Теорії вартості

Трактування вартості залишається дискусійним у сучасній економічній науці. Існує багато її кон­цепцій.

Можна виділити два основних методоло­гічних підходи: твердження, що вартість об'єктивно створюється працею на виробництві, і що вона є продуктом ринку, ре­зультатом суб'єктивної оцінки під час обміну.

Класиками економічної теорії була започаткована, а К. Марксом за­вершена трудова теорія вартості, згідно якої вартість товарів визна­чається затратами суспільно-необхідної праці. Величина вартості слу­жить основою ціни. Але вартість може кількісно не збігатись із ціною, оскільки на останню суттєво впливають попит, пропозиція, конкурен­ція та ін. Виходячи із двоїстого характеру праці, випливає, що конкрет­на праця створює споживну вартість, а абстрактна праця — вартість товару. Критики відмічають, що трудова теорія вартості недораховує роль суб'єктивних факторів ринку, зокрема, що кінцевою формою про­яву вартості є ціна, хоч вона зовнішньо відображає цінність товару.

В зарубіжній економічній літературі поширеним є також розгляд вартості з позицій трьох факторів виробництва, згідно чого у ство­ренні вартості беруть участь капітал, земля і праця. Слабкістю даної теорії є ігнорування того факту, що використовувані у процесі праці засоби виробництва не створюють нову вартість. Втілена у них вар­тість лише переноситься конкретною працею на новий продукт. А зем­ля не має безпосереднього відношення до вартості товару, бере участь тільки у створенні його споживної вартості.

Теорія витрат виробництва визначає їх як основу мінової вартості цін. Оскільки виготовлення товару передбачає затрати на предмети, засоби праці, робочу силу та ін., а вони, у свою чергу купляються, то ціна товару складається із цін на елементи затрат.

Найбільш відомою концепцією вартості з позицій ринку є теорія граничної корисності. Основне її положення: мінова вартість благ ви­значається їх споживною вартістю. Тобто наголос робиться на потре­бі. Корисність тієї одиниці матеріального блага, яка задовольняє най­менш суттєву потребу, називається «граничною». Товари обмінюються у пропорціях відповідно їх граничних корисносте й. Суперечливість да­ного підходу в тому, що основні характеристики товару виводяться із суб'єктивно-психологічних його оцінок продавцями-покупцями. При цьому вирішальне значення в економічному житті суспільства відво­диться не виробництву, а обміну.

Принципово не відрізняються від теорії граничної корисності кон­цепції, які визначають вартість за допомогою лише попиту і пропози­ції, коливаннями залежно від кон'юнктурної ситуації, а також гранич­ною продуктивністю товару, «очікуванням» на ринку тощо.

Напевне, усі наукові школи вартості мають свою рацію. Вони твор­чо досліджують вартість як одну з важливих економічних категорій. Сьогодні провідною є думка синтезувати найбільш суттєве, що містять різні підходи. Зокрема, американський економіст П. Самуельсон ствер­джує, що ринкова ціна формується під впливом попиту і пропозиції. Величина ж попиту визначається граничною корисністю речей, а про­позиція — витратами виробництва. Тобто, вартість товару створюєть­ся суспільною працею, яка визнається у кінцевому підсумку на ринку під впливом дії його законів.