6. Особливості, принципи та функції моральної культури, естетичної культури.

Моральна культура юриста — це резуль­тат становлення власної гармонії: між до­сягнутим максимальним рівнем вищої моральності й активним використанням моральних норм у правовій діяльності. Власна гармонія — насамперед моральна, яку правник сам «конструює», причому створення гармонії має динамічний та ім­перативний характер.

Моральна культура найбільш наближена до духовної культури. У цьому випадку юридичній діяльності властивий ще один вид контролю - моральний, який походить від ду­ховного. У цьому переконують ті принципи, на яких ґрунтується моральна культура юриста, а саме: моральні чесноти, ненасильство, безкорисливість, свідомість пробачення, тер­плячість, толерантність, дія за власним сумлінням, переко­нання.

Серед функцій моральної культури юриста можна виділити такі: вироблення поваги до позитивного права, створення механізму правомірної поведінки у юридичній дія­льності, формування ступеня усвідомлення власних мораль­них помилок і шляхів їх виправлення, розуміння величі людини та вартості її життя, запобігання порушенню гармонії між духовним і матеріальним, віддача всіх сил, здібностей, таланту, енергії для забезпечення правопорядку.

Незважаючи на первинність моралі щодо позитивного права, юрист як особа високої культури повинен надавати перевагу конституційним, державним законам, оскільки во­ни мають офіційну суспільну вагу.

6. Фактори, які визначають модель сучасного юриста.

Суспільство, потребуючи докорінних змін всієї системи суспільної практики, актуалізує суб’єктивно-особистісний аспект юридичної діяльності в умовах зростання соціального попиту на новий тип юриста, котрий уособлює своєю діяльністю закон як моральний принцип і принцип законності як основу співжиття людей. Сучасна соціокультурна ситуація потребує докорінних змін всієї системи юридичної діяльності і бачення кожним юристом сенсу власної професійної реалізації, що знаходить свій вияв у захисті прав і свобод людини і громадянина, правопорядку, громадської безпеки.

Значною мірою на формування сучасного образу юриста впливають засоби масової інформації. Не забезпечуючи цілісності сприйняття особистості юриста громадськістю, засоби масової інформації значною мірою визначають характерні риси образу юриста у масовій свідомості. Конструюючи моделі впливу на людські потреби, інтереси і цінності, засоби масової інформації є своєрідним “ полем зіткнення ” зовнішніх вимог-очікувань суспільства та внутрішньо-професійних уявлень, які формують образ юриста в сучасному соціокультурному просторі.

Образ юриста – це відтворення в ідеальній формі культури, це “ окультурення ” юриста за допомогою основних культурних інституцій – ідеології, освіти тощо; доведено, що дихотомія “ образ юриста ” як породження європейської культури – “ реальний юрист ” не є однозначною в сучасній духовно-практичній ситуації.

6. Проблеми створення професійно-етичного кодексу юриста.

Кодекс професійної етики юриста – це система моральних принципів, які лежать в основі діяльності юриста і служать його методологічним орієнтуванням.

Ми не можемо стверджувати про усі моральні принципи юриста, нам це не під силу, тому що кожна людина є носієм більшої чи меншої кількості моральних принципів. Але ми можемо відокремити від них основні моральні принципи, це і буде зміст кодексу професійної етики юриста.

Юрист - практик не повинен рівняти право та закон, але він не може говорити що закон без права не буває. Він зобов’язаний пам’ятати про те що закон у правовій державі є правовим, справедливим, котрий підлягає не уклонному виконанню. Базуючись законом , він дотримується верховенства закону, кожен юрист повинен вести боротьбу за закон, бути служителем права.

На жаль, на практиці ідея про те, що особистість, її честь і гідність - понад усе, ще не опанувала юристами, особливо це характерно для деяких працівників правоохоронних органів. Нерідко працівники міліції у своїй діяльності ущемляють права потерпілих шляхом бездіяльності зі свого боку - відмови в реєстрації злочинів і в порушенні кримінальних справ, незважаючи на наявність достатніх до того підстав.

Великої шкоди відносинам "юрист - клієнт" наноситься бюрократичним мисленням деяких "служителів закону". При такому мисленні - немає місця людині. Для бюрократа людина - у кращому випадку засіб для вирішення суспільно значущих завдань, в гіршому - перешкода на шляху вирішення цих завдань. Виникає ситуація, коли заради блага суспільства ущемляються права та інтереси особистості.