6. Поняття та види юр. Діяльності.

Юридична діяльність – це вид соціальної діяльності, який здійснюють юристи х використанням юридичних засобів, дотримуючись в установленому порядку юр. форми х метою розв’язання юридичних проблем.

Визначення видів юридичної діяльності залежить певною мірою від того, який критерій взяти за основу класифікації. Нами вже було визначено три види юридичної діяльності за основними формами її здійснення - практична, наукова, освітня, що дуже важливо для її загальної характеристики. Однак, є й інші критерії, використання яких надає змогу охарактеризувати юридичну діяльність в іншій площині, або іншому аспекті через призму науково-дослідницького інтересу. Так, наприклад, виділяють:

За змістом: консультування, тлумачення, виступи в юридичних установах, ведення юридичної справи тощо.

За професійною спеціалізацією або за суб'єктами здійснення: адвокатська, слідча, прокурорська, судова, нотаріальна.

За соціальними сферами: юридична діяльність в сфері економіки, політики, в духовній сфері.

За кількістю уповноважених осіб, що здійснюють розгляд юридичної справи: індивідуальна (одноособова), колегіальна (колективна).

За змістом інтелектуальної роботи (пізнавально-пошукова, організаційна, реконструктивна, реєстраційна, комунікативна).

6. Загальна характеристика юридичної практичної діяльності.

Юр. практична діяльність – це конкретні дії юриста, що здійснюються за допомогою правових засобів, мають правові наслідки та спрямовані на охорону і захист прав і свобод громадян.

Ознаки юр. пр. д.:

• Конфіденційність та гласність

• Конфліктність

• Компетентність

• Професійність

• Незалежність

• Інформативність

• Чесність та порядність при ведення юр. справ.

До загально-правових принципів належать:

1. принцип гуманізму — домінування у формуванні та функціонуванні правової системи, правовій та юридичній діяльності невід’ємних природних прав і свобод людини;

2. принцип рівності громадян перед законом — усі громадяни незалежно від національної, статевої, релігійної та іншої належності, службового становища мають рівні загальногромадянські права і обов’язки, несуть рівну відповідальність перед законом;

3. принцип демократизму — право, законодавство адекватно відображають волю народу, формуються через безпосередню і посередню форми демократії, а інститути права повинні забезпечувати адекватну реалізацію волі народу;

4. принцип законності — здійснення всіх правових форм діяльності держави, функціонування громадянського суспільства, громадян на основі та відповідно до норм права, природних прав і обов’язків людини;

5. принцип взаємної відповідальності держави і особи — не тільки особа відповідальна перед державою, а й держава перед особою.

Спеціально-правові принципи:

1. законність діянь юриста та його рішень;

2. рівність суб’єктів перед законом та правом;

3. незалежність юриста при веденні юридичної справи від власних інтересів та зовнішнього тиску;

4. неупередженість;

5. обґрунтованість рішень;

6. професіоналізм (компетентність);

7. справедливість;

8. гуманізм;

9. повага до особи, її прав та свобод, права в цілому;

10. поєднання гласності та конфіденційності.

Функції юр. пр.. д. – це основні напрямки правового впливу на інститути права та суспільні відносини з метою їхнього упорядкування.

Види ф-цій юр. пр. д.:

1. Соціальні:

• Ідеологічна

• Економічна

• Політична

• Виховна та ін..

2. Спеціально-правові (напрямки правового впливу на суспільні відносини регулятивного та охоронного характеру)

• Регулятивні (спрямовані на забезпечення, упорядкування нормативних позитивних, корисних, соц. Взаємодій суб’єктів права)

• Охоронні (спрямовані на захист позитивних соц. взаємодій від соц.-шкідливих і небезпечних діянь людей, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів суб’єктів права).