Недоліком майнових податків є
Обмежена регулююча функція. Якщо вона і діє, то тільки як фінансовий тиск проти власника, бо для того, щоб не платити такі податки, треба не бути власником.
У Законі України «Про систему оподаткування» передбачений податок на нерухоме майно суб'єктів господарювання. Законодавчих актів щодо вказаного податку поки що не прийнято.
При майновому оподаткуванні можливості приховування об’єкта оподаткування й ухилення від повної сплати податку незначні (якщо, звичайно, об’єкти власності суттєві – будівлі, транспортні засоби, а не дріб’язок). Крім грошової оцінки, об’єкт оподаткування може мати фізичний вимір, що спрощує його облік і нарахування податку. Для стягнення цих податків не обов’язкова наявність високопрофесійного податкового апарату, тому ця форма податків широко застосовується при місцевому оподаткуванні.
Податки на нерухому власність фізичних та юридичних осіб.
У практиці розвинених країн це податок на нерухомість, який найчастіше сплачується з вартості нерухомого майна різних видів (земельних ділянок та розташованих на них будівель і споруд). У деяких країнах із перехідною економікою (наприклад, Росія, Узбекистан) це Науково-інформаційний вісник податки на майно підприємств та на майно фізичних осіб. Специфічною особливістю податків на майно підприємств, що застосовуються у постсоціалістичних країнах СНД, виступає їхній «спадковий характер» від плати за основні виробничі фонди та нормовані обігові кошти, запровадженої наприкінці 70-х років у колишньому СРСР. Так, об’єктом оподаткування цим податком є все майно платників, у тому числі основні виробничі засоби, нематеріальні активи, запаси та затрати, що перебувають на балансі. З метою оподаткування майно обраховується за залишковою вартістю.
Податок на нерухомість (real estate tax) також широко використовується в усьому світі. Об’єктом цього податку є земля та поліпшення на ній. Відомі декілька варіантів ставок податку – єдина ставка щодо бази оподаткування у вигляді вартості ділянки землі з
поліпшеннями; окремі ставки стосовно вартості земельної ділянки, вартості поліпшень; окремі ставки щодо вартості забудованої ділянки землі, незабудованої ділянки землі,вартості поліпшень.
Податки на нерухоме майно встановлюються на рівні центрального, регіонального уряду чи органів місцевого самоврядування, а більша частка податкових надходжень, як правило, зараховується до місцевих бюджетів. Однак центральні органи влади можуть приймати рішення про перерозподіл цих податкових надходжень між бюджетами різних
рівнів і територій.
Оцінка об’єктів нерухомості для цілей оподаткування переважно покладена нанаціональні земельні ради, муніципальні бюро інвентаризації, місцеві управління з оцінки, рідше – на регіональні й місцеві податкові адміністрації. Обчислення об’єктів
оподаткування та платників податків, стягнення збору й перевірка податкової звітності здійснюються фінансовими установами, податковими інспекціями, адміністраціями.