2.2 Облік праці та її оплати.

Нарахування заробітної плати здійснюється один раз на місяць. Підставою для нарахування зарплати є наказ про нарахування зарплати, графік роботи співробітників та табель обліку використання робочого часу, який складають в ок­ремих підрозділах лікарні і за підписом керівника підрозділу та особи, уповноваженої вести облік виходу на роботу працівників, подають до бухгалтерії. Працівник бухгалтерії, відповідальний за нарахування зарплати, перевіряє табель як з точки зору правиль­ності його оформлення, так і за змістом: склад осіб, внесених до табеля; погодження з відповідними документами дат відпустки, хво­роби, відрядження, зарахування, звільнення, роботи у святкові та неробочі дні, у нічні зміни тощо. Перевіряється також правильність підрахунку кількості відпрацьованих годин (днів) кожним праців­ником та кількості невиходів на роботу з різних причин. Нараху­вання зарплати за відпрацьований час здійснюється в Картці-справці, заведеній на кожного працівника, виходячи з кількості відпрацьованих днів (годин) та вста­новленого місячного окладу.

Сума заробітку визначається діленням суми окладу на кількість ро­бочих днів (годин) за нормативної тривалості місяця і множенням на кількість фактично відпрацьованих днів (годин).

В Лікарні допускається робота у святкові та неробочі дні, нічні години, оплата за які визначається окремо. Відповідно до ст. 108 КЗпП робота у нічний час (з 10 години вечора до 6 години ранку) здійснюється у підвищеному розмірі – 35% окладу (або 50% - ургентні - для тих, хто чергує по екстреним викликам). Неробочі та святкові дні оплачуються за фактично відпрацьований час.

Працівники Лікарні, як і всі громадяни України, мають право на щорічну відпустку, а також на додаткові, творчі та соціальні відпустки згідно із законодавством. Основними законо­давчими актами, що регулюють питання надання та оплати відпу­сток є «Кодекс законів про працю України» та Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, зі змінами і доповнення­ми. У всіх випадках надання відпустки оформляється наказом (роз­порядженням) головного лікаря, що і є підставою для нараху­вання оплати за час відпустки.

Для оплати щорічної відпустки обчислюється середня заробіт­на плата за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Якщо працівник працював в ус­танові менше року, то середня зарплата обчислюється за фактично відпрацьований час. Якщо згідно із законодавством або з інших причин працівник не працював якийсь час і за ним не зберігався заробіток або зберігався частко­во, то цей проміжок часу виключається з розрахункового періоду.

При визначенні середньої зарплати для розрахунку оплати за час відпустки враховують такі виплати: основна зарплата, робота у святкові дні, у нічний час, зарплата за роботу за сумісництвом. Не враховуються при визначенні середньої зарплати виплати разового характеру (відпускні, лікарняні, компенсаційні виплати тощо). Середня зарплата у Лікарні № 2 становить приблизно 971,20 грн.

Для визначення оплати за час відпустки суму зарплати за 12 місяців (або за менший фактично відпрацьований період) ділять на кількість календарних днів у взятому для розрахунку періоді (за вирахуванням святкових і неробочих днів згідно із законодавством) і одержаний середній денний заробіток множать на кількість ка­лендарних днів відпустки. При цьому святкові і неробочі дні, що припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпуст­ки не включаються і не оплачуються.

Якщо відпустка починається в одному, а закінчується у наступ­ному місяці, то суму оплати визначають окремо за кожен місяць. Це необхідно для правильного розрахунку сукупного оподаткову­ваного доходу для відрахування прибуткового податку.

Допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок загально­го захворювання визначається подібно до відпускних, але для розрахунку середнього заробітку береться зарплата за останні шість календарних місяців роботи перед захворюванням. Тривалість хвороби для розрахунку допомоги визначається кількістю робочих днів, що припадають на час хвороби. При цьо­му сума допомоги визначається множенням середньоденного за­робітку на кількість робочих днів хвороби та на розмір допомоги залежно від страхового стажу: 60% - при страховому стажі до 5 років; 80% - при стажі від 5 до 8 років; 100% середньої зарплати - при страховому стажі понад 8 років, а також ветеранам війни та громадянам, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, незалеж­но від страхового стажу. При визначенні суми допомоги з тимчасової непрацездатності треба мати на увазі, що оплата перших п’яти календарних днів не­працездатності здійснюється за рахунок коштів Лікарні, а починаючи з шостого дня - за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності. Тому розрахунок допомоги треба виконувати окремо за перші п’ять і за решту календарних днів хвороби.

Коли Лікарня направляє працівників на курси з підвищення кваліфікації, середній заробіток визначається з розрахунку останніх двох місяців роботи. Тривалість курсів визначається за п’ятиденним робочим тижнем. Сума оплати розраховується множенням кількості днів курсів на середній заробіток.

Заробітна плата у Лікарні виплачується два рази на місяць: 1) аванс за першу половину місяця; 2) фактич­ний місячний заробіток з вирахуванням суми авансу та відрахувань.

На виплату авансу складають «Платіжну відомість» (т. ф. № П-53), яку відносять до установи банку, який перераховує ці суми на рахунки робітників Лікарні.

За другу половину місяця розрахунок суми заробітку та відра­хувань здійснюють у накопичувальному «Особовому рахунку — Розрахунко­вому листку», який складають з викорис­танням ЕОМ. Особовий рахунок складається з накопиченням даних за кожен місяць з початку року і зберігається у бухгалтерії. На його підставі оформляється окрема «Платіжна відомість», а розрахунковий листок з даними про нарахування зар­плати та відрахувань за місяць видається працівникові на руки пе­ред виплатою зарплати. На виплату зарплати складають Платіжну відомість, яку також несуть до установи банку.

Для обліку розрахунків з працівниками за всіма видами опла­ти праці і допомоги за тимчасовою непрацездатністю у плані ра­хунків передбачено пасивний субрахунок 661 «Розрахунки із заро­бітної плати» до синтетичного рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці». Суми нарахованої заробітної плати є фактичними видатка­ми Лікарні за кодом економічної класифікації видатків 1110 і обліковуються за дебетом рахунків 80, 81 залежно від того, за рахунок яких коштів здійснюють нара­хування. Кредитують при цьому субрахунок 661.

Для обліку розрахунків за сумами, відрахованими із заробітної плати працівників бюджетних установ, передбачено субрахунки:

641 «Розрахунки за податками і платежами в бюджет»;

651 «Розрахунки з пенсійного забезпечення»;

652 «Розрахунки із соціального страхування»;

653 «Розрахунки із страхування на випадок безробіття»;

667 «Розрахунки з працівниками за позиками банків» та ін.

На суми, відраховані із заробітної плати, дебетують субраху­нок 661 і кредитують відповідні субрахунки з розрахунків за відраху­ваннями.

Бухгалтерські записи на суми нарахованої заробітної плати і відрахування з неї на підставі розрахунково-платі­жних відомостей відображають у «Меморіальному ордері № 5 — Зведенні розрахункових відомостей із заробітної плати та сти­пендій» т. ф. № 405 (бюджет). Записи у зведенні систематизують за відповідними кодами функціональної класифікації видатків та ви­дами коштів спеціального фонду.

Меморіальний ордер № 5 за листопад 2008 року Лікарні № 2

Таблиця 2.2.1

№ з-п	Зміст операції	Дебет субрахунку	Кредит субрахунку	Сума
1	Нараховано заробітної плати	802	661	951782,39
2	Нараховано стипендій	802	661	12003,43
3	Нараховано допомогу у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю	654	661	854,8
4	Нараховано внесків на обов’язкове соціальне страхування	802	652	14276,74
5	Нараховано внесків на обов’язкове пенсійне страхування	802	651	314463,56
6	Нараховано внесків на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття	802	653	12373,17
7	Депоновано не отриману зарплату, стипендію	802	671	1903,56

Усі бюджетні установи є платниками збору на обов'язкове пен­сійне та соціальне страхування. Тарифи обов'язкових внесків на соціальні заходи встановлені законами України. Так, згідно із Зако­ном України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхуван­ня» від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (зі змінами і доповненнями) Лікарня вносить до Пенсійного фонду 33,2% від суми фактич­них витрат на оплату праці, які включають витрати на основну і до­даткову зарплату та інші заохочувальні і компенсаційні виплати.

Згідно із Законом України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-III лікарня вносить:

• у Фонд соціального страхування на випадок безробіття – 1,3% суми витрат на оплату праці найманих працівників;

• на страхування від нещасних випадків – 1,5%;

• на випадок отримання травми – 0,2%.

Суми названих внесків, що становлять у цілому 36,2% від суми фактичних витрат на оплату праці, зараховуються на витрати ус­танови за кодом економічної класифікації видатків 1120. В обліку вони відображаються бухгалтерськими записами за дебетом суб­рахунків 801-802, 811-813, 821-825 і кредитом відповідних суб­рахунків рахунка 65 «Розрахунки із страхування».

Висновок: для обліку розрахунків з працівниками за всіма видами опла­ти праці і допомоги за тимчасовою непрацездатністю у плані ра­хунків передбачено пасивний субрахунок 661 «Розрахунки із заро­бітної плати» до синтетичного рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці». Суми нарахованої заробітної плати є фактичними видатка­ми Лікарні за кодом економічної класифікації видатків 1110 і обліковуються за дебетом рахунків 80, 81 залежно від того, за рахунок яких коштів здійснюють нара­хування. Кредитують при цьому субрахунок 661. Усі бюджетні установи є платниками збору на обов'язкове пен­сійне та соціальне страхування. Лікарня вносить до Пенсійного фонду 33,2%.