(42) Консерватизм і неоконсерватизм

Консерватизм – в сучасному розуміння – це права суспільно-політична течія, що в виявляється в політичній ідеології і практиці, збереження історично сформованих форм соціальної структури, традиційних а нині капіталістичних цінностей.Риси:1Захист капіталістичних порядків, релігії 2Визнання недоскон. людської природи, розуму 3Переконання про вроджену соціальну нерівність. Зароджена період боротьби з феодалізмом. Феодалізм і консерватизм критикували ідеї капіталізму. Консерватизм багато зробив для розвитку ринкової економіки та інших сфер суспільства. Зі становленням постіндустріального суспільства в 70-х роках 20 століття на заході виник неоконсерватизм Риси: Прих-к до нового середнього класу, підприємництву, інтелектомВ економіці створили монетаристську модель з обмеженням втручання держави у ринкові відносини Скорочення соціальних програм, витрат Виступали за посилення еліти, антибюрократизму.

(43) Комунізм (від лати, communis - загальний, всезагальний) — суспільно-політична течія, яка стверджує за позначку встановлення суспільства, заснованого на єдиній загальнонародній власності на засоби виробництва, здійснення самоврядування, досягнення рівноправ'я, розподілу матеріальних і соціальних благ "за потребами".Термін "комунізм" виник наприкінці XVIII — на початку XIX ст« Першими провідниками комунізму стали кабетисти — представники французьких пролетарів, а також необабувісти. Комунізм Кабе - це суспільство, яку побудоване на рівності, єдності, братерстві, демократії і перехід до якого можливий шляхом мирних реформ, на основі переконань».Соціалізм (від латинського "socialis" — суспільний) як політична ідеологія історично зв'язана з багатовіковими сподіваннями мас про суспільство соціальної справедливості, солідарності, соціального захисту особистості. Сліди подібних мріянь зустрічаються вже на ранніх щаблях класово організованого людського суспільства, грають помітну роль у середнього століття, у Новий час, кидають потужний вызов лібералізму і консерватизму в останній третині XIX - першій половині XX століття. Від численних соціальних утопій і теорій минулого соціалізм відрізняють акценти на зв'язок соціальних бідувань із відношеннями власності на засоби виробництва, на необхідність співвіднесення політичних змін із перетвореннями в соціальній сфері.Свою класичну форму соціалістичні ідеї почали купувати разом із твердженням капіталізму. Протиріччя, властиві незрілим щаблям нового суспільства, робили його об'єктом гострого соціальної критики. Під терміном " соціалізм '' протягом останніх півтора століть розуміли,  в  одному випадку,  соціалістичну  ідею  як:  одну  з  можливих концепцій соціальної справедливості, а в другому — як особливу організацію виробництва та розподілу продуктів і благ, альтернативну ринковій системі. Багато помилок суспільствознавства, політики та ідеології пояснюються саме ототожненням цих двох зрозуміти.

(44)

(45) Політичний екстремізм – це правопорушення, яке готується, вчинюється чи вже вчинено з якоюсь конкретною політичною метою (наперед запрограмованим політичним результатом) або, коли такої мети немає, з політичного мотиву. Дивуватися тут не треба, буває й так, що правопорушення особа вчинює, не ставлячи перед собою чітко усвідомленої цілі, але спонукає її до цього певний мотив. Ну, наприклад, два громадянини ведуть між собою гарячу політичну дискусію, в ході якої один не стримався і наніс тілесні ушкодження іншому, тобто вчинив правопорушення. Мотив політичний є, але мети досягти якогось політичного результату він, наносячи опоненту побої, перед собою не ставив. Думаю, читачу тепер буде неважко уяснити, що собою являють релігійний і національний (расовий, етнічний) екстремізми. 46. Суть та основні суб’єкти міжнародних відносинСуть міжнародних відносин:1.завршилася ревізія біполярної системи світоустрою; 2.посилилися глобально-інтеграційні тенденції; 3.НТП набув наймогутнішого за всю історію «іеформаційного» імпульсу і розвитку; 4.країни найрозвиненим соціально-економічними системами вступили в постіндустріальний бренд суспільного розвитку; 5.стилістика сучасної міжнародної політикі втратила свою військово-силову домінантну на користь глибших соц.-гуманітарних засад панування-підкорення Суб’єкти міжнародних відносин: 1окремі особистості(політичні лідери,державні діячі,воєнні працівникі і т.ін.) 2соціальні групи( класи,нації,прошарки) 3міжнародні транснаціональні компанії 4церковні організації 5суспільно-політичні блоки 6недержавні суспільно-політичні міжнародні організації 7органи місцевого самоврядування і т.ін.