21. Перспективи створення корпорацій та фінансово-промислових груп в Україні

Однією з ефективних форм співробітництва банків та підприємств у сфері фінансових правовідносин є фінансово-промислові групи. Щоправда у нас вони називаються промислово-фінансовими, або ПФГ. Зарубіжна наука не розділяє науку фінансового права і фінансову науку. Вчені вважають, що фінансові відносини не існують поза фінансовими правовідносинами, тому розглядати фінансове-правову науку окремо від фінансової (економічної) вони вважають за неможливе. Фінансові відносини є складовою ринкових , а саме – основною складовою господарського механізму, який , у свою чергу, є підсистемою економічних відносин, причому такою, що виступає зовнішньою формою цих відносин. Вона базується на конкретних господарських діях і зв’язках , які в кінцевому підсумку виражаються вартісними показниками . Економісти майже десять років тому зазначали, що майбутнє економіки України нерозривно пов’язане із фінансово-промисловими групами, проте штучне прискорення їх створення може призвести потенційних матеріальних втрат.

За час дії законодавства про ПФГ в Україні, переважна більшість спроб створити ПФГ були невдалими. На сьогодні створено лише одну ПФГ – “Титан”. Основними причинами значних труднощів створення зазначених структур є, передусім, обтяжлива процедура створення ПФГ.

Законодавчий процес регулювання створення та діяльності ПФГ пройшов кілька складних етапів, що суперечили один одному При цьому змінювалося й поняття ПФГ.

Промислово-фінансова група створюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції.

У складі промислово-фінансових груп виділяються два типи підприємств: а) головне підприємство і б) підприємство — учасник ПФГ.

Головне підприємство ПФГ — підприємство, створене відповідно до законодавства України, яке виробляє кінцеву продукцію ПФГ, здійснює її збут, сплачує податки в Україні та офіційно представляє інтереси ПФГ в Україні та за її межами. Головне підприємство ПФГ втрачає право на будь-які пільги з питань оподаткування, яке воно мало або може мати згідно з чинним законодавством України. У складі ПФГ може бути тільки одне головне підприємство. Тільки воно має право діяти від імені ПФГ. Керівник головного підприємства є президентом ПФГ.

Учасником ПФГ може бути підприємство, банк або інша наукова і проектна установа, організація, створена згідно з законодавством України, чи іноземна юридична особа, то входить до складу ПФГ. виробляє проміжну продукцію ПФГ або надає банківські та інші послуги учасникам і головному підприємству ПФГ і має на меті отримання прибутку.

Головне підприємство та учасники ПФГ укладають Генеральну угоду про спільну діяльність щодо виробництва кінцевої продукції ПФГ.

Підприємства, то входять до складу ПФГ, пов'язані між собою численними зв'язками з приводу фінансової, виробничої, збутової та іншої залежності. Існує багато інструментів інтеграції підприємств у ПФГ.

Кожна господарська одиниця, як учасник фінансово-правових відносин, що входить до складу ПФГ, вступає в економічні відносини, що регулюються законодавством.

Як свідчить світовий досвід, створення ПФГ не має за меті виконання державних програм розвитку пріоритетних галузей, а в основному - отримання певних економічних вигод від такого об'єднання. Тому у Законі логічно було б передбачити також можливість створення ПФГ з метою власних інтересів учасників.

Ситуація з промислово-фінансовими групами в Україні, на жаль, не найкраща. За час дії чинного Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні» переважна більшість спроб створити ПФГ, зокрема в галузях чорної та кольорової металургії, сільськогосподарського й хімічного машинобудування, закінчилися невдачами. В Україні все-таки існують ПФГ в промислових і індустріальних областях, тільки не маючи назви «Промислово-фінансова група».

До цих пір жодна вітчизняна ПФГ не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ніхто з них «не дотягує» до вимог закону, що так і не запрацював.