3. Товар як економічна категорія. Поняття товару

Товар — це продукт праці, виготовлений для задоволення якоїсь потреби не його виробника, а інших людей (індивідів, підприємств і т. д.). Іншими словами, товаром стає продукт, коли він реалізується на ринку.

Саме під час обміну люди вступають у відносини між собою з приводу зміни власника продукту, який за угодою переходить від ви­робника (продавця) до покупця (споживача). Так продукт набуває сус­пільної товарної форми. В капіталістичних умовах товаром може бути все, що купляється і продається.

Спільне та відмінності продукту і товару

Спільним для продукту і товару є їх створення для задоволення потреб людей. Обоє є результатом їх трудової діяльності, втілюють у собі працю, певний робочий час.

Предмети народного споживання, ма­шини, послуги, в т. ч. соціально-культурної сфери і т. д., незалежно, стають вони товарами, чи ні, мають ідентичний натурально-речовий зміст, служать людям і відповідають основній меті суспільного виробництва.

Відмінності продукту і товару випливають з їх природи і ви­значення, мети і засобів її досягнення господарюючими суб'єктами. Продукт призначений для себе, товар — для продажу. Відповідно ви­ражаються різні відносини між людьми. Найбільш характерно нето­тожність продукту і товару полягає у тому, що вони мають неоднакові властивості.

Властивості товару

Товар задовольняє потребу того, хто його купив. Тому дана властивість — споживна вартість набу­ває суспільної форми.

Виробник може і не знати наперед свого покупця. Головне, щоб товар був реалізований. Однак, у розвинутих країнах товаровиробники все більше орієнтуються на конкретних споживачів, на попередні угоди з ними, що сприяє планомірності сучасного товарного виробництва.Різні речі по-своєму служать людям. Наприклад, хліб задовольняє відповідну потребу у харчуванні, книга — у читанні, техніка — у засо­бах праці тощо. Це означає, що різноманітні товари мають споживні вартості, які відрізняються між собою. Споживна вартість стає сус­пільною, коли переходить з виробництва до споживання шляхом об­міну за допомогою відносин купівлі-продажу.

Споживну вартість речі надає її корисність — природні і створені людьми властивості, які тісно пов'язані з якістю продукції. У кориснос­ті відображається єдність об'єктивного та суб'єктивного. Об'єктивним є виготовлення товарів для задоволення потреб, суб'єктивним — індивіду­альне сприймання товару, який може мати різну корисність для окремих споживачів, враховуючи їх смаки, уподобання, моду, місце, час тощо.

Здатність речі обмінюватися на інші предмети у певних співвід­ношеннях або пропорціях називається міновою вартістю товару.

Продукт, що виготовляється і споживається тим, хто його створив, та­кої властивості не має.

Чому ж різні за споживними вартостями товари обмінюються (на­приклад, зерно на комбайн)? Значить, у них є щось спільне, яке ро­бить порівняльними і спів вимірними усі товари. Це праця. Який би товар не був, у ньому уречевлена певна суспільна праця — вартість, що лежить в основі мінових пропорцій. Вартість продукту — категорія виробництва, вартість товару виявляється у кінцевому підсумку при його обміні на ринку і є суспільною категорією.

Як форма економічних відносин між людьми, вартість пройшла великий історичний шлях розвитку і змін. Еволюція вартості приве­ла до виникнення грошей, а тому найбільш поширеною нині формою вартості є грошова. Вартість як втілена суспільна праця — внутрішня властивість товару. Мінова вартість є зовнішнім виявом його вартості під час обміну.

Але перш ніж купити, чи продати товар, люди його оцінюють, враховують при цьому корисність речі для себе і витрати пра­ці для створення блага. Цінність, на відміну від вартості, містить суб'єктивне, бо визначається з погляду продавця — покупця товару. Суспільне визнання речі відбивається на його ціні, яка поєднує вар­тість і цінність. Причому вартість інтересує перш за все виробника, а споживача — цінність. У відносинах між ними і проявляється сус­пільна природа товару.

Товар як економічна категорія виражає відносини на ринку між його суб'єктами — відособленими виробниками (продавцями) і спо­живачами (покупцями) з приводу зміни власника продукту за допомо­гою грошей (або інших засобів) шляхом обміну за певною угодою. Ці відносини отримують товарно-грошову форму і найглибше характе­ризуються власністю — відносинами володіння, розпорядження і ко­ристування результатами праці в суспільстві.

Крім розглянутих вище основних, товар має й інші властивості. Так, враховуючи обмеженість більшості ресурсів, які необхідні для виготовлення благ, речі можуть бути рідкісні. Навіть ті з них, що іс­нують ніби вдосталь (вода, повітря, сонячна енергія) і мають високу споживну вартість для людини в окремих випадках не отримуються безкоштовно і можуть мати високу ціну. Рідкісність товару впливає і на його конкурентоздатність — наявність певних рис і якостей, яким віддається перевага в обміні, і внаслідок чого власник такої речі пере­магає у боротьбі за її суспільне визнання. Конкурентоздатності товару особливого значення надає маркетинг як окрема наука про діяльність на ринку.