61. Оцінка збитків від наслідків нс природного і техногенного походження

МЕТОДИКА оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру

( Назва Методики в редакції Постанови КМ N 862 ( 862-2003-п ) від 04.06.2003 ) I. Загальні питання Цю Методику розроблено з метою визначення розмірів збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру (далі - НС), завданих здоров'ю людей та об'єктам національної економіки. ( Абзац перший розділу I в редакції Постанови КМ N 862 ( 862-2003-п ) від 04.06.2003 )

Усі збитки поділяються на види залежно від завданої фактичної шкоди, зокрема від:

• втрати життя та здоров'я населення (Нр);

• руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції (Мр);

• невироблення продукції внаслідок припинення виробництва (Мп);

• вилучення або порушення сільськогосподарських угідь (Рс/г);

• втрат тваринництва (Мтв);

• втрати деревини та інших лісових ресурсів (Рл/г);

• втрат рибного господарства (Рр/г);

• знищення або погіршення якості рекреаційних зон (Ррек);

• забруднення атмосферного повітря (Аф);

• забруднення поверхневих і підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і територіального моря (Вф);

• забруднення земель несільськогосподарського призначення (Зф);

• а також збитки, заподіяні природно-заповідному фонду (Рпзф).

Відповідно до територіального поширення та обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні НС - державний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Масштаби і наслідки можливої надзвичайної ситуації визначаються на основі експертної оцінки, прогнозу чи результатів модельних експериментів, проведених кваліфікованими експертами. Залежно від отриманих результатів в органах управління галуззю всіх адміністративних рівнів, у навчальних закладах, організаціях, установах і підприємствах галузі, як об’єктах цивільної оборони, розробляється "План дії органів управління, сил і структурних підрозділів в режимах повсякденної діяльності, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, надзвичайного стану" (далі - План дій), який є мотивованим рішенням керівника - начальника цивільної оборони на організацію і ведення цивільної оборони об’єкта.

Крім того, на об’єктах, які знаходяться в зоні впливу потенційно-небезпечних об’єктів, розробляється план (окремий розділ Плану дій) реагування на вірогідну для даної зони надзвичайну ситуацію.

Плани узгоджуються з місцевими органами з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення і затверджується керівником об’єкта цивільної оборони галузі.

Основним завданням Плану дій щодо запобігання і реагування на надзвичайну ситуацію, на реальну її загрозу і виникнення є збереження життя і здоров’я людей, мінімізація матеріальних втрат. З цією метою, наприклад, вживаються дійові заходи для захисту підприємств та закладів, місць постійного перебування людей, вирішення питань розосередження або термінової евакуації працівників галузі з території, на яку можуть бути поширені небезпечні фактори ураження прогнозованої надзвичайної ситуації

• надзвичайні ситуації техногенного характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидами (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, на дамбах;

• надзвичайні ситуації природного характеру - небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні, морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміни стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо;