82.Визволення правобер у

Звільненню від гітлерівців Правобережної України сприяла важлива перемога радянських військ під Корсунь-Шевченківським (25 січня – 17 лютого 1944 року). В ході успішної воєнної операції 1-го і 2-го Українських фронтів було оточено велике угруповання німців (десять дивізій, гітлерівська армія втратила 55 тисяч вбитими і пораненими, понад 18 тисяч полоненими. Німці змушені були залишити Кіровоград, Луцьк, Кривий Ріг. У березні-квітні 1944 року були звільнені обласні центри – Херсон, Вінниця, Проскурів, Тернопіль, Чернівці, Миколаїв, Одеса. Війська 4-го Українського фронту та Приморської армії розгромили вороже угрупування на Кримському півострові. 9 травня 1944 року після кровопролитного штурму було визволено Севастополь.

Нових успіхів в очищені від ворога територій України радянські війська досягли у другої половині 1944 року. В ході літнього наступу було оточене значне угрупування німецьких військ під Бродами (Львівська область) – 8-мь дивізій чисельність до 60 тисяч військових. В боях знищено понад 38 тисяч солдатів, офіцерів противника та 17 тисяч взято в полон. 27 липня Львів був звільнений від гітлерівських окупантів.

Внаслідок успішного здійснення Львівсько-Сандомирської та Яссько-Кишинівської операції територія України майже повністю була очищена від німецького-фашистських загарбників. Під час Карпато-Ужгородської операції закінчилось визволення від фашистської окупації території України в її довоєнних кордонах. А на останньої стадії операції було очищено від військ противника Ужгород. 28 жовтня 1944 року завершилось визволення Закарпатської України.

Битва за визволення України, що тривала довгих 22 місяців, стала одним з найважливіших етапів на шляху до великої перемоги.

83. Визволення лівобер у

Долаючи впертий опір противника, війська Центрального фронту форсували Десну і 21 вересня визволили Чернігів, а частини Степового фронту 23 вересня вибили німців з Полтави.

Жорстокі бої розгорнулися у Донбасі. О 6-й годині ранку 18 серпня ураганний вогонь тисяч гармат і мінометів сповістив про перехід радянських військ у наступ проти угруповання німецьких військ, які створили сильну оборону по річці Міус, так званий "Міус-фронт". Годину п'ятнадцять хвилин смертоносний вогонь бушував на позиціях німців, які вважалися неприступними. Рішучі дії радянських воїнів врятували багато міст і сіл, промислових об'єктів від цілковитого знищення, хоч окупанти, виконуючи директиву про тотальне зруйнування Донбасу, все-таки встигли завдати величезних втрат. Нарощуючи темпи наступу, Червона армія 8 вересня вигнала ворога з обласного центру Сталіно (тепер Донецьк), а 22 вересня завершила очищення від нього Донбасу.

84. Українське питання наприкінці 2 світової війни.

На завершальному етапі тієї війни знову набуло актуальності «українське питання», хоча жоден з урядів не розглядав Україну як суб’єкт європейської політики. Від осені 1943 року радянсько-німецький фронт знову проходив територією України, і радянське керівництво, щоб здобути прихильність українців, вдалося до так званої «другої українізації». Воронезький, Степовий, Південно-Західний і Південний фронти були перейменовані на 1-й, 2-й, 3-й та 4-й українські фронти, в армії була запроваджена нова нагорода – орден Богдана Хмельницького. Газети писали про радянську Україну як національну суверенну державу, а в її уряді були створені народні комісаріати оборони та іноземних справ. Коли ж наприкінці жовтня 1944 року радянська армія зайняла всю територію України, Сталін поступово згорнув «другу українізацію». Нацисти до останніх місяців війни ставилися до України як до німецької колонії, на чому не раз наголошував Гітлер. Проте наприкінці війни нацисти спробували домовитися з лідерами українського руху про спільні дії проти радянської армії. Вони звільнили з концтаборів Степана Бандеру, Тараса Бульбу-Боровця, Ярослава Стецька та Андрія Мельника, а за півтора місяця до капітуляції Німеччини погодилися на формування Першої і Другої українських дивізій.