- •Поняття та причини виникнення юридичної деонтології.
- •Зміст юр. Д. Та її складові елеманти.
- •Принципи юр. Д. Механізм дії принципів.
- •Сутність функцій юр. Д.
- •5. Юридична наука, її основна характеристика.
- •Юриспруденція як система юридичних наук.
- •Класифікація юридичних наук.
- •Методологія юридичної науки.
- •Поняття та види юр. Діяльності.
- •Загальна характеристика юридичної практичної діяльності.
- •Особливості правової освіти в Україні.
- •Юрист (поняття). Характеристика юр. Професії.
- •Поняття деонтологічної правосвідомості юриста.
- •Мислення юриста: від абстрактного до конкретного.
- •Поняття свідомості, її види. Правосвідомість.
- •Принципи та функції деонтологічної правосвідомості юриста.
- •Шляхи формування деонтологічної правосвідомості.
- •Значення деонтологічної правосвідомості у юридичній діяльності.
- •Професійні аспекти культури діяльності юриста.
- •Психологічні характеристики культури юридичної практики.
- •Професійна мораль, її зв’язок з правосвідомістю юриста.
- •Духовні напрями формування культури професійних дій.
- •Моральні проблеми у юридичній деонтології.
- •Професія юриста у правовій державі Україна.
- •Система підготовки юридичних кадрів.
- •Завдання юриста в організації самозахисту населення від злочинних посягань.
- •Психологічні вимоги до особи юриста.
- •Психологія спілкування і міжособових відносин у юридичній діяльності.
- •Службовий обов’язок у юридичній діяльності.
- •Загальна характеристика, принципи та функції духовної культури юриста.
- •Загальна характеристика, принципи та функції політичної культури юриста.
- •Особливості, принципи та функції моральної культури, естетичної культури.
- •Фактори, які визначають модель сучасного юриста.
- •Проблеми створення професійно-етичного кодексу юриста.
- •Загальна характеристика юридичних професій.
- •Суддівська діяльність.
- •Прокурорська діяльність.
- •Слідча діяльність.
- •Адвокатська діяльність.
- •Нотаріальна діяльність.
- •Юридична консультативна діяльність.
Поняття свідомості, її види. Правосвідомість.
Свідо́мість — це вища форма відображення дійсності, властива людям та деяким іншим живим істотам і пов'язана з їх психікою, абстрактним мисленням, світоглядом, самосвідомістю, самоконтролем своєї поведінки і діяльності та передбачування результатів останньої. Свідомість людини — складне і багатогранне явище. З погляду психології свідомість можна розглядати як форму психіки.
Властивості свідомості:
Ідеальність відображення
Універсальність відображення
Об'єктивність відображення
Предметність відображення
Цілеспрямованість
Активність свідомості
Суспільність свідомості
Знарядність свідомості
Виділяють два види свідомості - індивідуальну і суспільну.
Індивідуальна свідомість являє собою процес усвідомлення людиною явищ оточуючого світу і самої себе. Знання про оточуючий світ виражено у вигляді зовнішньої чи внутрішньої мови і має властивість абстрагування й узагальнення. Свідомість являє собою не просте відображення явищ оточуючого світу і знання про них, а й певне ставлення людини до цих явищ.
Суспільна свідомість являє собою систему ідей, тих чи інших традицій, поглядів, що панують у даному суспільстві, у певних умовах суспільного життя.
Правосвідомість — форма суспільної свідомості, що містить в собі сукупність поглядів, почуттів, емоцій, ідей, теорій та компетенцій, а також уявлень і настанов, які характеризують відношення особи, суспільної групи і суспільства в цілому до чинного чи бажаного права, а також до всього, що охоплюється правовим регулюванням.
Суб'єкти правосвідомості - окремі люди, соціальні групи, суспільство в цілому. Індивідуальна правосвідомість производно від суспільного, оскільки свідомістю володіє тільки людина, що розвилася в суспільстві. Індивідуальність правосвідомості індивіда залежить від особливостей його долі, особистого досвіду, інтелекту.
Функції правосвідомості — це основні напрямки її впливу на правові явища, правову систему в цілому. Правосвідомість — елемент правової системи, поєднаний з її іншими елементами: системою права, системою законодавства, юридичною практикою, правовою культурою тощо. Основні функції правосвідомості:
когнітивна (пізнавальна, інформаційна) — припускає знання права, поінформованість про нормативні акти, зміст юридичних норм; без інформації про закон не може бути і ставлення до нього.
правостворююча (ціннісна, емоційна) — припускає ціннісне ставлення до законодавства, співвіднесення правових норм зі своїми поглядами на правове, обов'язкове, необхідне. Ця функція свідчить про те, що нормативно-правові акти виступають як зовнішнє вираження правосвідомості суспільства і законодавчих органів держави;
регулююча (настановча) — припускає співвідношення поведінки людей з чинною в суспільстві системою правових розпоряджень; мотиви і настанови стосовно поведінки, врегульованої правом — відповідно до правових дозволень і заборон.
Види правової свідомості:
За глибиною відображення правової дійсності
Буденна — це сукупність знань, ідей, теорій, концепцій, почуттів і емоцій та інших ідеологічних і психологічних якостей основної маси громадянського суспільства відносно діючого і бажаного права та правової системи.
Професійна — сукупіність юридичних професійних правових знань, почуттів, емоцій, оцінок, настанов, мотивів, які характерні для представників відповідної групи та формуються в результаті професійної діяльності і навчання.
Наукова — сукупність наукових знань, теорій, доктрин, оцінок, емоцій і почуттів юристів-науковців відносно існуючої і бажаної правової системи громадянського суспільства.
За ступенем узагальнення
Індивідуальна — сукупність правових поглядів, почуттів, настроїв і переконань конкретного індивіда.
Групова — це правова психологія і правова ідеологія , що характеризує ставлення до права, правових явищ, їх оцінку з боку соціальних груп, формальних і неформальних колективів, відображає їх загальні інтереси і потреби, їх співвідношення з інтересами всього суспільства.
Суспільна — це правосвідомість, що характеризує ставлення до права всього суспільства, відображає його інтереси.