10. Учасники процесу реструктуризації

Одним із методів ефективної роботи із зовнішнім середовищем є встановлення пріоритетів для необхідних зв'язків з учасниками проекту реструктуризації. Такий аналіз передбачає виявлення всіх можливих учасників, які можуть впливати на проект, а потім класифікацію за ступенем їхнього впливу. Виявлення учасників проекту суттєво знижує ризики здійснення реструктуризації.

Цілі проекту мають відбивати інтереси всіх учасників. Необхідно пам'ятати, що навіть найменша група учасників може знайти в проекті фатальну прогалину і зупинити його.

У процесі підготовки будь-якого проекту реструктуризації підприємства може виявитися необхідність розробки низки бізнес-планів (з оцінювання ефективності заміни обладнання, зміни технологічного процесу, зміни номенклатури продукції, що виробляється, виведення виробничих потужностей з обороту та їх консервації, удосконалення продукції та її модернізації, активізації збуту, реклами, розвитку дилерської мережі, лізингу). Потім здійснюється вибір такого варіанта розвитку подій, який вимагав би мінімальних одноразових витрат та оптимізував необхідні інвестиції в часі. Внаслідок таких дій можливе суттєве загальне зниження витрат, яке дає можливість для підприємств акумулювати інвестиційний потенціал, передусім за рахунок власних джерел: прибутку та амортизаційних відрахувань.

Стратегії реструктуризації підприємств мають розглядатися від простого до складного — від варіантів, що передбачають мінімальні капіталовкладення і зовнішнє фінансування, до інвестиційних проектів повного переозброєння виробництва. Однак необхідно враховувати, що багато підприємств перебувають у такій ситуації, коли головною ціллю має бути задоволення вимог кредиторів, її досягнення далеко не завжди узгоджується з розв'язанням основного завдання реструктуризації — максимізації вартості бізнесу, оскільки ця стратегія, як правило, пов'язана з високим рівнем ризику через значні капіталовкладення і необхідність додаткового зовнішнього фінансування.

11. Обсяги реструктуризації

Виділяють два суперкластери, які мають найширші перспективи входження України до трансформованої системи світового господарства. Одним із них є агропромисловий комплекс (АПК). Перехід до іпотечного кредитування сільськогосподарських виробників, проведення аграрних реформ, ряд інших заходів забезпечать велике зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, зниження виробничих затрат у цій галузі, поліпшення якості продукції, зростання експорту аграрної продукції.

Другим суперкластером економіки є машинобудівний комплекс

(МБК), зважаючи на те, що Україна має потужну металургійну базу. Однак цей комплекс не може бути об'єктом пріоритетного розвитку тому, що сьогодні світові ринки переповнені чорними металами.

Незважаючи на значні успіхи окремих галузей МБК, в цілому його стан не відповідає сучасним вимогам. Україні потрібно звернути увагу на модернізацію, реструктуризацію діючих підприємств з метою підвищення їх конкурентоспроможності. Для цього потрібно здійснювати масову заміну застарілого устаткування і впровадження сучасних ресурсозберігаючих технологій, підвищення на цій основі продуктивності праці та ефективності виробництва. Поряд з цим, процес реструктуризації діючих підприємств включає оптимізацію чисельності виробничого персоналу – звільнення, переміщення і перекваліфікацію працівників, а також ліквідацію збиткових підроз-ділів, створення та ефективне функціонування маркетингових служб.

Отже, глобалізація веде до посилення конкурентної боротьби на світовому ринку. Тому основна мета промислово-інноваційної політики – забезпечення модернізації та структурної перебудови виробничого потенціалу, зниження його енерго- та матеріаломіськості, підвищення конкурентоспроможності.

Важливим кроком на шляху входження України до процесу глобалізації буде її вступ у Світову Організацію Торгівлі (СОТ). Сучасні процеси глобалізації вимагають від України якомога u1096 ширшого залучення її в міжнародну торговельну систему, що сприятиме більш повній реалізації, з одного боку, експортного потенціалу українських підприємств, з іншого – залучення іноземних інвестицій.

За прогнозами економістів, Україна, вступивши у СОТ, отримає великі можливості для експорту завдяки впровадженню так званого режиму найбільшого сприяння, що відкриє доступ до ринків, тому треба знаходити альтернативні рішення між вітчизняними вимогами і вимогами, які ставлять іноземні партнери. СОТ – це переваги та ризики, тому глибока структурна перебудова української економіки має бути завершена до вступу в СОТ або у перші роки членства в цій організації.