6. Професійні аспекти культури діяльності юриста.

Професійна культура невіддільна від культури особи, яку характеризує насамперед праця, діяльність, виконання службових обов'язків. Тільки працею, її якістю людина перетворює світ і матеріалізує свої сили та здібності. Крім цього, культура особи - це філософська категорія, що відображає рівень соціалізації людини, її придатність до того чи іншого виду професійної діяльності.

Стосовно юридичної праці зазначимо, що вона ґрунтується на теоретичних юридичних знаннях, практичних навичках, духовно-моральних засадах, котрі становлять основу професійної діяльності.

Професійну діяльність юриста характеризують такі категорії: професійна орієнтація, професійне самоутвердження, професійна майстерність, талант, соціальні почуття, професіоналізм, продуктивна діяльність та ін.

Так, професійне самоутвердження юриста невіддільне від культурного й морального стану суспільства.

Професійна майстерність юриста визначається передусім високим рівнем теоретичної підготовленості, продуктивною діяльністю, талантом, високими моральними якостями, розвиненими соціальними почуттями. Провідну роль відіграють талант та соціальні почуття.

6. Психологічні характеристики культури юридичної практики.

Психологічна культура юриста — це органічна єдність психологічної освіченості (знань, навичок, прийомів автотренінгу, саморегуляції тощо), волі, відповідних професійно-психологічних якостей, які чинять ефективний вплив на розв’язання правових ситуацій.

Психологічна культура юриста займає центральне місце у юридичної (правової) психології і входить у систему знань юридичної деонтології. Професійна компетентність юриста в значній мірі визначається його особистісним потенціалом, тобто системою психологічних факторів, які можна об'єднати загальним поняттям психологічної культури. Суддя і слідчий, прокурор і адвокат, адміністратор і вихователь виправних колоній, нотаріус та юрисконсульт, інспектор карного розшуку і криміналіст-експерт повинні бути озброєні психологічними знаннями, що дозволяють правильно орієнтуватися в складних і заплутаних правових відносинах і конфліктах, в яких їм доводиться розбиратися. До розкриття та розслідування злочинів має саме безпосереднє відношення психологічна наука, що вивчає такі процеси як відчуття і сприйняття, запам'ятовування і мислення, почуття і воля, властивості особистості з індивідуальними особливостями, темперамент, характер і т.п.

6. Професійна мораль, її зв’язок з правосвідомістю юриста.

Професійна мораль - це система моральних та морально-правових норм, які регулюють дії та поведінку особи у професійній діяльності.

Предметом професійної моралі правника є загальнолюдська мораль, на якій позначається характер юридичної діяльності. Професійна мораль юриста видозмінюється у зв'язку з наповненням соціальної культури новим змістом, утвердженням загальнолюдських цінностей, прийняттям нового законодавства. Формування професійної моралі здійснюється відповідно до рівнів різних видів культури, якими володіє юрист.

Необхідною умовою формування деонтологічної правосвідомості є виховання належної професійної моралі, системи моральних та морально-правових норм, які регулюють дії та поведінку юриста у професійній діяльності. Оскільки професійна мораль є динамічною, варіантною, вбирає у себе соціальні умови і напрями розвитку юридичної професії, то вона безпосередньо впливає на формування деонтологічної правосвідомості. Тобто професійна мораль допомагає юристові зробити правильний вибір при виконанні службових обов'язків, найбільш повно реалізувати прийняте оптимальне рішення в кожному випадку практичної діяльності.

Деонтологічній правосвідомості передує моральна свідомість. Це означає, що формування моральної свідомості безпосередньо позитивно впливає на формування деонтологічної правосвідомості юриста. Адже моральна свідомість — це, перш за все, погляди, які відображають моральні цінності суспільства, інтереси правничої професії, і тому саме вона повинна випереджати юридичну практику і правову свідомість. Хоча моральна свідомість історично змінюється, проте такі моральні поняття як добро і зло, залишаються сталими Саме на цих двох поняттях в основному ґрунтується моральна, а відтак — і деонтологічна правосвідомість.