Вислови про л. Кравчука

"Пригадаймо, як Леонід Кравчук ще перед минулими президентськими виборами перестеріг від того, що навіть, коли ми собі оберемо президентом ангела, то, маючи такі необмежені повноваження і можливості для зловживання, в нього через деякий час почнуть рости роги. Минув рік після так званої "помаранчевої революції" і всі, навіть затяті прихильники Ющенка, побачили, наскільки правильним був прогноз Кравчука, і від розчарування людей "новою владою" Ющенка вже не рятують ні заяви на кшталт, що "ці руки нічого не крали", ні пошук ворогів, на яких можна було б списати свої помилки і прорахунки" - Голова Мостиської РО СДПУ (О) Зеновій Будинський.

Перших двох Президентів нашої держави — і Леоніда Кравчука, і Леоніда Кучму — упевнено можна назвати "винними в вагітності демократією" в нашій країні, навіть не закриваючи очі на всі можливі прорахунки й помилки в їхній діяльності зі створення державності в Україні. Врахуйте тільки те, що їм першим довелося "прокладати лижню" майже у всіх напрямках будівництва держави й основ ринкової економіки. І вчитися їм було ні в кого - Екс-голова Служби безпеки України І. П. Смешко.

Висновки З іменем першого Президента незалежної України традиційно пов’язують прийняття Акта про незалежність України, проведення референдуму 1 грудня 1991 р., нові державні атрибути, дистанціювання від СНД, перші кроки щодо інтеграції України в європейські структури. З отриманням незалежності, що до того тривалий час виконувала роль орієнтира для національно-демократичних сил у суспільстві, в Україні питання національної ідеї постало доволі гостро. Пізніше вже екс-президент Л.Кравчук згадає: «Ми будували своє суспільство на незалежності. Це була ідея. Це свічка, до якої мали прийти». В умовах низького рівня національної самосвідомості у суспільстві ставилась під сумнів навіть цінність самої української незалежності. Але навіть у кризових умовах українська еліта не спромоглась висунути успішного проекту національної ідеї. Це спричиняло поглиблення розколів у суспільстві, не сприяло консолідації сил на завданнях модернізації.

Як формуватиметься українська еліта в перспективі, сьогодні важко загадувати. Розходженість між очікуваннями народу та реальним вибором зовсім не означає, що він не цінує честь і порядність еліти. Просто уже так ввійшло в ментальність, що коли доходить до справи, населення України вже не вірить, що чесними способами можна навести порядок у державі. Тут, на його думку, потрібні демагогічність, безапеляційність, досвід чиновницьких інтриг та вміння викручуватись із складних ситуацій.

Всі ці риси знаходимо в особі Л.М. Кравчука. Очевидно, саме тому в будь-який кризовий для українського суспільства час, навіть коли Леонід Макарович уже на пенсії, наше суспільство поважає і його думку. Що й казати – будь-який політичний форум в країні вважає за честь, коли на ньому бере участь ця шанована людина в суспільстві.

Важко не погодитись з оцінкою особистості Леоніда Макаровича Кравчука, яку дала газета «Дзеркало тижня» 1999 року: «Леонід Макарович, на жаль, єдиний великий політик, оцінка якого може вважатися відносно об’єктивною і компетентною. Він володіє унікальним досвідом – за його плечима тріумф 1991-го і поразка 1994-го – він у значній мірі незалежний, не обтяжений відповідальністю за сьогоднішній етап життя країни, і при цьому такий же інформований і впливовий. Сьогоднішній Кравчук дозволяє собі філософствувати і прощати. Поки що нікому не вдається визначити його своїм однозначним прихильником. Леонід Макарович як особистість і як політик уже не живе сьогоднішнім днем, він живе вчорашнім, для нього важливі колишні перемоги і його місце в історії. Він сидить на пагорбі й спостерігає за боротьбою. Про подібну розкіш учасники цієї боротьби можуть тільки мріяти.»