Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Інтел.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
21.07.2019
Размер:
348.16 Кб
Скачать

54) Визнання патенту недійсним.

Патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі:

а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам натентоздатності, що визначені ст. 7 цього Закону;

б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці;

в) порушення вимог ч. 2 ст. 37 цього Закону (йдеться про випадки, коли мало місце порушення порядку патентування винаходів, корисних моделей в іноземних державах);

г) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Підстави відносно промислового зразка такі самі.

При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патента.

55)Характеристика засобів індивідуалізації.

До правових засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг за законодавством України належать такі об'єкти права інтелектуальної власності:

1) комерційне (фірмове) найменування;

2) торговельна марка (знак для товарів і послуг);

3) географічне зазначення.

Спільною рисою, що поєднує вказані об'єкти і водночас відрізняє їх від інших об'єктів права інтелектуальної власності, є їхнє призначення.

Комерційні найменування, торговельні марки та географічні зазначення є об'єктами цивільних прав саме завдяки тому, що дозволяють індивідуалізувати певного суб'єкта, товар чи послугу.

Це позначається на особливостях правового режиму засобів індивідуалізації:

  1. оскільки комерційні найменування, торговельні марки та гео­графічні зазначення не є результатами творчої діяльності, у відноси­нах, що виникають з приводу цих об'єктів, немає такого суб'єкта, як творець.Зміст права інтелектуальної власності на засоби індивідуалізації становлять лише майнові права.

  2. оскільки основна функція цих об'єктів полягає в індивіду­алізації певної особи, товару чи послуги, законодавство до певної міри обмежує оборотоздатність майнових прав на них.

56) Комерційне найменування: поняття, структура, вимоги.

Законодавство України, на жаль, не містить визначення ко­мерційного (фірмового) найменування. У літературі суть фірмо­вого найменування, як правило, зводиться до того, що це певне позначення (найменування), під яким підприємець виступає в цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу поряд з іншими учасниками цивільного обороту.

Структурно у комерційному найменуванні прийнято виділяти дві частини:

  • основну частину («корпус фірми»);

  • додаткову.

До корпусу фірми включаються відомості про організаційно-правову форму, а також інші відомості, обов'язковість яких передбачена законодавством(назва юр.особи)

Комерційне найменування має під повідати низці вимог. У зв'язку з цим у літературі вказуються три принципи:

1) істинність фірми;

2) виключність фірми;

3) постійність фірми

Принцип істинності полягає в тому, що комерційне найме­нування не має вводити споживачів в оману щодо справжньої діяльності особи.

Принцип виключності означає, що комерційне найменуван­ня має давати можливість відрізняти цю особу з-поміж інших.

Принцип постійності передбачає стабільність комерційного найменування, що забезпечується, як правило, протягом всього часу існування юридичної особи.