- •Тема 14. Міжнародні фінанси 113
- •Тема 1. Сутність фінансів, їх функції і роль
- •1.1. Виникнення і сутність фінансів
- •1.2. Основні фінансові категорії, їх взаємозв'язок
- •1.3. Функції фінансів
- •Тема 2. Фінансова система
- •2.1. Внутрішня будова фінансової системи
- •2.2. Організаційна структура фінансової системи
- •Тема 3. Фінансова політика й фінансовий механізм
- •3.1. Зміст і значення фінансової політики
- •Контрольні питання до теми 2
- •3.2. Фінансовий механізм
- •3.3. Фінансове планування і прогнозування
- •3.4. Фінансовий контроль
- •Контрольні питання до теми 3
- •Тема 4. Фінанси господарських суб'єктів
- •4.1. Сутність фінансів господарських суб'єктів і принципи їх організації
- •4.2. Особливості фінансів підприємств різних організаційно-правових форм
- •4.3. Фінансові ресурси підприємства
- •4.4. Фінанси бюджетних установ і громадських формувань
- •Контрольні питання до теми 4
- •Тема 5. Державні фінанси
- •5.1. Сутність державних фінансів
- •5.2. Основні елементи фінансів держави
- •5.3. Управління державними фінансами
- •Контрольні питання до теми 5
- •Тема 6. Податки і податкова система
- •6.1. Економічна сутність податків, їх призначення і функції
- •6.2. Формування податкової системи, принципи її організації, обов’язкові якості і функції
- •6.3. Класифікація і види податків
- •6.4. Граничний рівень податкових нарахувань
- •Контрольні питання до теми 6
- •Тема 7. Бюджет і бюджетна система
- •7.1. Соціально-економічна сутність Державного бюджету
- •7.2. Бюджетний устрій і бюджетна система
- •7.3. Міжбюджетні відносини
- •7.4. Бюджетний процес
- •Контрольні питання до теми 7
- •Тема 8. Доходи і видатки державного бюджету
- •8.1. Доходи бюджету
- •8.2. Видатки бюджету
- •8.3. Дефіцит бюджету
- •Контрольні питання до теми 8
- •Тема 9. Місцеві фінанси
- •9.1. Сутність місцевих фінансів, основи їх формування і значення в економіці регіонів
- •9.2. Склад і структура місцевих фінансів
- •9.3. Місцеві бюджети. Доходи й видатки місцевих бюджетів
- •9.4. Проблеми формування місцевих бюджетів і шляхи їх вирішення
- •Контрольні питання до теми 9
- •Тема 10. Державні цільові фонди
- •10.1. Загальнодержавні цільові фонди: їх сутність, призначення і джерела формування
- •10.2. Державні фонди цільового призначення в Україні та законодавче регулювання їх функціонування
- •Контрольні питання до теми 10
- •Тема 11. Державний кредит і державний борг
- •11.1. Суть і значення кредиту
- •11.2. Форми державного кредиту
- •11.3. Класифікація державних позик і джерела їх погашення
- •11.4. Державний борг, його формування і обслуговування
- •11.5. Управління державним боргом
- •Контрольні питання до теми 11
- •Тема 12. Страхування і страховий ринок
- •12.1. Страхування: його сутність, значення і функції
- •12.2. Основні форми страхування, їх класифікація
- •12.3. Прибутки і витрати страховика, фінансові результати страхових компаній
- •12.4. Страхування в Україні
- •Контрольні питання до теми 12
- •Розділ 13. Фінансовий ринок
- •13.1. Призначення і структура фінансового ринку
- •13.2. Ринок грошей
- •13.3. Ринок кредитних ресурсів
- •13.4. Ринок цінних паперів
- •13.5. Ринок фінансових послуг
- •Контрольні питання до теми 13
- •Тема 14. Міжнародні фінанси
- •14.1. Міжнародні фінанси як сфера фінансової системи будь –якої країни світу
- •14.2. Фінанси міжнародних організацій та фінансових інституцій як ланки міжнародних фінансів
- •14.3. Міжнародний фінансовий ринок
- •Контрольні питання до теми 14
- •Термінологічний словник
- •Список літератури
14.3. Міжнародний фінансовий ринок
Міжнародний фінансовий ринок виник у середині XX ст. Його головне призначення полягає в тому, щоб за допомогою акумуляції вільних фінансових ресурсів у деяких країнах забезпечити між ними їх перерозподіл для сталого економічного розвитку світового господарства й одержання від цих операцій певного доходу.
Міжнародні фінансові ринки – це величезні фінансові центри, які мобілізують і перерозподіляють у всьому світі значні обсяги фінансових ресурсів. Вони сформувались на основі розвитку міжнародних економічних відносин. З функціонального погляду – це система акумуляції і перерозподілу світових фінансових потоків з метою безперервного і рентабельного відтворення. З інституційного погляду – це сукупність банків, спеціалізованих фінансово-кредитних установ, фондових бірж, через які здійснюється рух світових фінансових потоків. У результаті конкуренції сформувались світові фінансові центри – Нью-Йорк, Лондон, Цюріх, Люксембург, Франкфурт-на-Майні, Сінгапур та ін. Новим світовим фінансовим центром після Другої світової війни став Токіо.
Міжнародний фінансовий ринок має три складові: міжнародний ринок грошей (валютний ринок); міжнародний ринок кредитних ресурсів, міжнародний ринок цінних паперів.
Ринок кредитних ресурсів і ринок цінних паперів у фінансовій літературі часто називають ринком капіталів.
Міжнародні валютні ринки – це купівля й продаж іноземної валюти або цінних паперів в іноземній валюті на основі попиту і пропозиції. Є світові й регіональні міжнародні валютні ринки. Найбільшим світовим валютним ринком є лондонський, на якому проводиться майже половина всіх валютних операцій. Учасниками міжнародних валютних ринків є банки, банкірські будинки, брокерські фірми, транснаціональні корпорації.
Банки, яким довірено право на проведення валютних операцій, називаються уповноваженими або валютними банками. Уповноважені банки використовують дві форми вивезення капіталу: відкриття за кордоном своїх зарубіжних філій і прийняття пайової участі в капіталі іноземного банку. Розвиток європейської інтеграції і досягнення достатньої стабільності валют країн ЄС привели до нової стадії розвитку європейської валютної системи – переходу до єдиної валюти – євро. Введення в обіг євро означає новий етап у розвитку системи міжнародних фінансів у цілому і європейської валютної системи зокрема.
Міжнародний ринок кредитних ресурсів – це специфічна сфера руху коштів між країнами. Кредитні ресурси на міжнародному ринку рухаються на загальновідомих принципах, а саме принципах обов'язкового повернення коштів, терміновості, платності і забезпеченості. На міжнародний кредит впливають такі фактори, як платіжний баланс, розмір процентної ставки, вид валюти, курс валюти, рівень рентабельності кредитних операцій та ін.
Міжнародний кредит виконує такі функції:
- забезпечує перерозподіл фінансових ресурсів;
- посилює процес нагромадження в рамках світового господарства;
- прискорює процес реалізації товарів (робіт, послуг) у всесвітньому масштабі.
Міжнародні кредити бувають різних видів, форм і варіантів кредитування.
З інституційного погляду міжнародний ринок кредитних ресурсів є сукупністю установ і організацій, за допомогою яких здійснюється рух капіталів у сфері міжнародних економічних зв'язків. У ролі кредиторів виступають приватні банки, фірми, страхові компанії.
Залежно від суб'єкта кредитування кредити поділяються на приватні, урядові й кредити міжнародних фінансових організацій. Кредити надаються коротко-, середньо- і довготермінові. Міжнародні кредити поділяються також на забезпечені й банківські. Забезпечені кредити надаються під цінні папери, нерухоме майно, векселі, товарні документи. Банківські кредити надаються найнадійнішим позичальникам під вексель. За призначенням міжнародні кредити поділяються на зв'язані й фінансові. Зв'язані мають строго цільовий характер, тобто спрямовуються на закупівлю певних товарів або оплату послуг. Фінансові кредити не мають цільового призначення і можуть бути використані на розсуд позичальника, включаючи погашення заборгованості за кредитами, на капітальні вкладення, інвестування в цінні папери та інші цілі.
Міжнародний ринок цінних паперів – це теж форма мобілізації капіталів з метою задоволення виробничих потреб. Він набув розвитку у другій половині XX ст., коли було знято обмеження в національних законодавствах на вивіз капіталу.
Міжнародний ринок цінних паперів спеціалізується переважно на емісії цінних паперів (первинний ринок) і їх купівлі-продажу (вторинний ринок). Поряд з ринком іноземних облігацій у 70-х роках XX ст. виник ринок єврооблігацій – облігацій у євровалютах. Найбільше їх випускають у доларах США.
Єврооблігаційна позика вирізняється такими особливостями: розміщується одночасно на ринках кількох країн на відміну від традиційних іноземних облігаційних позик; емісія здійснюється банківським консорціумом або міжнародною організацією; єврооблігації купуються інвесторами різних країн на основі котирувань їх національних бірж; емісія єврооблігацій меншою мірою, ніж іноземних облігацій, підпадає під державне регулювання; процент за купоном не оподатковується на відміну від звичайних облігацій.
Ринок єврооблігацій – важливе джерело фінансування середньо- і довгострокових інвестицій транснаціональних корпорацій. Держави використовують єврооблїгаційні позики для покриття дефіциту держбюджету і рефінансування старих позик.
Міжнародний ринок євроакцій почав розвиватись з 1983р. Усього у світі щорічно обертається акцій і облігацій на астрономічну суму понад 40трлн. дол. США. Основними фінансовими центрами, де торгують європаперами, є Лондон, Цюріх, Люксембург.
Ринок євровекселів (з 1981 р.) за обсягом невеликий, включає в основному короткострокові єврокомерційні папери і середньострокові векселі. Щоб залучити додаткових клієнтів і збільшити свої прибутки, учасники міжнародного кредитно-фінансового ринку створили ринок фінансових ф'ючерсів, фінансових опціонів і «своп», випускають цінні папери з додатковими страховими умовами.
