4. Організація взаємодії з правоохороними органами при забезпеченні безпеки діяльності.
|
|
Налагоджена взаємодія державної і недержавної правоохоронних систем повинна благотворно впливати на підприємницьку діяльність, що вигідна усім: підприємцям, громадянам, суспільству і державі. Продумана і раціонально організована взаємодія недержавної системи з правоохоронними органами є одна з найважливіших складових ефективності захисту підприємства.
Необхідність активної взаємодії органів внутрішніх справ і недержавної системи виникає також через наявність єдиної інформаційної мережі в сфері контролю за кримінальною діяльністю з одного боку й об'єктивно існуючої обмеженості джерел інформації по цьому питанню з іншого. При цьому керівників служб безпеки підприємства в першу чергу можуть цікавити відомості, що зберігаються в міських і обласних адресно-довідкових бюро (прописка, реєстрація, виписка і т.д.), інформаційних центрах управління внутрішніх справ (відомості про судимість в осіб, що перевіряються, про порушення чи припиненню відносно нього кримінальної справи, про відмовлення в порушенні кримінальної справи). У свою чергу представникам оперативних і слідчих органів внутрішніх справ можуть бути дуже корисні відомості про факти крадіжок з об'єктів, що охороняються і несанкціонованих проникнень зловмисників на об'єкт; про підозрілих осіб, які затримані охороною підприємства на території об'єкта; про сумнівних клієнтів чи недобросовісних конкурентів підприємства; про співробітників охорони, звільнених по підозрі у зв'язку зі злочинцями.
Процедурна взаємодія, спільні дії служби безпеки і правоохоронних органів можуть відбуватися як на договірній, так і на недоговірній основі. Якщо можливість спільних дій не передбачається в договорі, то їм, як правило, передує усна домовленість про допомогу і підтримку. Це часто відбувається у випадках, коли органи міліції розташовані поруч з об'єктом чи коли суміжні об'єкти (території, приміщення і т.д.) охороняються міліцією і приватною охороною.
Отже, діяльність по організації взаємодії недержавних служб безпеки підприємств з правоохоронними органами з питань, що представляють взаємний інтерес, повинна бути спрямована на вирішення концепції безпеки підприємництва. Керівникам усіх рангів і рівнів у сфері забезпечення безпеки необхідно чітко усвідомлювати, що участь в організації взаємодії вимагає глибокого аналітичного дослідження. Гарантією якісних результатів на цьому напрямку роботи є чесність і гідність, досвід і кваліфікація осіб, які здійснюють реалізацією процесу оперативної взаємодії.
Але не все так гладко при створенні та діяльності недержавної системи. Існують проблеми в галузі законодавчого регулювання охоронних послуг, підвищення рівня правового і соціального захисту охоронців при виконанні своїх обов'язків. Досить слабо розвинуті чи навіть відсутні інститути, що повинні забезпечувати реальну взаємодію державних органів і недержавних підприємств безпеки. Відсутність уваги до приватних структур безпеки в окремих випадках є причиною втягування їх в корупцію, "зрощування" з криміналом. Крім того, діяльність недержавної системи безпеки повинна визначатись і регулюватись не відомчими інструкціями і розпорядженнями, а законодавчими актами і чітко визначеною нормативно-правовою базою.
Підсумовуючи необхідно зазначити, що забезпечення безпеки особи та підприємництва - це саме та справа, яка може об'єднати інтереси державних установ, громадських об'єднань, партій незалежно від їх політичної орієнтації. Рішучість та політична свобода влади у підтримці розвитку безпеки особи і підприємництва країни стали б фундаментом для досягнення згоди в суспільстві, зміцненню її економічного розвитку, а недержавна система безпеки перетвориться на повноправного суб'єкта системи забезпечення національної безпеки.
29. Організація служби безпеки та основні напрямки її діяльності
Служба безпеки підприємства — підрозділ підприємства, який створюється з метою забезпечення безпеки підприємства шляхом реалізації політики безпеки.
Необхідність створення. Створення СБП має бути стратегічним рішення керівництва підприємства. Адже сама по собі наявність чи відсутність цього підрозділу не є вирішальною у забезпеченні безпеки підприємства як стану захищеності його головних інтересів (не тільки економічних). Головним має бути розуміння з боку керівництва необхідності розробки, прийняття та реалізації політики безпеки підприємства як складової частини стратегії розвитку підприємства.
При створенні СБП повинні враховуватися розміри підприємства, наявність реальних чи потенційних загроз господарській діяльності, оцінка ризиків цієї діяльності, бажані результати від створення СБП.
Види діяльності СБП
Види діяльності СБП в ідеалі повинні збігатися з напрямками реалізації політики безпеки підприємства, яка в свою чергу повинна відображати реальні інтереси підприємства.
Ключовими видами можуть бути:
Аналіз зовнішнього середовища (партнери, клієнти, постачальники, конкуренти).
Робота з персоналом:
проведення тестування з метою виявлення прихованих інтересів кандидата при прийнятті на роботу,
постійне роз'яснення необхідності дотримуватися законодавства персоналом,
Аналіз потенційних загроз безпеці.
Охорона вищого керівництва підприємства та критичних ресурсів госп. дільності.
Протидія промисловому шпигунству.
Напрямки діяльності. Забезпечення економічної(охрана имущества предприятия, борьба с экономическим шпионажем), технічної(охрана наиболее опасных участков предприятия от террористов, участие в расследовании техногенных катастроф.), фізичної(охрана персонала от насильственных преступлений, предупреждение таких преступлений.), інформаційної(сохранение коммерческой тайны, борьба с хакерами), кадрової, ресурсної, екологічної(документирование экологичес-ких правонарушений, выставление экологических постов), пожежної(проектирование, монтаж и эксплуатационное обслуживание пожарной сигнализации, выставление по-стов в местах возможного загорания и пожаров), психологічної(информирование персонала предприятия об отсутствии реальных угроз, адекватное реагирование на дезинформационные мероприятия), науково-технічної безпеки(охрана ноу-хау, организация охраны научных лабораторий).
30. Вимоги до співробітників служби безпеки
Начальник службы безопасности должен иметь следующие способности:
1. концептуальность, т.е. представлять деятельность службы безопасности в целом и адаптировать ее к меняющимся условиям внешнего мира;
2. оперативность, т.е. обладать квалификацией на уровне принимаемого решения;
3. аналитичность, т.е. уметь эффективно применять научные методы анализа;
4. способность к административным решениям, т.е. обладать навыками организационных решений и процедурных вопросов;
5. коммуникационность, т.е. уметь передавать свои идеи и разработки как в устной, так и в письменной форме;
6. обладание определенным уровнем специальных знаний по вопросам организации системы обеспечения безопасности предприятия;
7. коммуникабельность, т.е. уметь строить свои отношения в общении с вышестоящими руководителями, коллегами, гражданами и подчиненными
31. Підготовка співробітників служби безпеки
Если в процессе проверки установлена пригодность кандидата для работы в службе безопасности, то его направляют на учебу в негосударственное образовательное учреждение (за исключением лиц, имеющих стаж работы в оперативных или следственных подразделениях не менее трех лет). При этом особое внимание обращается на наличие лицензии у этого учреждения и качество программы обучения. После прохождения специальной подготовки и получения лицензии охранника или детектива, целесообразно организовать стажировку его в соответствующей должности (от 1 до 6 мес.) и лишь после этого решать вопрос об его зачислении на постоянную работу в службе безопасности или увольнении. Разумеется, такая возможность должна быть предусмотрена в контракте, который подписывается после отбора кандидата.
После зачисления сотрудника на постоянную работу наступает этап закрепления его на работе в службе безопасности. Он состоит из повышения его профессионального уровня, проведения работы по укреплению трудовой дисциплины и законности, обеспечения правовой и социальной защиты. Известно, что полученные специальные знания (даже если они превосходные) не всегда подкреплены соответствующими умениями и навыками. Поэтому закреплению и совершенствованию этих навыков у детективов и охранников на занятиях (при отсутствии организованной учебы в службе безопасности необходимо направлять их на курсы повышения квалификации) должно уделяться первостепенное внимание.
32. Програма забезпечення безпеки фірми
Програма забезпечення безпеки фірми розроблена на основі комплексного підходу до розв’язання проблем захисту підприємства від зовнішніх і внутрішніх загроз, визначає шляхи вдосконалення системи забезпечення безпеки фірми, організаційні засади її функціонування, зміцнення матеріально-технічної бази, а також забезпечення політики і стратегії безпеки. Також програма забезпечення безпеки фірми повинна базуватись на основі концепції безпеки підприємства. В програмі потрібно зазначити всі підрозділи підприємства і види робіт, які потрібно виконати.
27. Банківська система України є дворівневою і складається з Національного банку України (верхній рівень) і банків різних видів і форм власності (нижній рівень).
Кожен елемент банківської системи України має визначені чинним законодавством України функції та повноваження. В цілому банківська система України покликана забезпечити грошовий обіг країни. З юридичного погляду правовий статус НБУ формулюється на кількох рівнях: конституційному, законодавчому і підзаконному. На конституційному рівні це — відповідні статті Конституції України, на законодавчому рівні — Закон України «Про Національний банк України», на підзаконному — акти НБУ, які закріплюють правове положення окремих підрозділів і служб центрального банку.
Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичною особою, неприбутковою організацією. Відповідно до ст. 99 Конституції України забезпечення стабільності національної грошової одиниці — гривні — є основною функцією НБУ.
26. Інформаційна безпека комп’ютер.сис-м - розробка правил безпеки універсальних комп'ютерних систем, забезпечення працездатності систем і забезпечення інформаційної підтримки бізнес-процеса.
Інформаційна безпека в комп’ютерних системах повинна виконувати такі основні завдання як цілісність, доступність, а також протидія несанкціонованому доступу до системи.
Компьютерная система – это информационно технический комплекс, в состав которого входит вычислительная техника (компьютеры, серверы и т. д.) с программным обеспечением, предназначенная для обработки, хранения и ввода-вывода информации. Компьютерная система производит обмен информацией посредством компьютерной сети с помочью системы передачи данных (локальной и/или глобальной).
28. важливим у шахрайстві з фінансовими ресурсами виступає застосування обману або зловживання довірою. ознаки, що відрізняють шахрайство з фінансовими ресурсами від інших видів злочинів: 1) даний злочин вчинюється в кредитно-фінансовій сфері, що певною мірою обумовлює значні суми нанесених збитків; 2) способи вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами є різноманітними та поділяються на прості (звичайне перекручення наданої інформації і розтрата грошових коштів на не передбачені кредитним договором цілі) і складні (характеризуються довгостроковим етапом підготовки, створенням підставних фірм, розробкою складних схем переказу грошей); 3) для шахрайства з фінансовими ресурсами характерне використання як засобів злочину сучасної офісної техніки, а також значної кількості різних документів (бухгалтерських, банківських, господарських тощо).
всі способи вчинення шахрайства з фінансовими ресурсами (окрім пільг щодо податків) можна об’єднати в два блоки: 1) вимушене надання завідомо неправдивої інформації в документах з метою одержання кредиту, субсидії, субвенції, дотації з метою використання одержаних коштів за цільовим призначенням; 2) надання завідомо неправдивих відомостей в документах з метою одержання кредиту, субсидії, субвенції, дотації, знаючи наперед, що кошти після одержання будуть використовуватися на цілі, не передбачені кредитним договором.
25. Злочини в сфері комп'ютерної інформації умовно можна поділити на три основних групи:злочини в сфері комп'ютерної інформації - майнові (комп'ютерне шахрайство, комп'ютерний саботаж й ін.);злочини в сфері комп'ютерної інформації проти прав особистості, і, передусім, приватних осіб (несанкціоноване копіювання втручання і перехоплення);злочини проти суспільних і соціальних правових цінностей (злочини, пов'язані з комп'ютерами; заміна або пошкодження інформації).
Важливу роль у захисті від комп'ютерних злочинів відіграє законотворча робота, спрямована на створення нормативних актів, що регулюють формування, використання і захист інформації конфіденційного характеру., інформаційно-аналітична робота.
37. Контроль за наявністю ліцензії у суб'єктів господарювання, дотримання ними ліцензійних умов здійснюють спеціально уповноважений орган, що видав відповідну ліцензію, правоохоронні органи та інші органи виконавчої влади в межах своїх повноважень шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Планові перевірки дотримання ліцензіатом ліцензійних умов проводяться не частіше одного разу на рік. Позапланові перевірки здійснюють органи ліцензування або спеціально уповноважений орган з питань ліцензування лише на підставі надходження до них у письмовій формі заяви (повідомлення) про порушення ліцензіатом ліцензійних умов або з метою перевірки виконання розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов.
Органами, що проводять перевірки є : МВС, Прокуратура, ГУБОЗ, УДСБЕЗ.
38. Органи МВС і СБУ значні зусилля спрямовують на боротьбу зі злочинністю на своєчасне попередження різного роду злочинів. У зв'язку з цим приділяється більше уваги профілактичній роботі, яка посідає одне з домінуючих положень, по забезпеченню належного правопорядку в країні. У цілях більш кваліфікованого й ефективного її проведення профілактика здійснюється спільними зусиллями слідчих і оперативних підрозділів. При цьому слідчому визначаються завдання щодо аналізу та юридичної оцінки матеріалів на осіб, що підлягають профілактиці, а також по участі в підготовці та проведенню самих профілактичних заходів. Як правило, питання про залучення слідчого до участі в профілактиці вирішується керівництвом органу МВС або СБУ.
Безпосередні функції'слідчого полягають у тому, щоб: - глибоко проаналізувати з правової точки зору надані йому матеріали з метою профілактики правопорушення; - дати юридичну оцінку дій правопорушника, визначити причину такої поведінки; - висловити думку про форму профілактики (особиста бесіда, вплив через близьких родичів або знайомих); - висловити думку про способи отримання доказів, про недобрі вчинки, які здійснила особа (прийом документів, отримання довідок, пояснень, про способи легалізації оперативних даних); - визначити свою роль у проведенні профілактики;
- висловити думку про доцільність публікації у пресі, передачі по радіо чи телебаченню; - якщо в представлених матеріалах недостатньо даних для висновку про можливість профілактики, слідчий може висловити рекомендації про подальшу роботу з об'єктом. Оперативно-слідча практика правоохоронних органів підтверджує таку взаємодію. Вже стало правилом: всі оперативні матеріали профілактики заздалегідь вивчаються і оцінюються слідчими.
39. Головним аспектом у системі захисту інформації є людина. За допомогою технічних, юридичних, організаційних складових люди захищають інформацію від людей. Саме людина, за допомогою технічних чи інших засобів, намагається отримати інформацію. Саме через недбале відношення до довірених людині даних, ці дані можуть бути втрачені.