанов КМУ,орг..влади АРК в межах встановл.КУ і ЦКУ.

Цив.зак-во – є системою нормат.актів у яких формалізов.цив.право,як галузь права.

8. Форма права — це державно-офіційні способи закріплення і зовнішнього прояву правових норм, що засвідчують їх загальнообов'язковість.

В юридичній літературі ра­зом з поняттям «форма права» використовується поняття «джерело права».

Джерело цивільного права — це форма вираження цивільно-правових норм, що мають загальнообов'язковий характер. У цивільно-правовій системі України основним джерелом цивільного права є нормативно-правовий акт, а в окремих випадках — також звичай та договір.

В Україні розрізняють такі форми права:

-правовий звичай — санкціоноване державою звичаєве правило, що має загальнообов'язковий характер та гарантоване його примусовою силою;

-релігійно-правові норми — санкціоновані державою церковні канони та інші норми, яким надається загальнообов'язковий характер;

-правовий прецедент — судове, або адміністративне рішення по конкретній юридичній справі, якому надається обов'язковезначення при розвязанні всіх наступних аналогічних справ;

-нормативно-правовий акт — письмовий документ компетентного органу держави, в якому закріплено правила поведінки загального характеру, що забезпечується державою;

-нормативний договір — правило поведінки загального характеру, що встановлюється за взаємною домовленістю кількох суб'єктів і забезпечується державою;

міжнародно-правові акти — норми міжнародного співтовариства, які з санкції держави поширюються на її територію.

Серед трьох відомих історії основних форм (джерел) права -звичай, прецедент і нормативно-правовий акт - для українсь­кого цивільного права характерною і майже єдиною формою є нормативно-правовий акт.

Звичаєм визнається правило поведінки, яке не передбачене актами законодавства, але є усталеним, внаслідок неодноразового та однакового його застосування, та таким, що широко застосовується у певній сфері відносин. Юридична сила звичаю є доволі низькою і тому звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується (ч. 2 ст. 7 ЦК).

Вперше ЦК України як джерело цивільного права закріпив і договір. При чому, навіть попри те, що договір є індивідуальним правовим актом, законодавець дозволяє при укладенні договору врегульовувати не лише відносини, які не врегульовано актами цивільного законодавства, а також і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (чч. 2, 3 ст. 8 ЦК). 

9. Джерело цивільного права — це форма вираження цивільно-правових норм, що мають загальнообов'язковий характер. У цивільно-правовій системі України основним джерелом цивільного права є нормативно-правовий акт, а в окремих випадках — також звичай та договір

Джерела права у широкому значенні формалізовані у законі ст.4 , а також у ст.7,10 ЦКУ.

Ст.4 1. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

2. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

4. Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

5. Інші органи державної влади України, органи влади Автономної Республіки Крим можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Акти цивільного законодавства охоплюють собою закони, законодавчі та підзаконні акти. Під законодавчими актами слід розуміти закони, інші акти Верховної Ради, що мають силу законів (кодекси, основи законодавства, постанови Верховної Ради, що прийняті до введення в дію Конституції України 1996 р.). Під актами цивільного законодавства розуміються нормативно-правові акти відповідних державних органів, органів місцевого самоврядування, що формулюють норми цивільного права.

 Поряд із нормативно-правовими актами і договором, які займають домі­нуюче положення серед джерел цивільного права, ЦК вперше закріплює звичай як правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері відносин (ч. 1 ст.7).